Рішення № 58247495, 09.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.16р. Справа № 917/601/16

За позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області (м. Полтава)

до Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (с. Єлизаветівка, Петриківського району, Дніпропетровської області)

про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 8 116 грн. 16 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.В. - завідувач юридичного сектору (довіреність № 24/01-14/02-20 від 04.01.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 11.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція у Полтавській області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (далі - відповідач) суму збитків за порушення природоохоронного законодавства у розмірі 8 116 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягало у здійсненні в період з 07.08.2013 по 16.10.2013 понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Новомосковської філії ПрАТ "Оріль-Лідер" без дозволу на викиди забруднюючих речовин, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 207/01-01-14, та у зв'язку з чим позивачем було здійснено розрахунок збитків в сумі 8 116 грн. 16 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 16.05.2016.

Від позивача факсом надійшло клопотання (вх.суду 29358/16 від 13.05.2016), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю його представника з'явитися у судове засідання.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 29858/16 від 16.05.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у його підприємства наявний чинний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5320284701-2 від 17.10.2013, який був виданий Департаментом з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів за місцезнаходженням об'єкта. Також відповідач зазначає, що відповідно до ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення, а не здійснення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Отже, на момент здійснення перевірки позивачем таких порушень не виявлено та відповідно, протоколи про зазначене адміністративне порушення не оформлювалися. У відзиві відповідач також зазначає, що при визначенні безрозмірного показника відносної безпечності пилу насіння соняшника невірно застосовано ГДК пилу насіння соняшника, що є порушенням пункту 4.2. Методики.

У судове засідання 16.05.2016 з'явився представник відповідача.

Судом було зауважено, що від позивача наявне в матеріалах справи клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання було задоволено судом.

Судом також було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 16.05.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.06.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання позивача.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 36391/16 від 09.06.2016) щодо застосованої в розрахунку збитків максимальної разової ГДК пилу насіння соняшника в розмірі 0,11 мг/м3, а також щодо правових підстав нарахування збитків за порушення, вчинені в період з 07.08.2013 по 16.10.2013 у 2015 році.

У судове засідання 09.06.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2016 виклав та обґрунтував позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.06.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 09.06.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору та необхідності у відкладенні розгляду справи немає.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 13.10.2015 № 211/01-03 та направлення на перевірку, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області ОСОБА_4 в присутності директора Новомосковської філії Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер", начальника елеватора № 2 Новомосковської філії Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" та відповідального за охорону навколишнього природного середовища - начальника елеватора № 2 Новомосковської філії Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер", проведена планова перевірка дотримання Новомосковською філією Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 207/01-01-14, яким встановлено, що Новомосковська філія Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" здійснювала понаднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вулиця Індустріальна, будинок 8.

Так, у розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) вказано таке:

Представлено дозвіл № 5320284701-1 на викиди забруднюючих: речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який видано, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Новомосковській філії Приватного акціонерного товариству "Оріль - Лідер", місцезнаходження об'єкта: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вулиця Індустріальна, будинок 8 терміном дії з 14.05.2011 по 06.08.2013;

- представлено дозвіл № 5320284701-2 на викиди забруднюючих, речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який видано департаментом з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації Приватному акціонерному товариству "Оріль-Лідер", місцезнаходження об'єкта Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вулиця Індустріальна, будинок 8 терміном дії з 17.10.2013 по 17.10.2018;

- в листі від 15.10.2015 № 271 Новомосковської філії ПрАТ "Оріль-Лідер" надана інформація щодо кількості годин праці стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин елеватора № 2 Новомосковської філії ПрАТ "Оріль-Лідер" в період з 07.08.2013 по 16.10.2013, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вулиця Індустріальна, будинок 8.

Таким чином Новомосковською філією ПрАТ "Оріль -Лідер" в період з 07.08.2013 по 16.10.20013 здійснювалися наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 3 (труба циклофана), № 16 (авторозвантажувач) та № 17 (авторозвантажувач) в період з 07.08.2013 по 16.10.2013 за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вулиця Індустріальна, будинок 8.

Проведеним відбором проб виявлено перевищення нормативів гранично допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря по вмісту пилу насіння соняшника.

Згідно з розрахунком розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розрахованих фахівцями Державної екологічної інспекції у Полтавській області на підставі "ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря:

- джерелом викидів № 3 (труба циклофана) за період роботи джерела забруднення з 07.08.2013 по 16.10.2013 державі заподіяно збитки на суму 38 грн. 18 коп.;

- джерелом викидів № 16 (авторозвантажувач) за період роботи джерела забруднення з 07.08.2013 по 16.10.2013 державі заподіяно збитки на суму 4 038 грн. 99 коп.;

- джерелом викидів № 17 (авторозвантажувач) за період роботи джерела забруднення з 07.08.2013 по 16.10.2013 державі заподіяно збитки на суму 4 038 грн. 99 коп., а всього 8 116 грн. 16 коп.

В подальшому, Державною екологічною інспекцією у Полтавській відповідачеві направлено претензію № 374/01-14/06-15 від 02.02.2016 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на суму 8 116 грн. 16 коп. Зазначені претензії підприємством відповідача не оскаржувалися.

При цьому, у добровільному порядку шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, на суму 8 116 грн. 16 коп. відповідачем сплачена за вказаними в претензії реквізитами не була.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача із позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з пунктом 1 "Положення про державну екологічну інспекцію", затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011 Державна екологічна інспекція України (ОСОБА_5 України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). ОСОБА_5 України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями ОСОБА_5 України є: внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Згідно з підпунктом 5 пункту 5 Положення ОСОБА_5 України з метою організації своєї діяльності: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження;

Згідно із частиною 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Положеннями статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп..

Так, пунктами 2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002., передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

З аналізу викладених норм вбачається, що за відповідачем закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

При цьому, в акті зафіксований факт того, що Новомосковською філією ПрАТ "Оріль -Лідер" в період з 07.08.2013 по 16.10.20013 здійснювалися наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 3 (труба циклофана), № 16 (авторозвантажувач) та № 17 (авторозвантажувач) в період з 07.08.2013 по 16.10.2013 за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вулиця Індустріальна, будинок 8.

Так, за змістом пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду, здійснений позивачем на підставі листа від 15.10.2015 № 271 з інформацією щодо фактично відпрацьованого часу стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та таблиці 1.1. "Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин", таблиці 1.2. "Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин".

Вказаний розрахунок судом перевірений, визнаний вірним та таким, що відповідає вказаній вище ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, у вигляді понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків завданих державі в загальному розмірі 8 116 грн. 16 коп. підлягає задоволенню повністю.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву в частині нарахування шкоди за період з 07.08.2013 по 16.10.2013 у 2015 році суд зазначає таке.

ОСОБА_5 під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що з 07.08.2013 по 16.10.2013 здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача без дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Згідно з пунктом 3.11. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 № 639 (далі - ОСОБА_3) розрахунок-розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

З аналізу норм ОСОБА_3 в їх сукупності та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11. визначається фіксація початку правопорушення, а не момент, з якого нараховуються збитки. Інакше б заперечувався взагалі встановлений статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, а можливість звернення з вимогами про відшкодування заподіяних, збитків ставиться в залежність від моменту виявлення правопорушення (акту перевірки), що є неприпустимим та взагалі виключає відповідальність, якщо на момент перевірки порушення усунуто.

У порядку інформації та для врахування у розгляді справ Вищим господарським судом України сформовано оглядовий лист від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" щодо вирішених господарськими судами спорів у справах, пов'язаних із застосуванням законодавства про відшкодування збитків, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку Вищим господарським судом України.

Згідно вказаного листа, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Перевірка відповідача ОСОБА_5 охоплювала 2012-2015 роки. У відповідності до пункту 4.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 № 464, під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

Оскільки до питань перевірки належить дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства протягом 2012-2015 років, перевірялась наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з викидами в атмосферне повітря. Під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що з 07.08.2013 по 16.10.2013 здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відповідача без дозволу на викиди забруднюючих речовин, що зафіксовано актом перевірки від 04.11.2015 № 207/01-01-14.

Таким чином, ОСОБА_5 правомірно застосовано пункт 3.11. Методики та здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду з моменту виявлення порушення (07.08.2013) до моменту його усунення (16.10.2013), з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тобто з 07.08.2013 по 16.10.2013.

Наявність дозволу у відповідача на момент перевірки не виключає обов'язку відшкодувати шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволу на їх викиди.

Щодо заперечень відповідача щодо неправомірно застосованої ГДК пилу насіння соняшника в розмірі 0,11 мг/м.куб. суд зазначає таке.

Відповідачем було надано до ОСОБА_5 довідку від 11.10.2015 щодо кількості годин роботи стаціонарних джерел.

Згідно вказаної довідки протягом періоду з 07.08.2013 по 16.10.2013 працювали джерело № 3 труба циклофана, джерело № 16 авторозвантажувач, джерело № 17 авторозвантажувач. У відповідності до таблиці 2.1. "Характеристика джерел утворення", таблиці 2.2 "Характеристика джерел викиду", які надані відповідачем, вказані джерела викидають пил насіння соняшника.

У відповідності до пункту 4.2. ОСОБА_3 - середньодобова гранично допустима концентрація або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-тої забруднюючої речовини, мг/м.куб (слід зазначити, що для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10; для речовин, по яких відсутня величина середньодобової гранично допустимої концентрації, при визначенні показника, відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі; для речовин, по яких відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500.

Управлінням атмосферного повітря Мінекоресурсів України, Українським науковим центром технічної екології, Головним санітарно-епідеміологічним Управлінням Міністерства охорони здоров'я України, Комітетом з питань гігієнічної регламентації МОЗ України та Українським науковим гігієнічним центром було визначено список гранично допустимих концентрацій (ГДК) та орієнтовних безпечних рівнів діяння (ОБРД) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць включає в себе відомості про діючі на території України ГДК і ОБРД за станом на 01.03.2000 і складено на основі:

- списку гігієнічних нормативів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць (додаток №1 до "Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами)", ДСП-201-97, затверджених наказом МОЗ України від 09.07.1997 № 201);

- списку №1 ОБРД забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць №4414-87, затвердженого МОЗ СРСР від 28.07.1987 з доповненнями: № 1 від 20.12.1988 №4414-88, № 2 від 12.11.1990 № 5194-90, № 3 від 31.07.1991 № 5725-91, № 4 від 20.11.1991 №6056-91;

- списку № 1 ГДК забруднюючих речовин, затвердженого наказом МОЗ України № 8 від 10.01.1997;

- списку № 2 ГДК та ОБРД забруднюючих речовин, затвердженого наказом МОЗ України № 8 від 21.11.1997., № 336;

- списку № 3 ГДК забруднюючих речовин, затвердженого наказом МОЗ України від 23.02.2000 № 30;

- списку № 3 ОБРД забруднюючих речовин, затвердженого наказом МОЗ України від 22.01.1999 № 11;

- списку № 4 ОБРД забруднюючих речовин, затвердженого наказом МОЗ України від 23.02.2000 №30. У відповідності до вказаного списку за порядковим номером 1407, кодом 11523 вказано пил насіння соняшника з середньодобовою гранично допустимою концентрацією.

Отже, суд погоджується з доводами позивача щодо викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень та не приймає їх до уваги.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (51831, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вулиця Хмельницького, будинок 1; ідентифікаційний код 24426809) на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів, збитки, заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у розмірі 8 116 грн. 16 коп., зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок 33111331700028, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Полтавській області, по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності", МФО 831019; код ЄДРПОУ 36744050).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (51831, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вулиця Хмельницького, будинок 1; ідентифікаційний код 24426809) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава, 22030001; код отримувача за ЄДРПОУ 38019510; рахунок отримувача 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача 831019) 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_6