Ухвала суду № 58245867, 07.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 739/553/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Іващенко А.І. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про стягнення на користь ОСОБА_2 15 020 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівнику, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за рахунок коштів, що виділяються на фінансування управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради; стягнення на користь ОСОБА_2 1000 грн. понесених позивачем судових витрат на правову допомогу та 550 грн. 20 коп. судового збору за рахунок коштів, що виділяються на фінансування управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позву відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року по справі № 739/716/15-а, залишеною без мін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, задоволено позов ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та визнано протиправними дії управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, які полягають в поверненні ОСОБА_2 звіту від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 Зобов'язано управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області прийняти звіт ОСОБА_2 від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 та включити виплачену згідно звіту суму до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до листа управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області № 07-07/2012 від 28.12.2016, після набрання чинності судовим рішенням відповідач прийняв звіт від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 - в сумі 15 020,95 грн., включив зазначені данні до зведеного звіту «Про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом на час мобілізації, на особливий період за вересень 2015 р. і подав його до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА.

З листа Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА від 29.12.2015 № 08-20/12310 вбачається, що з метою виплати компенсації, в тому числі фактичних витрат на виплату середнього заробітку ОСОБА_3, Міністерством соціальної політики (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня), відповідно до поданого відповідачем зведеного звіту та згідно з Порядком № 105 видатки були профінансовані, 09.10.2015 р. кошти перераховані місцевим управлінням праці та соціального захисту населення, в тому числі відповідачеві - в повному обсязі відповідно до поданого звіту.

Проте, відповідач відмовився виплачувати позивачу вказану компенсацію, в зв'язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (в редакції від 08 червня 2014 року) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Пунктом 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VII поширено дію частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VII.

Додатком 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачені видатки на таку компенсацію за КПКВК 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №105).

Відповідно до п. 2 Порядку № 105 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

- Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення);

- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що для виплати компенсації, підприємство, установа, організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні втирати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Таким чином, відповідно до Порядку виплату працівникам середнього заробітку здійснює підприємство. Компенсація підприємствам витрат на виплату середнього заробітку працівникам здійснюється Міністерством соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі обласним департаментам соціального захисту, які, в свою чергу, перераховують їх в районні (міські) управління, а останні - підприємствам.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року по справі № 739/716/15-а, залишеною без мін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, зокрема, встановлено, що оскільки положення статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення даних гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_3, який працював у позивача, як фізичної особи-підприємця, і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, поширювалися гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

Так, в силу ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Посилання відповідача на те, що управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області не є розпорядником бюджетних коштів спростовуються положеннями п. 2 Порядку № 105, яким передбачено, що вiдповiдач є розпорядником зазначених бюджетних коштiв нижчого рівня та зобов'язаний здiйснити вiдповiднi виплати роботодавцям, що подали звiти з метою компенсацiї їм витрат на виплату працiвникам середнього заробiтку.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем наведено, що дія Порядку виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який був прийнятий у 2015 році, не поширюється на виплати за 2014 рік. Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними, з огляду на наступне. Так, Порядок №105 є лише підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, яка, в свою чергу, встановлює гарантії для працівників відповідно до змін, внесених у 2014 році.

Пунктом 1 Порядку №105 визначено, що компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», при цьому жодних застережень щодо періоду, за який мають здійснюватися відповідні виплати, Порядок №105 не містить.

При цьому доводи апелянта про те, що в Державному бюджеті 2014 року була відсутня програма 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» на увагу не заслуговують, оскільки позивачем звіт було подано в 2015 році, а відтак і виплати повинні бути проведені в 2015 році.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С