Ухвала суду № 58246177, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/43077/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування вимоги,

за касаційною скаргою Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року,

встановив:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" звернулось до суду із позовом до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправною і скасування вимоги Державної податкової інспекції № Ю-876-25 від 31 березня 2015 року про сплату боргу (недоїмки).

Зазначало, що вимога Державної податкової інспекції № Ю-876-25 від 31 березня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем необґрунтовано та безпідставно, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" у встановлені законом строки та в повному обсязі до Державного бюджету України сплачено всі необхідні платежі через банківську установу, що підтверджується платіжним дорученням, яке прийнято банком до виконання. Отже, позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкових зобов'язань, тому вимога про сплату недоїмки є неправомірною та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31 березня 2015 року № Ю-876-25 про сплату боргу (недоїмки).

У касаційній скарзі Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки станом на 31 березня 2015 року на обліковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" рахувалася заборгованість у сумі 3300 грн 79 коп, то відповідачем було правомірно сформовано вимогу від 31 березня 2015 року №Ю-876-25 про сплату боргу (недоїмки).

В запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскільки 18 березня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Банк Київська Русь» було прийнято платіжне доручення № 34 Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" про перерахунок на користь Жовтневої об'єднанної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області єдиного внеску в сумі 3483 грн 73 коп, то позивачем у встановлений законодавством строк до 20 березня 2015 року, виконано обов'язок перерахунку єдиного внеску, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування фінансових санкцій та його рішення є протиправним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" є платником єдиного внеску, перебуває на обліку в Жовтневій об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та з 13 лютого 2012 року у стані банкрутства (санації).

На виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які передбачені абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Товариством з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» 18 березня 2015 року подано платіжне доручення № 34, спрямоване на перерахування до бюджету єдиного внеску за лютий 2015 року в сумі 3483 грн 73 коп, яка згідно виписки, наданої Публічним акціонерним товариством «Банк Київська Русь»,19 березня 2015 року прийнята до виконання.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації банку, відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів» тимчасовою адміністрацією було заблоковано всі кошти на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси".

У зв'язку з тим, що сума 3483 грн 73 коп не була зарахована на рахунок відповідача, з урахуванням звітності за лютий 2015 року, 31 березня 2015 року Жовтневою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято вимогу № Ю-876-25 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 3300 грн 79 коп. Оскільки за підприємством станом на лютий 2015 року рахувалась переплата з цього внеску у сумі 182 грн 94 коп., відповідач визначив позивачу недоїмку із врахуванням цих сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформленого платіжного доручення на оплату обов'язкового платежу є належними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання. Отже позивачем дотримано вимоги законодавства в частині обчислення та обов'язкової сплати єдиного внеску, у зв'язку із чим вимога відповідача про визначення підприємству недоїмки зі сплати цього внеску підлягає скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 та частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Частиною 7 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 1 частини 10 цієї статті передбачено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів надсилає платнику єдиного внеску вимогу, якщо такий платник має недоїмку.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У підпункті 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2346-III міститься визначення «поточний рахунок»: рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Приписами до пункту 8.2 цієї статті визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Пунктами 22.1, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за таким розрахунковим документом як платіжне доручення та вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Судами правильно встановлено, що подання Товариством з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" 18 березня 2015 року до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» платіжного доручення № 34 та прийняття його Банком, спрямоване на перерахування до бюджету єдиного внеску на суму 3483 грн 73 коп за лютий 2015 року, строк сплати якого до 20 березня 2015 року, підтверджує виконання обов'язку підприємства зі сплати цього внеску. Разом з цим, неперерахування Банком цього внеску не може бути наслідком пред'явлення до підприємства вимоги про повне перерахування податкових платежів до бюджету.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" виконано обов'язок зі сплати єдиного внеску у повному обсязі, у строки та порядку, визначені законодавством, то вимога Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № Ю-876-25 від 31 березня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.