Ухвала суду № 58246048, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/12108/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015

у справі № 802/1626/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глоінвест»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 06.02.2014 № 0000902201 та від 17.04.2014 № 0003582201; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки, відмова в задоволенні частини позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт №43/2201/33811024 від 16.01.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44 п.138.2, пп.138.10.5. п.138.10 ст.138, пп.139.1.5, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1. ст. 141, п.144.1 ст. 144, п.146.5. ст. 146 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період 01.04.2011 по 31.12.2012 в сумі суму 258898,00 грн.; п.198.3. ст. 198.3, п.198.5.ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на суму 221317,00 грн.; пп.170.7.3 п.170.7 ст.170 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 1500,00 грн. за вересень 2011 року.

На підставі акта перевірки, 06.02.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000872201 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання TOB «Глоінвест» з податку на прибуток приватних підприємств на 323623,00 грн., з яких 258898,00 грн. основний платіж та 64725,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000892201 (форма «П»), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 4478189,00 грн.; №0000902201 (форма «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 221317,00 грн. та №0002711702 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку на суму 1875,00 грн., з яких 1500,00 грн. основний платіж та 375,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 26.02.2014 №3588/10/02-32-10-02-11 продовжено строк розгляду первинної скарги до 17.04.2014 та, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України ГУ Міндоходів у Вінницькій області зобов'язано Вінницьку ОДПІ провести документальну позапланову перевірку TOB «Глоінвест» з питань, що стали предметом оскарження.

Так, за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено від 24.03.2014 №738/2201/33811024, яким встановлені порушення позивачем: пп 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п.138.4 п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток по декларації за 1 квартал 2012 року в сумі 10971,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на прибуток за період 01.04.2011 по 31.12.2012 на суму 2129924,00 грн. по декларації за 2012 рік; п. 198.3 ст. 198.3 п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємне значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на суму 221317,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року - 221317,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта, ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийняло рішення «Про результати розгляду первинної скарги» від 08.04.2014 №5717/10/02-32-10-02-11, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення форми «В4» Вінницької ОДПІ від 06.02.2014 №0000902201 в сумі завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 221317,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення (форма «П») Вінницької ОДПІ від 06.02.2014 року № 0000892201 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 2348265,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000892201 залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення (форма «Р») Вінницької ОДПІ від 06.02.2014 №0000872201 у розмірі 323623,00 грн., в т.ч. основний платіж 258898,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 64725,00 грн.

За результатами прийнятого рішення та на підставі акта перевірки №5717/10/02-32-10-02-11 від 08.04.2014 податковим повідомленням-рішенням форми «П» від 17.04.2014 №0003582201 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 2129924,00 грн.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходи з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 138.8.5 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 138.10 статті 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат серед інших включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (пп.138.10.2 п.138 ст.138 ПК України), фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп.138.10.5 п.138 ст.138 ПК України) гарантійними угодами, пов'язаними із запозиченнями.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок, що TOB «Глоінвест» відносило до складу витрат в рядок 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів робіт, послуг)» послуги по газопостачанню, електропостачанню, послуги по прибиранню приміщень, інші комунальні витрати, які були здійсненні по відношенню до загальної площі торговельного комплексу (при тому, що починаючи з 2 кварталу 2012 року він частково здавався в оренду з метою отримання доходу). В періоді з 01.04.2012 по 31.12.2012 торгівельний комплекс, який надавався TOB «Глоінвест» в оренду було використано не на повну потужність, тобто торгові площі здавалися в оренду не в повному обсязі. Згідно з частково наданих для перевірки договорів оренди укладених TOB «Глоінвест» із замовниками послуг встановлено, що не всі договори оренди передбачають компенсацію витрат на опалення освітлення та інші послуги на утримання приміщень в торгівельному комплексі, що призводить до збитковості підприємства. При частковій здачі в оренду торгових площ підприємство зобов'язано здійснювати розрахунок частини вищезазначених витрат, яка припадає на фактичний обсяг надання послуг оренди. У зв'язку з тим, що товариством не доведено зв'язок віднесених до складу собівартості реалізованих послуг оренди в Декларацію про прибуток підприємства, витрат на опалення освітлення та інші послуги на утримання виробничих приміщень в торгівельному комплексі, тому дані витрати не є витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства в розмірі 2129924,00 грн.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Глоінвест» є власником нежитлового двохповерхового приміщення - Торговий комплекс «Європа», що розташований за адресою: Україна, м. Хмельницький, проїзд Геологів, 7/1, загальною площею 27151,80 кв.м.

Одним із видів діяльності позивача за КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

10.05.2012 між позивачем (орендодавець) та ПП «Таврія плюс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передає орендарю об'єкт оренди в тимчасове платне володіння та користування строком на 120 календарних місяців. Об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 3214,26 кв.м., розташоване на першому поверсі ТК «Європа» для розміщення адміністративного приміщення. Передача об'єкта в оренду оформлюється актом приймання-передачі. Також, відповідно до умов договору, орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату, експлуатаційні витрати та комунальні платежі в порядку, передбаченому даним договором.

ТОВ «Глоінвест», як орендодавець, своє приміщення, яке належить йому на праві приватної власності, надавав в оренду і іншим контрагентам, на підтвердження чого було надано перелік орендарів за період 2012 рік.

За умовами договорів оренди, укладеними з контрагентами, які складались за типовою формою, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування частину нежитлового приміщення. Орендар сплачує щомісячно оплату експлуатаційного платежу в розмірі 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість за торгівельне приміщення на поточний рахунок орендодавця авансом до 15 числа поточного місяця за наступний місяць. Виконання умов зазначених договір підтверджується «Правилами та положенням Торгового Комплексу» та актами прийому-передачі об'єкту оренди.

Як зазначено судами, норми чинного законодавства надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції та послуг та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Пунктом 15.6 вказаного Положення передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що витрати, понесені на оплату послуг по газопостачанню, електропостачанню, послуг по прибиранню приміщень, та інші комунальні витрати власного нерухомого об'єкту могли бути включені позивачем до складу собівартості наданої послуги з передачі в оренду та були прямо пов'язаними із здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що в комплексі «Європа» функціонує біля 50 кілометрів трубопроводів різних діаметрів та їх призначення. Для ефективної експлуатації та обслуговування систем комплексу законодавчими актами передбачено, що дані роботи повинні виконувати спеціалізовані організації.

Так, судами встановлено, що у зв'язку з необхідністю у залученні спеціальних організацій позивачем укладено ряд договорів про надання ТОВ «Глоінвест» (замовник) відповідних послуг, які потребують виконання спеціально обізнаними фахівцями. Виконання таких договорів повною мірою підтверджено актами прийому-передачі об'єкту оренди, актом приймання виконаних підрядних робіт за 2012-2013 роки, розрахунками вартості робіт, калькуляцією витрат на обслуговування, а також довідкою про надані послуги по обслуговуванню та охороні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, витрати, понесені на оплату послуг по газопостачанню, електропостачанню, послуги по прибиранню приміщень та інші комунальні витрати власного нерухомого об'єкту є пов'язаними із здійсненням господарської діяльності, виконанням вимог чинного законодавства України та підтриманням приміщення торгівельного комплексу в належному стані.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили вірний висновок про те, що дії Вінницької ОДПІ щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 221317,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 2129924,00 грн. є безпідставними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення №0000902201 від 06.02.2014 року та №0003582201 від 17.04.2014 визнано судом протиправними та скасовано.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль