Ухвала суду № 58246122, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/12641/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2015

у справі № 806/5537/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Нафта»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Нафта» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 03.10.2014 № 0001582201, № 0001592201, № 0001882201 та № 0001892201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Еліт Нафта» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт № 5571/06-25-22-01/37151670 від 12.09.2014, в якому зафіксовані порушення: ст. 22, ст. 134, ст. 135, ст. 137, ст. 138 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів у ТОВ «Праус» на суму 10 488 590 грн. та по операціях з продажу цих товарів ТОВ ВТФ «Авіас» за 2013 рік; відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість, який підлягає під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 ПК України по операціях з придбання товарів у ТОВ «Праус» на суму 2 097 718 грн. та по операціях з продажу цих товарів ТОВ ВТФ «Авіас» за 2013 рік; п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 38 334 грн., в т.ч. за 2013 рік - 38 334 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 1 051 794 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2012 року - 496 грн.; серпень 2013 року - 285 180 грн.; вересень 2013 року - 1 069 565 грн.; жовтень 2013 року - (-) 108 880 грн.; листопад 2013 року - (-) 98 157 грн.; грудень 2013 року - (-) 96 410 грн. та занижено від'ємне значення з податку на додану вартість по рядку 24 Декларації в сумі 726 960 грн. за грудень 2013 року, занижено від'ємне значення по податку на додану вартість по рядку 19 Декларації в сумі 283 987 грн. за грудень 2013 року; п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків у 2 випадках; п. п. 2.2, 2.6, 2.11, 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкової виручки в повному обсязі в день її находження на загальну суму 17 305,58 грн. та відсутні достовірні підтвердження до авансових звітів на загальну суму 5 821,60 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 03.10.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001582201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм законодавства щодо застосування касових апаратів в сумі 680 грн.;

- № 0001592201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 92 349,50 грн.;

- № 0001882201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57 501 грн., в т.ч.: 38 334 грн. основного платежу та 19 167 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0001892201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 577 691 грн., в т.ч.: 1 051 794 грн. основного платежу та 525 897 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Щодо податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 № 0001882201 та № 0001892201, матеріалами справи встановлено наступне.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що перевіркою фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Еліт Нафта» з ТОВ «Праус», на підставі наданих до перевірки документів обліку та згідно матеріалів, які є в наявності в інформаційних базах Міндоходів України, зокрема податкова звітність ТОВ «Праус», інформації щодо ланцюгів постачання ПММ на ТОВ «Праус» та отриманих від податкових органів актів перевірок ТОВ «Праус» та його контрагентів, щодо непідтвердження факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Праус», встановлено порушення ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 134, ст. 135, ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Еліт Нафта» безпідставно включено до складу доходів операційної діяльності реалізацію ПММ на загальну суму 10 488 590 грн., які отримано в перевіреному періоді від ТОВ «Праус», по якому непідтверджено факту здійснення господарської діяльності та в ланцюгу поставок ПММ не підтверджено походження товару.

ТОВ «Еліт Нафта» отримувало ПММ від ТОВ «Праус» (м. Дніпропетровськ), що знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Дніпронафтопродукт» (м. Дніпропетровськ) та в подальшому реалізовано на ТОВ ВТФ «Авіас» (м. Дніпропетровськ). Таким чином перевіркою не встановлено економічної доцільності ведення господарської діяльності у придбанні ПММ з м. Дніпропетровська до м. Житомира та в подальшому реалізації до м. Дніпропетровська. З вищевикладеного вбачається не придбання ТМЦ та реалізація покупцям з метою отримання прибутку, а лише його документальне оформлення, таким чином ТОВ «Еліт Нафта» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

ТОВ «Еліт Нафта» безпідставно (штучно) сформовано витрати та податковий кредит по актах приймання-передачі ПММ, податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Праус», відповідно з метою зниження об'єкту оподаткування та нанесення шкоди державному бюджету, що призвело до завищення витрат у перевіреному періоді в сумі 10 690 347 грн., у т.ч. за: 2013 рік 10 690 347 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток з період з 01.07.2012 по 31.12.2013 встановлено його заниження за 2013 рік на 38 334 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 1 051 794 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2013 між ТОВ «Еліт Нафта» (покупець) та ТОВ «Праус» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 14/08-П, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому «товар», згідно умов даного договору. Номенклатура, Кількість, ціна товару та строк поставки визначається сторонами в додаткових угодах договору; товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними Додатковими угодами на умовах: EXW - резервуари нафтобаз, ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовується ним на підставі цивільно-правових договорів; та/або АЗС покупця (ІНКОТЕМС-2010).

Факт виконання вказаного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Перевезення нафтопродуктів здійснювалось на підставі укладених позивачем договорів на перевезення з ТОВ «Еко-ВЕЙ» від 18.03.2013 та ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» від 28.11.2012.

Факт перевезення нафтопродуктів підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Подальша реалізація нафтопродуктів підтверджена укладеним між ТОВ «Еліт Нафта» (постачальник) та ТОВ ВТФ «Авіас» (покупець) договору поставки № П-14018 від 30.07.2010, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали (бензин, дизельне паливо і газ), в кількості і по ціні, передбаченими в доповненнях, які являються невід'ємною частиною даного договору.

В судовому порядку встановлено, що між ТОВ «Еліт Нафта» і ТОВ ВТФ «Авіас» було укладено ряд додаткових угод до договору поставки № П-14018 від 30.07.2010.

Передача товару підтверджена актами прийому-передачі товару.

Нафтопродукти, що поставлялись від ТОВ «Праус» до ТОВ «Еліт Нафта» та в подальшому до ТОВ ВТФ «Авіас» зберігались у ПАТ «Дніпронафтопродукт» на умовах договору зберігання № 2607/10-6 від 26.07.2010, укладеного ТОВ «Еліт Нафта» з ПАТ «Дніпронафтопродукт», що підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Еліт Нафта», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств позивачу.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені також доводи податкового органу щодо відсутності сертифікатів та паспортів отриманих від ТОВ «Праус» ПММ, а надані сертифікати та паспорти не підтверджують придбання ПММ від вказаного постачальника, та відсутності контрагента ПАТ «Укртатнафта», як постачальника нафтопродуктів у ланцюгу постачальників ТОВ «Праус», з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10.2.1 Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Згідно з п. 10.2.10 вказаної Інструкції, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

Відповідно до п. 10.3.1.3 зазначеної Інструкції, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Згідно з п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Згідно Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 , паспорт якості це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Пунктом 6.5.1 Інструкції № 271/121 визначено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюється лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, прибутково-витратної накладної, паспорта якості тощо). На продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, обов'язково додається сертифікат відповідності або його копія, або копія свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності.

Таким чином, сертифікати відповідності та паспорти якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також слід зазначити, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на зазначені витрати та податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законодавством України іншого не передбачено.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 № 0001582201 та № 0001592201, судами обох інстанцій встановлено наступне.

Працівники контролюючого органу в акті перевірки зробили висновок про те, що позивачем порушено вимоги п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: відповідно до фіксальних звітних чеків та контрольних стрічок не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкової виручки в повному обсязі в день її надходження на загальну суму 17 305,58 грн. в розділі № 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в відповідних книгах обліку розрахункових операцій:

- відповідно до контрольної стрічки 23.06.2013 проведено розрахункових операцій на суму 5 398,10 грн., дану готівкову виручку оприбутковано в розділі № 2 «Обліку руху готівки на суму розрахунків» в КОРО № 0615009876 "Р"/1 на підставі фіксального звітного чеку від 24.06.2013;

- відповідно до контрольної стрічки 18.11.2012 проведено розрахункових операцій на суму 11 907,48 грн, дану готівкову виручку оприбутковано в розділі № 2 «Обліку руху готівки на суму розрахунків» в КОРО № 0625009878 «Р»/2 на підставі фіксального звітного чеку від 19.11.2012; чим порушено п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків у двох зазначених випадках.

Матеріалами справи встановлено, що в момент роздрукування фіскального звітного чеку від 23.06.2013 було вимкнено електроенергію, що підтверджується довідкою ПАТ «Житомиробленерго» від 27.06.2013 № 1556, в якій зазначено, що дійсно 23.06.2013 з 22:46 год до 00:04 год було відключення електроенергії в зв'язку з пошкодженням опори сторонньою особою, письмовими поясненнями оператора Харченко І.Л., де він зазначає, що 23.06.2013 з 22:46 год. до 00:04 год. 24.06.2013 було відключено електроенергію в зв'язку з погодними умовами, тому зміна була закрита в 00:06 год. 24.06.2013.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно друк фіскального звітного чеку за 23.06.2013 було виконано оператором після появи електроенергії, а саме 24.06.2013 о 00:06 год. під № 1362, тому твердження контролюючого органу про те, що позивачем не забезпечено щоденного друкування фіскального звітного чеку за 23.06.2013 є безпідставним.

Крім того, даний фіскальний звітний чек є в наявності та включений в книгу обліку розрахункових операцій, чим забезпечено його друкування та зберігання.

В книзі обліку розрахункових операцій № 0625009878/2 в розділі 4 «Облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО», в рядку 3 вчинено запис про те, що 18.11.2012 о 23:45 збій у роботі РРО, а 19.11.2012 о 00:35 - відновлення роботи РРО. Зазначене підтверджується підписом та клеймом працівника ЦСО, який проводив ремонт РРО.

Відповідно друк фіскального звітного чеку за 18.11.2012 було виконано оператором після усунення перешкод, а саме 19.11.2012 о 00:44 год. під № 1427, тому твердження контролюючого органу про те, що позивачем не забезпечено щоденного друкування фіскального звітного чеку за 18.11.2012 є безпідставним.

З урахуванням викладеного та положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в той час як матеріалами справи встановлено дотримання позивачем вимог податкового законодавства та законодавства в сфері здійснення розрахункових операцій.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний