Ухвала суду № 58246257, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/13084/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2014

у справі № 806/6018/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВолинЪська фінансова компанія»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВолинЪська фінансова компанія» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000182203 від 02.04.2014.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної в період з 24.01 по 06.03.2013 на підставі направлень від 23.01.2013 №№ 262, 263, 264, 265, відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВолинЪська фінансова компанія», складено акт № 1287/22-3/22044593 від 14.03.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, пп. 7.6.3, пп. 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 в загальному розмірі на 756 379 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 02.04.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у сумі 757 429 грн., в т.ч.: 756 379 грн. основного платежу та 1 050 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 призначено судово-бухгалтерську експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання: чи підтверджується документально висновок податкового органу зазначений на сторінці 38 акту перевірки від 14.03.2013 № 1287/22-3/22044593 щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «ВолинЪська фінансова компанія» суми податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 всього в сумі 756 379 грн.

За результатами проведеної експертизи складено висновок за № 48 від 22.08.2014, згідно якого висновки акту перевірки позивача нормативно та документально не підтверджуються.

Судом першої інстанції було зобов'язано податковий орган надати пояснення по справі з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014.

Зауважень до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014 суду не надано.

Суд вважає, що спірне рішення податковим органом прийнято з порушенням норм податкового законодавства, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Тобто, встановлено можливість використання як засобу доказування в адміністративній справі висновку експерта.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Як встановлено в судовому порядку, висновком судово-бухгалтерської експертизи № 48 від 22.08.2014 доводи, якими судовий експерт обґрунтовує висновок, ґрунтуються на здійсненні правового аналізу акту перевірки податкового органу у співвідношенні з аналізом первинної документації, наданої позивачем на підтвердження правомірності визначення ним у податкових звітностях податкових зобов'язань, на підставі чого суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що експертний висновок відповідає вимогам ст. ст. 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки аналіз правовідносин та викладення обґрунтування у висновку здійснено із посиланнями на відповідні норми права та з проведенням відповідного дослідження документів господарської діяльності ТОВ «ВолинЪська фінансова компанія».

Тобто, висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог пп. 4.1.2, пп. 4.1.3, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1, пп. 7.6.3, пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України не підтверджено належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені п. 5.2 п. 5 розд. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Всупереч вказаним вимогам, податковим органом в акті перевірки № 1287/22-3/22044593 від 14.03.2013 викладені факти, що не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, тобто є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й доказом його невиконання, а викладені відповідачем висновки в акті зроблено без дослідження всіх документів та проведення належних розрахунків.

Також, судами вірно зазначено, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивачем занижено суми податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 в загальному розмірі 756 379 грн., в результаті чого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний