Ухвала суду № 58245674, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/38890/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року

у справі № 804/1366/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ОЙЛ» (далі - позивач, ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ»)

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» звернулось у січні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Лівобережної ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 року № 0003381501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Праус» у квітні 2014 року, результати якої оформлено актом від 11.07.2014 року № 2457/04-64-22-03/37149258, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: нереальність здійснення господарських відносин товариства, зокрема, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу з ТОВ «Праус» у квітні 2014 року; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість у квітні 2014 року на загальну суму 1 894 240,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення рішення від 31.07.2014 року № 0003381501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 894 240,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 473 560,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» є роздрібна торгівля пальним.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ «Праус» (постачальник) було укладено ряд договорів поставки, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти. Поставка нафтопродуктів здійснюється на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (Інкотермс-2010).

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, та отримання нафтопродуктів позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів поставки нафтопродуктів та додаткових угод до них, податкових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів до договорів поставки, платіжних доручень, а також оборотно-сальдових відомостей по рахункам 631, 281, 10.

При цьому, додатково на підтвердження зберігання придбаних у вказаного контрагента нафтопродуктів позивачем (поклажедавець) долучено до матеріалів справи копію договору зберігання № 1008/10-12 від 10.08.2010 року укладеного з ТОВ «Дніпронафтопродукт» (зберігач), за умовами якого зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажедавцем, і повернути їх останньому у схоронності за першою вимогою.

Виконання умов наведеного договору підтверджується актом прийняття-передачі наданих послуг, актами прийняття-передачі товарів, платіжними дорученнями, листами ТОВ «Праус», якими повідомлено позивача, про те, що нафтопродукти придбані ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» згідно договорів поставки нафтопродуктів знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час протягом дії договорів.

Разом з тим, матеріали справи містять копії договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом, додаткових угод до договорів перевезення, податкових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), актів здачі-прийняття виконаних робіт по перевезенню вантажів, реєстрів до актів виконаних робіт, платіжних доручень, якими підтверджується подальше транспортування отриманих за вищенаведеними договорами нафтопродуктів.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судами встановлено, що такі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, тобто є первинними документами, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених правочинів та реальне здійснення спірних господарських операцій за такими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року у справі № 804/1366/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. БухтіяроваСудді: М.І. Костенко І.В. Приходько