Ухвала суду № 58245993, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 червня 2016 року м. Київ К/800/13189/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и в :

У липні 2012 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області по списанню з рахунків коштів та зобов'язання відповідача повернути суму в розмірі 33 764,79 грн, яка неправомірно списана з рахунків позивача.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що виконавче провадження за виконавчим листом, виданим у справі № 2а-130/06 слід закрити у зв'язку зі смертю стягувача - ОСОБА_1, однак відповідач неправомірно продовжував виконувати судове рішення, провівши заміну сторони у цьому виконавчому провадженні на його правонаступника - ОСОБА_2

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суди виходили з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

На виконанні у відповідача перебував виконавчий лист № 2-а-1306/06, виданий 14 лютого 2012 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 2001 року по 2004 рік включно.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено судами, 21 лютого 2012 року головним державним виконавцем, відповідно до вимог статей 17.19,21,25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а-1306/06 та надано боржнику строк для самостійного виконання до 28 лютого 2012 року. Листом від 27 лютого 2012 року № 2229/07 позивач повідомив про неможливість виконати рішення суду в строк зазначений державним виконавцем, оскільки для його виконання необхідно більше часу, у зв'язку з чим 27 лютого 2012 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 07 березня 2012 року.

Враховуючи те, що в строк, встановлений державним для самостійного виконання, судове рішення боржником не виконано, 19 березня 2012 року головним державним виконавцем відділу відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Водночас, з метою належного виконання рішення суду, 19 березня 2012 року державним виконавцем надіслано запит до ДПІ у м. Ужгороді про надання інформації про відкриті рахунки боржника.

Після отримання інформації від ДПІ у м. Ужгороді, 17 квітня 2012 року з метою безспірного списання коштів з рахунків боржника, державним виконавцем виставлено платіжні вимоги, які ВАТ «Ощадбанк» повернув відповідачу 19 квітня 2012 року з частковим списанням коштів у розмірі 2,97 грн. Розпорядженням державного виконавця від 18 травня 2012 року кошти в розмірі 2,68 грн. перераховано на користь ОСОБА_2., а виконавчий збір за призначенням, що підтверджує платіжне доручення про перерахунок коштів від 21 травня 2012 року № 414.

21 червня 2012 року державним виконавцем повторно виставлено платіжні вимоги і розпорядженням від 25 червня 2012 року кошти в розмірі 30 695,29 грн. перераховано ОСОБА_2., а виконавчий збір за призначенням на користь держави, після чого, 07 липня 2012 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним, фактичним виконанням рішення суду, що набрало законної сили.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у межах і у спосіб, передбачений Законом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук