Ухвала суду № 58246264, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/9974/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2014

у справі № 806/4282/14

за позовом Приватного підприємства «Під ключ»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Під ключ» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12.06.2012 № 000053222 та № 000054222.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ПП «Під ключ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2010, складено акт № 847/22-2/33020013/0100 від 28.05.2012, в якому зафіксовано порушення: ст. 92, ч. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 234, ст. 626, ст. 628, ст. 655, ст. 662, ст. 689 ст. 712 Цивільного кодексу України, постанови Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 № П-6 і від 25.04.1996 № П-7 в, ст. 2 п. 2 ст. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 650 273 грн., в т.ч.: 9 міс. 2010 року 522 757 грн., 2010 рік - 65 027 грн.; ст. 3, ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 520 218 грн., в т.ч.: по періодах: серпень 2010 року - 517 460 грн., жовтень 2010 року - 2 758 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: березень 2010 року в сумі 45 475 грн., квітень 2010 року в сумі 45 475 грн., травень 2010 року в сумі 45 475 грн., червень 2010 року в сумі 45 475 грн., липень 2010 року в сумі 45 475 грн., серпень 2010 року в сумі 2 758 грн., вересень 2010 року в сумі 2 758 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 12.06.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 000053222 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 650 273 грн., в т.ч.: 520 218 грн. основного платежу та 130 055 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 000054222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 820 841 грн., в т.ч.: 650 273 грн. основного платежу та 162 568 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що на думку податкового органу у позивача відсутнє право на витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ «Аніка-А», ТОВ «Інжбуд», ТОВ «Елком», ТОВ «Регіонпромгруп», ТОВ «ТБС», оскільки правочини укладені між позивачем та зазначеними контрагентами без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Матеріалами справи встановлено, що позивач в межах своєї господарської діяльності в перевіряємому періоді мав правовідносини з наступними контрагентами:

- з ТОВ «Аніка-А» (постачальник) за договором поставки № 2010/01/25 від 25.01.2010, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) в обумовлені строки другій стороні покупцеві товар (цегла), а позивач (покупець) зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього певні грошові суми;

- з ТОВ «Елком» (постачальник) за договором поставки №100813-1 від 13.08.2010, за умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність позивача (покупець) низьковольтне електротехнічне обладнання на умовах визначених даним договором;

- з ТОВ «ТБС» (підрядник) за договором підряду № 22/9 від 22.09.2010, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по влаштуванню тротуарної плитки на будівництві житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою за адресою: вул. Щербакова 52 у Шевченківському районі м. Києва. Секції №1 та №2, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх;

- з ТОВ «Регіонпромгруп» (продавець) за договором № 1903 від 19.03.2010, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію, на умовах даного договору, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору;

- з ТОВ «Інжбуд» (підрядник) за договором № 01/07 від 01.07.2010 на будівництво тепломережі від ТК 105(існ.) до бройлерної буд. № 52, по вул. Щербакова, за умовами вказаного договору замовник (позивач) доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт по будівництву тепломережі від ТК 105 (існ.) до бройлерної буд. №52, по вул. Щербакова (згідно ДБН Д 1.1-4-2000, зб.3,7,13.15,16,19,20).

На підтвердження виконання вказаних господарських операцій до суду надані: акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, специфікації та виписка з особового рахунку

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані первинні документи свідчить про дотримання позивачем вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат при визначенні податку на додану вартість та податку на прибуток, які були предметом перевірки.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Аніка-А», ТОВ «Інжбуд», ТОВ «Елком», ТОВ «Регіонпромгруп», ТОВ «ТБС», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору, сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний