Ухвала суду № 58246091, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"31" травня 2016 р. К/800/916/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаБогів Т.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014у справі № 810/6903/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003982205 від 13.09.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області) його правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з КТП «Промторг» за період квітень-травень 2013 року, за результатами якої складено акт №980/22-00/30729660 від 28.08.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 516 667 грн., в тому числі за квітень 2013 - на 83 333 грн. та за травень 2013 - на 433 333 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0003982205 від 13.09.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 775 001 грн. (з яких: 516 667 грн. - за основним платежем та 258 334 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем безпідставно сформовано спірні суми податкового кредиту по взаємовідносинах з КТП «Промторг» з огляду на відсутність реальності спірних операцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем первинними документами не підтверджено факт виконання контрагентом позивача КТП «Промторг» спірних операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, за встановлених обставин, мотивував своє рішення тим, що у позивача відсутні податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-травень 2013 року по взаємовідносинах КТП «Промторг» у період, який підлягав перевірці.

Колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.08.2013 позивачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з виправленнями самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, який виправляється - травень 2013 року. Під час проведення перевірки вказаний уточнюючий розрахунок відповідачем не враховано.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції помилково не досліджено та не надано правової оцінки вищенаведеним обставинам справи щодо подання позивачем уточнюючого розрахунку за травень 2013 року.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки не вбачає, що такі висновки зроблені на підставі належного дослідження наявних у справі доказів та всебічного встановлення всіх обставин справи.

Зокрема, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з виправленнями самостійно виявлених помилок за травень 2013 року, поданому позивачем до податкового органу 06.08.2013, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки, а саме, - не встановлено підстави для подання уточнюючого розрахунку, які саме задекларовані позивачем показники з податку на додану вартість та на яку суму були уточнені, яким чином вони вплинули на відображення в податковому обліку позивача спірних операцій з КТП «Промторг».

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити обставини справи щодо подання позивачем уточнюючого розрахунку за травень 2013 року та встановити, які наслідки має відповідне уточнення стосовно встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства за травень 2013 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що актом №980/22-00/30729660 від 28.08.2013, зокрема, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у квітні 2013 року на суму 83 333 грн.

Однак, вищенаведені висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства судом апеляційної інстанції досліджені не були, як і не були перевірені висновки суду першої інстанції в цій частині спірних правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства відповідач обґрунтовує тим, що спірні операції позивача з КТП «Промторг» не мали реального характеру.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів (послуг) та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Отже, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином первинними документами, складеними правоздатним суб'єктом господарювання, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача, на підставі яких ним, як платником податку, були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення спірних операцій позивача з КТП «Промторг», тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, передбачених укладеними договором, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції та встановити чи розкривають вони зміст господарських операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області) його правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

2. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний