Ухвала суду № 58245690, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/51452/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Грищенко А.О., Саленко В.Ю.,

від відповідача - Коршак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р.

у справі № 806/1668/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу»

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» (далі - позивач, ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Малинська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0000712200, № 0000722200, № 0002861700.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р., позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Малинської ОДПІ від 24.03.2014 р. № 0000722200 та № 0002861700 повністю, № 0000712200 в частині на суму 1 145 014 грн.; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, у зв'язку з реорганізацією представник Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області в судовому засіданні 08.06.2016 р. заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва на Малинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області,надав відповідні документи.

Заявлене клопотання задоволено в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.02.2014 р. по 20.02.2014 р. на підставі направлень від 03.02.2014 р. № 47, від 04.02.2014 р. № 57, від 10.02.2014 р. № 70, № 73, від 18.02.2014 р. № 87, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 77.1 статті 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року, посадовими особами Малинської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 27.02.2014 р. № 19/22-10/32876028 та зроблено висновки про порушення позивачем вимог: - підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.8 статті 138, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 513 249 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в сумі 1 192 771 грн.; - «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України за № 1020 від 24.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.02.2011 р. за № 2588/7/17-0217, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 24.03.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000712200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 192 771 грн.; № 0000722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 769 874 грн., з яких 513 249 грн. - за основним платежем та 256 625 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002861700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Як слідує з акту перевірки від 27.02.2014 р. № 19/22-10/32876028, підставами для винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 24.03.2014 р. № 0000712200, № 0000722200 слугували твердження перевіряючих про реалізацією позивачем продукції за цінами нижче собівартості, які не призвели до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення поточних зобов'язань, не прийняли участі у зростанні власного капіталу та дана операція не була спрямована на отримання доходу, в результаті чого завищено собівартість реалізованої продукції на загальну суму 3 831 062 грн. Також, в акті перевірки податковим органом вказано на взаємовідносини позивача з придбання сировини, послуг матеріалів, обладнання та в подальшому реалізації готової продукції з пов'язаними особами. При цьому, посилаючись на вимоги пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, відповідач робить висновок про те, що операції з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником податку особами не можуть призводити до виникнення збитків.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами пункту 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та пункту 138.8 (собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) статті 138 Податкового кодексу України, які не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг в загальному випадку.

Підпунктами 153.2.1-153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Отже, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювались спірні операції, податковим органом не було використано інформацію про укладені на момент продажу послуги договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем при реалізації своїх повноважень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок визначення звичайних цін у невстановлений законом спосіб, що свідчить про хибність висновків податкового органу про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції, придбання та в подальшому реалізації готової продукції з пов'язаними особами, за ціною нижчою ніж звичайні.

Щодо зафіксованого в акті перевірки порушення позивачем вимог пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, - вказане порушення відбулось внаслідок того, що позивачем неправомірно віднесено до складу рядка 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» вартість сировини целюлози бавовняної із бавовняного лінту (листова) листи білого кольору придбаного від BORSON INDUSTRIAL LTD (Британські Віргінські Острови), який відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 143-р має офшорний статус.

Так, відповідно до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується факт взаємовідносин позивача з BORSON INDUSTRIAL LTD (Британські Віргінські Острови) в період, що перевірявся, згідно умов імпортованих контрактів від 06.07.2012 р. та від 28.09.2012 р., відповідно до яких ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» придбавало та здійснювало оплату на користь нерезидента целюлозу бавовняну із бавовняного лінту (листова) листи білого кольору. При цьому позивачем на виробництво спеціального паперу проведено списання до складу собівартості придбаної продукції всього в сумі 318 381 грн.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, витрати ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» на оплату товару, придбаного у нерезидента, який має офшорний статус, повинно було включити до складу витрат у розмірі 85 %, що відповідає сумі 270 623,85 грн., однак, було включено до складу витрат у сумі, що становить 100 % вартості цих товарів, що призвело до завищення від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 47 757 грн.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції представником позивача визнано неправомірність віднесення до складу рядка 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» вартість сировини целюлози бавовняної із бавовняного лінту (листова) листи білого кольору придбаного від BORSON INDUSTRIAL LTD (Британські Віргінські Острови), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0000712200 в частині 47 757 грн. винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків.

Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в ході судового розгляду справи не встановлено та відповідачем не надано доказів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання протягом 1095 днів, що передували дню винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене та виходячи з встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0000712200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 145 014 грн. та № 0000722200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 769 874 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо підстав винесення податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0002861700, в акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку встановлено подання підприємством не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, чим порушено пункт 119.2 статті 119 Податкового кодексу України. Крім того, перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що до податкового розрахунку (форма 1 ДФ) не повністю включені суми доходів, виплачених само зайнятим особам під ознакою « 157».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання на наявні трудові договори з фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Позивач не мав із вказаними особами господарських відносин, як з фізичними особами, оскільки усі господарські відносини з даними особами проводились як із суб'єктами господарювання.

Тобто, позивач мав господарські відносини з фізичними особами-підприємцями, а тому не є податковим агентом відносно суб'єктів господарювання та не мав обов'язку подавати до податкового органу звіт 1-ДФ, а тому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 р. № 0002861700 щодо визначення штрафної (фінансової) санкцій в сумі 510 грн. підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво, Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на Малинську об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. у справі № 806/1668/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко