Рішення № 58246680, 09.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.16р. Справа № 904/3158/16

За позовом Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Дніпропе

про стягнення суми збитків у загальному розмірі 9 098 грн. 48 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - головний спеціаліст (довіреність № 11/03 від 15.02.2016);

ОСОБА_2 - головний бухгалтер (довіреність № 10/18 від 16.05.2016);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 16/06 від 16.05.2016);

ОСОБА_4 - представник (довіреність № 16/05 від 16.05.2016);

від третьої особи: ОСОБА_5 - головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність № 16-5

від 05.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (далі - відповідач) суму, на яку було встановлено завищення вартості виконаних за договором № 6 від 03.01.2012 робіт щодо санітарної обробки вулиць, у розмірі 9 098 грн. 48 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на результати планової ревізії фінансово-господарської діяльності установи за період з 01.10.2010 по 31.12.2014, проведеної Дніпропетровською обєднаною державною фінансовою інспекцією, викладені в акті № 840-21/010 від 14.04.2015р.; вимогу № 04-06-05-15/4252 від 18.05.2015 про усунення порушень; лист Державної фінансової інспекції № 04-06-05-15/6159 від 20.07.2015; договір № 6 від 03.01.2012; норми статті 224 Господарського кодексу України. Позивач зазначає, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності установи позивача за період з 01.10.2010 по 31.12.2014, проведеної Дніпропетровською обєднаною державною фінансовою інспекцією, був складений акт № 840-21/010 від 14.04.2015, де перелічені порушення відповідачем чинного законодавства при виконанні договору № 6 від 03.01.2012, а саме:

- застосування завищених норм машино-годин при розрахунку часу роботи грейферним навантажувачем;

- застосування завищених норм вартості одного часу роботи робітниками при очистці урн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 порушено провадження у справ; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровській області; розгляд справи призначено в засіданні на 16.05.2016.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 28279/16 від 10.05.2016), в яких він зазначає, що договір № 6 від 03.01.2012 щодо санітарної обробки вулиць, який зазначено в акті ревізії, між позивачем та відповідачем не укладався, але є додаткова угода № 1 від 12.01.2012 до договору № 52 від 09.03.2011 про закупівлю за державні кошти послуг із санітарного оброблення та аналогічних послуг з утримання парків і скверів, рахунок та номер акту якої збігається з номером акту договору № 6 від 03.01.2012, зазначеного в листі Державної фінансової інспекції № 04-06-05-15/6159 від 20.07.2015.

У судове засідання 16.05.2016 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представником відповідача у судовому засіданні 16.05.2016 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, оскільки позовну заяву з додатками відповідач не отримував. Представник третьої особи підтримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з позовною заявою.

Судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 16.05.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.06.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх.суду 36247/16 від 08.06.2016), в яких він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що договору № 6 від 03.01.2012 між позивачем та відповідачем, який вказаний в акті ревізії, не існує, а позивач у позовній заяві посилається взагалі на інший договір та додаткову угоду до нього. Крім того, відповідач вважає, що провадження у даній справі слід припинити на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки той договір, про який вказує позивач - договір № 52 від 09.03.2011 та висновки щодо цього договору, викладені в акті ревізії, вже були предметом розгляду у справі № 904/9072/15, в якій винесено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Отже, відповідач наголошує, що у справі № 904/9072/15 було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, які і розглядаються у даній справі.

Від третьої особи надійшли пояснення (вх.суду 36468/16 від 09.06.2016), в яких він наголошує, що результати планової ревізії фінансово-господарської діяльності установи за період з 01.10.2010 по 31.12.2014, проведеної Дніпропетровською обєднаною державною фінансовою інспекцією, викладені в акті № 840-21/010 від 14.04.2015р. Так, в акті № 840-21/010 від 14.04.2015 перелічені порушення відповідачем чинного законодавства при виконанні договору № 6 від 03.01.2012, а саме: застосування завищених норм машино-годин при розрахунку часу роботи грейферним навантажувачем; застосування завищених норм вартості одного часу роботи робітниками при очистці урн. За результатами зустрічної звірки ТОВ "Магістраль" з питання документального підтвердження виду, обсягів операцій та стану розрахунків за договорами, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку проведених з Управлінням житлово-комунального господарства Кіровської районної у м.Дніпропетровську за період з 01.10.2010 по 31.12.2014 встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених бюджету Кіровского району на суму 307 451 грн. 25 коп. Витрати з благоустрою у бухгалтерському обліку за період з 2011 року по 2012 рік відображено в меморіальному ордері № 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" за дебетом субрахунку 802 "Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи" та кредитом субрахунку 675 "Розрахунки з іншими кредиторами". Внаслідок допущених порушень у формі "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами" завищено касові та фактичні витрати за 2011 рік у сумі 169 500 грн. 40 коп., за 2012 рік у сумі 138 881 грн. 38 коп. за КПКВ 100203 за КЕКВ 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)" на суму 307 451 грн. 25 коп., чим порушено пункт 1.2. "Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.01.2012 № 44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2012 за № 196/20509 та пункту 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ. Ревізією питання "Взяття та облік зобов'язань, у тому числі відповідність взятих бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів. Правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості. Стан претензійно-позовної роботи" встановлено порушення за ревізуємий період, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), нанесених бюджету Кіровского району по ТОВ "Магістраль"- 307 451 грн. 25 коп. З урахуванням вказаних обставин, третя особа підтримує позовні вимоги позивача та просить їх задовольнити.

У судове засідання 09.06.2016 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Так, у судовому засіданні 09.06.2016 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 09.06.2016 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у запереченнях на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні виклав зміст письмових пояснень, з урахуванням яких просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача, відповідача та третьої особи у судовому засіданні 09.06.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору та необхідності у відкладенні розгляду справи немає.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За результатами проведення Управлінням житлово-комунального господарства Кіровської районної у м. Дніпропетровськ ради відкритих торгів на закупівлю послуг з санітарного оброблення та аналогічних послуг з утримання вулиць в м. Дніпропетровську за період лютий-грудень 2011 року, переможцем було визначено ТОВ "Магістраль".

Частиною 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 2289-VI від 01.06.2010 (в редакції, чинній на момент підписання договору) визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

Так, 09.03.2011 між Управлінням житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (далі - учасник, відповідач) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 52 (далі - договір, а.с.65-66), відповідно до умов якого учасник зобовязується в 2011 році виконати послуги з санітарного оброблення та аналогічні послуги з утримання вулиць, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 1.2. договору кількість послуг та кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт, визначені у додатках № 1 та № 2, які є невідємною частиною договору.

Зокрема, в додатках було вказано вартість очищення урн від сміття та роботи автотранспорту, у тому числі, навантажувача.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору становить 765 000 грн., у тому числі, ПДВ 127 500 грн. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник здійснює платежі поетапно за фактичний обсяг наданих послуг на підставі актів виконаних робіт протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту здачі робіт.

Як зазначено в пункті 5.1. договору. строк надання послуг здійснюється в порядку, погодженому сторонами. В окремих випадках виконавець здійснює надання послуг замовнику протягом 1 календарного дня з дати подання письмової заявки.

В пункті 10.1. договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011, а за фінансовими зобовязаннями до повного виконання. Враховуючи дату підписання договору, він набрав чинності з 09.03.2011.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 12.01.2012 до договору № 52 від 09.03.2011, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до договору, а саме:

- Згідно з частиною 6 статті 30 Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 3681-VI (3681-17) від 08.07.2011, ціна додаткової угоди становить 73 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 12 166 грн. 66 коп. (а.с.65,83).

На виконання вказаного договору (з урахуванням додаткової угоди від 12.01.2012) у січні 2012 року відповідачем були надані позивачу послуги з санітарної обробки вулиць на суму 72 990 грн. 60 коп., що підтверджується актом приймання наданих послуг за січень 2012 року № 5 від 24.01.2012, який підписаний зі сторони позивача та відповідача без зауважень (а.с.88).

На оплату вказаних послуг відповідачем було виставлено рахунок № 5 від 24.01.2012 на суму 72 990 грн. 60 коп. (а.с.87). Та відповідно до платіжного доручення № 23 від 02.02.2012 вказані послуги були оплачені позивачем, зокрема: в платіжному дорученні № 23 від 02.02.2012 на суму 72 990 грн. 60 коп. вказано призначення платежу: "акт виконаних робіт за січень 2012 року № 5 від 24.01.2012; оплата за додатковою угодою № 1 від 12.01.2012; рахунок № 5 від 24.01.2012 (а.с.86).

Судом встановлено, що роботи виконані за вказаними вище актом у повній мірі відповідають роботам, що визначені умовами договору про закупівлю послуг за державні кошти № 52 від 09.03.2011.

Отже, відповідач виконав за спірним договором роботи, а відповідач їх прийняв на суму 72 990 грн. 60 коп.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень позивача стосовно строку, якості або вартості виконання робіт. А також, з вищезазначеного акту вбачається, що він підписаний без заперечень. Отже, відповідачем було дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

В подальшому, за результатами проведеної фахівцями Державної фінансової інспекції України планової ревізії фінансово-господарської діяльності установи позивача за період з 01.10.2010 по 31.12.2014 був складений акт № 840-21/010 від 14.04.2015, де перелічені порушення відповідачем чинного законодавства при виконанні договору № 6 від 03.01.2012, а саме:

- застосування завищених норм машино-годин при розрахунку часу роботи грейферним навантажувачем;

- застосування завищених норм вартості одного часу роботи робітниками при очистці урн.

Зокрема, в акті вказано таке:

- договір № 6 від 03.01.2012 щодо санітарної обробки вулиць на суму 73 000 грн. 00 коп. Строк дії договору - з моменту його підписання до 31.01.2012. В якості додатків до договору наведені місця та об'єми робіт

В якості підтвердження факту виконання робіт за вищевказаним договором до перевірки надані акти приймання виконаних послуг:

- акт виконаних робіт за січень 2012 року № 5 щодо санітарної обробки вулиць на загальну суму 72 990 грн. 00 коп., з яких загальна сума ручних робіт складає - 27 773 грн. 60 коп., роботи механізмів складає - 31 188 грн. 00 коп., утилізація сміття на полігоні ТОВ "Екологія України" - 1 863 грн. 90 коп., податок на додану вартість - 12 165 грн. 10 коп.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, під час звернення із позовною заявою до суду позивачем було додано до позову, зокрема:

- додаткову угоду № 1 від 12.01.2012 до договору № 52 від 09.03.2011;

- договір про закупівлю послуг за державні кошти № 52 від 09.03.2011, при цьому, у позовній заяві використовує витяг з акту ревізії, в якому зазначено про договір № 6 від 03.01.2012.

Доказів укладення договору № 6 від 09.03.2011 між позивачем та відповідачем сторонами суду не надано, крім того, відповідачем було вказано про відсутність такого договору між сторонами.

Також, позивачем не було долучено до матеріалів справи доказів виконання договору № 6 від 09.03.2011 відповідачем (надання послуг) та позивачем (оплата).

При цьому, з системного аналізу матеріалів справи можна зробити висновок, що в акті ревізії міститься помилкове зазначення договору № 6 від 09.03.2011, а роботи, у виконанні яких інспекція знайшла порушення з боку відповідача, виконувалися у відповідності до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 52 від 09.03.2011, а саме: згідно з додатковою угоду № 1 від 12.01.2012 до договору № 52 від 09.03.2011.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір про закупівлю послуг за державні кошти № 52 від 09.03.2011.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір укладено у відповідності до статей 627-629, 632 Цивільного кодексу України, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягає виконанню, та їх вартість, в зв'язку з чим відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Матеріалами справи повністю підтверджено виконання сторонами своїх зобов'язань за спірним договором: відповідачем роботи виконані, а позивачем зазначені роботи прийняті та оплачені за цінами, узгодженими сторонами, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання наданих послуг № 5 від 24.01.2012, який підписаний без жодних зауважень та застережень.

Сам позивач не спростовує того факту, що роботи, передбачені договором, були виконані у повному обсязі і у встановлені строки, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості виконаних робіт та повністю оплатив вартість виконаних робіт, яка була визначена сторонами в договорі (додаткові угоді).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з положеннями Закону України "Про ціни і ціноутворення", ціна за договором про надання послуг є нерегульованою.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в постанові від 22.01.2013 № 3-69гс13, відповідно до якої стверджується, що виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що спірний договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в постановах від 04.02.2014 у справі № 918/1563/13, від 05.03.2014 у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 у справі № 924/560/13, від 25.11.2014 у справі № 922/563/14.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Статтею 22 цього ж кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд констатує належне виконання сторонами укладеного між ними договорору № 52 від 09.03.2011 відповідно до його умов та згаданих норм права. В даному випадку позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами, що мала місце протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Згідно із частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено відповідність обсягів та вартості робіт (послуг), відображених в акті приймання наданих послуг № 5 від 24.01.2012, підписаному позивачем та відповідачем обсягам та вартості, визначеним у договорі, підстави для відшкодування відповідачем збитків відсутні, оскільки стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку статті 623 Цивільного кодексу України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Отже, згідно із статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Враховуючи предмет спору, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно із пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 (із змінами та доповненнями), акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 (із змінами та доповненнями) передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується.

Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. У той же час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначав, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення перевірки Державною фінансовою інспекцією України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки позивачу в розмірі 9 098 грн.48 коп.

При цьому, позивач не заперечує, що відповідачем своєчасно та належним чином виконані роботи за договором, що не перевищує обумовлену сторонами ціну договору. Дані роботи були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт, підписаним та скріпленим печатками сторін без заперечень та зауважень.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань позивачем у справі не доведено.

Крім того, у спірному договорі не встановлено наслідків проведення перевірки вартості виконаних за ними робіт, у вигляді зобов'язання відповідача щодо повернення вказаних коштів, у випадку виявлення завищення вартості чи обсягів виконаних робіт.

За приписами статей 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Позивачем не доведено факту понесення ним додаткових, не передбачених договором витрат, що перевищують суму договору, з вини відповідача і за відсутності погодження позивача з такими витратами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання позовних вимог необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_6