Ухвала суду № 58246024, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/9529/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу судді Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року,

встановив:

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору та позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку з тим, що позивачкою не усунуто недоліки позовної заяви, залишеної без руху ухвалою судді цього ж суду від 18 грудня 2015 року на підставі частини 1 статті 108 КАС України з підстав несплати судового збору.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року залишено без руху на підставі частини 6 статті 187 КАС України з підстав несплати судового збору та встановлено п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання належних доказів незадовільного майнового стану позивачки, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачкою не надано належних доказів незадовільного майнового стану, які б переконливо свідчили про наявність у неї виключних обставин, що обумовлюють відсутність можливості його сплати та апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуально права, просить скасувати ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року та ухвалу судді Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 6 статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Абзацом 2 статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» визначено, що з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 грн.

Судом встановлено, що за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду позивачка повинна сплатити судовий збір у розмірі 1378 грн, однак до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому Законом розмірі.

09 березня 2016 року на виконання вимог ухвали судді Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_4 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого позивачка послалась на відсутність у неї обов'язку сплати судового збору, визначеного Законом України «Про судовий збір», а також на скрутний матеріальний стан. До клопотання додала копію трудової книжки на підтвердження факту відсутності роботи.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази надані ОСОБА_4 на підтвердження свого тяжкого майнового стану, а саме: копія трудової книжки на підтвердження факту відсутності роботи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки копію аркушів 6 та 7 не можливо ідентифікувати з іншою її копією через відсутність на них серії та номеру, наявних на інших аркушах, а копія декларації №001-ДС та свідоцтва про розірвання шлюбу стосуються 2012 та 2010 років відповідно і не можуть доводити обставин, які існують на даний час, інших доказів незадовільного майнового стану позивачкою суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що для звільнення від сплати судового збору позивачкою має бути надано докази, які б переконливо свідчили про наявність у неї виключних обставин, що обумовлюють відсутність можливості сплатити судовий збір як на теперішній час, так і в майбутньому, а обставиною для відстрочення/розстрочення сплати судового збору - те, що сторона перебуває у важкому фінансовому становищі та на момент звернення до суду не мала можливості сплатити судовий збір. Копія трудової книжки, згідно з якою позивачка звільнена з роботи, не може слугувати єдиним належним доказом відсутності у позивачки доходів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_4 не віднесена до осіб, які згідно із статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору за подання позову, належних та переконливих доказів незадовільного майнового стану позивачкою не надано, то клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга повинна бути повернута позивачці.

Доводи касаційної скарги щодо звільнення від сплати судового збору з урахуванням пункту 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно з яким провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII Цивільного процесуального Кодексу України, ні частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, є необґрунтованими, оскільки дані роз'яснення стосуються розгляду скарги на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця в порядку цивільного судочинства і не поширюються на позовний порядок вирішення адміністративним судом спору з органом державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, коли ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року не переглядалася в апеляційному порядку по суті, то вимоги касаційної скарги про її скасування є безпідставними.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає наведеним критеріям, його необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.