Постанова № 58247554, 07.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 910/32584/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Недотопа М.М. - представник за довіреністю № 4 від 02.09.2015;

від відповідача: Cолошенко Т.Г. - представник за довіреністю № 24 від 01.02.2016; Калініченко Т.Г. - представник за довіреністю № 148 від 06.06.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 910/32584/15 (суддя Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна"

про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк національний кредит» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метан-Трейдінг Україна» (надалі - відповідач) про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю правочину, на підставі якого кошти у розмірі 9 279,91 грн. були одержані відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 (повний текст складено 22.02.2016) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 03.03.2016 (згідно відтиску штемпеля Господарського суду міста Києва) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, зробив помилковий висновок про те, що в день укладання депозитного договору сторонами було з пункту 3.7 договору виключено положення про застосування пониженої відсоткової ставки, тоді як, укладаючи договір про внесення змін від 19.03.2015, сторони фактично підтвердили та визнали чинним положення договору про перерахунок та виплату процентів за пониженою відсотковою ставкою. Окрім цього місцевим господарським судом не було враховано ту обставину, що договір про внесення змін б/н від 19.03.2015 є нікчемним відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі -спеціальний Закон), що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2016 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: - Гаврилюк О.М., Сулім В.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 14.04.2016.

У зв'язку з перебуванням 17.05.2016 судді Гаврилюка О.М. у відпустці, на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.05.2016 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - О.М. Коротун, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розгляд справи було відкладено на 07.06.2016.

В судовому засіданні 07.06.2016 представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні 07.06.2016 проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пояснили, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання спірного договору нікчемним. Разом з цим зазначили, що в серпні 2015 редакція спеціального Закону змінювалась, зокрема, в частині делегування Фондом уповноваженій особі здійснювати повноваження, пов'язані із здійсненням перевірки виявлення нікчемності правочинів, а, враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів визнання спірного договору нікчемним, відсутня можливість перевірки дотримання порядку проведення такої перевірки уповноваженою особою Фонду, що є підставою для відмови в позові.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд установив наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2015 між позивачем та відповідачем (як вкладником) було укладений договір про депозитний вклад «Ідивідуальний» №DU1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (надалі - договір про депозитний вклад).

Відповідно до п. 2.1 договору про депозитний вклад вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №2615.5.123546.002/980 в ПАТ «Банк національний кредит», МФО 320702, грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору.

Пунктом 2.2 договору про депозитний вклад визначено, що депозит розміщується на строк з 12.03.2015 по 15.03.2016; банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,0% річних (п. 2.3).

За змістом п. 3.7 договору про депозитний вклад вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26004123546001 в банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

19.03.2015 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад, яким п. 3.7 викладено в новій редакції, а саме: вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору про депозитний вклад шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26004123546001. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач звернувся до позивача з листом (а.с. 16), в якому просив достроково припинити дію договору про депозитний вклад, за наслідками чого банком були повернуті позивачу грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн., а також нараховані проценти у розмірі 10 849,32 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 р. № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 р. № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з даним рішенням з 31 серпня 2015 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 31 серпня 2016 року включно.

07.12.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк національний кредит» було направлено повідомлення №04-08/2828 про нікчемність договору від 19.03.2015 про внесення змін до договору про депозитний вклад, у зв'язку з чим позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Спір у справі виник у зв'язку із відмовою відповідача повернути грошові кошти 9 279,91 грн.

Позивач вказує, що до вказаної суми відсотків неправомірно було включено грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину - договору від 19.03.2015 про внесення змін до договору про депозитний вклад.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно із ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 1060 Цивільного кодексу України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 02.03.2015) встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів визнання спірного правочину нікчемним.

Так, в додаткових поясненнях апелянта від 25.04.2016 № 1385, зокрема, на а.с. 99 позивач зазначає, що 11 червня 2015 року на виконання положень ч.2 ст. 38 Закону, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» Онищуком Д.В. видано наказ № 39 від 11.06.2015 «Про перевірку договорів у ПАТ «Банк національний кредит», відповідно до якого створено комісію з перевірки договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або могло спричинити погіршення фінансового стану банку, які відповідають критеріям, передбаченими ч.2 ст. 38 Закону. При цьому, матеріали справи не містять рішення (протоколів) тощо, які містили б перелік таких правочинів.

Судом апеляційної інстанції з метою повного та всебічного дослідження обставин справи ухвалою від 26.04.2016 було зобов'язано позивача надати суду пояснення щодо порядку виявлення нікчемності правочинів, однак вказана ухвала залишилась без виконання позивачем; інших доказів не надано та не повідомлено суд про неможливість їх надання з причин, що не залежать від сторони.

Так, позивачем не було долучено до матеріалів справи копії наказу № 39 від 11.06.2015 «Про перевірку договорів у ПАТ «Банк національний кредит» відповідно до якого створено комісію з перевірки договорів, а також протоколу засідання такої комісії або іншого належного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача про необхідність визначення конкретної дати віднесення комісією спірного договору до нікчемних, оскільки, як було досліджено судом апеляційної інстанції, протягом березня -серпня 2015 року редакція спеціального Закону змінювалась. Так, в редакції від 02.03.2015 вказаного Закону зазначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, тоді як в редакції від 16.07.2015 зазначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, з можливістю делегування окремих повноважень уповноваженій особі Фонду.

Отже, для перевірки дотримання уповноваженою особою/Фондом порядку проведення перевірки правочинів необхідно з'ясувати під час дії якої редакції здійснювалася перевірка спірного правочину та на підставі якої норми чинного законодавства.

Однак, на питання суду апеляційної інстанції щодо дати здійснення перевірки спірного правочину в порядку ч. 2 ст. 38 спеціального Закону позивач зазначив, що не може відповісти на дане питання та не може надати жодних документів визнання спірного правочину нікчемним (про що зазначено в протоколі судового засідання від 07.06.2016).

При цьому, суди мають досліджувати обставини щодо дотримання порядку виявлення нікчемності правочину уповноваженою особою та наявності у спірного правочину ознак нікчемності. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2016 № 910/5427/15-г).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи наведені вище положення суд апеляційної інстанції (з урахуванням відсутності первинних документів віднесення спірного правочину до нікчемних) дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Викладене є окремою підставою для відмови в позові.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що договором про внесення змін №1 від 12.03.2015 до договору про банківський вклад, пункт 3.7 останнього було викладено в наступній редакції: вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1705/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 12.03.2015, звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банку за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1705/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 12.03.2015 банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26004123546001, відкритий у банку.

Таким чином, в день укладення договору про банківський вклад, сторонами на власний розсуд було змінено пункт 3.7 такого договору, в тому числі, в частині застосування зниженої відсоткової ставки у випадку його розірвання за ініціативою вкладника.

Тобто, станом на момент внесення сторонами змін до договору про банківський вклад на підставі договору від 19.03.2015 про внесення змін, положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін були виключені із умов договору.

При цьому, договір про внесення змін №1 від 12.03.2015 р. до договору про банківський вклад на момент розгляду справи є чинним, а докази оскарження його в судовому порядку в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази (в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України) визнання його нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів в обґрунтування своїх вимог, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 910/32584/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 910/32584/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/32584/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови складено 10.06.2016.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім