Ухвала суду № 58245364, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/11882/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М.В.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачеві в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідно до наказу від 14.11.2014 року №14069-П, на підставі повідомлення від 14.11.2014 року №6822/В/26-51-17-01-16 ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ФО-П ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 року №9744/26-51-17-11/ НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України, СГД ОСОБА_4 документи до перевірки не надала; п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011 - 2013 роки в сумі 335179,44 грн., у т.ч.:у 2011р.-136419,62 грн.; у 2012 р. - 180015,02 грн.; у 2013 р.- 18744,80 грн.; п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу У країни, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 11 01.2012р. по 31.12.2013р. податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 327318,60 грн.; п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску в сумі 221561,92 грн., а саме: в 2011 році-62218,14 грн.; в 2012 році-77731,12 грн.; в 2013 році - 81612,66 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0058501701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 409148,25 грн., в тому числі, 327318,60 грн. за основним платежем та 81829,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0058481701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 418974,30 грн., в тому числі, 335179,44 грн. за основним платежем та 83794,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення від 21.12.2014 року №0058491701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем адміністративний штрафи та інші санкції на 510,00 грн., в тому числі, 0,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); рішення від 31.12.2014 року №0058511701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано 11769,24 грн. штрафних санкцій; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2014 року №Ф-0058521701 якою відповідач вимагає у позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 111574,73 грн.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0058481701, №0058501701 і № 0058491701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31 грудня 2014 №0058511701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 грудня 2014 року № Ф-0058521701, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив позивачеві у задоволенні позову мотивувавши порушеннями з боку позивача податкового законодавства.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих)протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу;

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід. Він визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об'єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.

В пункті 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період ФО-П ОСОБА_4 було здійснено продаж нерухомого майна, а саме: у 2011 році - 1123566,00 грн., у 2011 році - 1521593,00 грн., у 2011 році - 115000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 позивачем було продано нерухоме майно, згідно договорів купівлі-продажу квартири від 31.08.2012, від 09.06.2012, від 09.06.2012, від 28.12.2012, від 22.09.2012, від 09.06.2012, від 07.06.2012, від 07.06.2012, від 03.05.2012, від 22.10.2012, від 22.10.2011, від 22.10.2011, від 11.09.2011, від 10.12.2011, від 03.12.2011, від 15.02.2013, від 07.12.2011, від 22.10.2011, від 20.09.2011, від 27.08.2011, договору купівлі-продажу квартири з розстрочення платежу від 28.12.2012.

У разі коли продавець нерухомості є резиден том (громадянин України або особа, яка має місце проживання в Україні згідно з підп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ), доходи, отримані від продажу об'єктів не рухомості, обкладатимуться ПДФО за ставкою 5%. Його платять громадяни України, які продають не рухомість більше одного разу протягом звітного податкового року, а також ті, хто продає нерухомість що знаходиться у праві власності менше трьох років.

Обов'язок по сплаті податків з фізичних осіб за операції з нерухомістю підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, зокрема за даними з бази даних Державного реєстру фізичних осіб протягом 2011-2013 років по операціям з продажу (обміну) нерухомого майна, позивачем, в установленому законом порядку, за ставкою встановленою пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 134158,80 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що продаж нерухомого майна був здійснений від імені фізичної особи, тобто стороною договорів купівлі - продажу була гр. ОСОБА_4, а не фізична особа-підприємець, а відтак, всі операції з продажу були реалізовані в приватному порядку, у зв'язку з чим, позивачем правомірно визначено розмір ставки з податку на доходи фізичних осіб, що підлягав сплаті до бюджету, за наслідками продажу нерухомого майна.

У свою чергу, контролюючим органом застосовано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.12.2014 року №0058491701, за ненадання документів до перевірки, які пов'язані з провадженням підприємницької діяльності за перевіряємий період.

Згідно статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

- у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

- зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

- зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Судом першої інстанції зазначено, що за посиланням позивача з 2009 року останньою припинено операції з провадження підприємницької діяльності, а 16.09.2011 року позивачем подано заяву про припинення платника податків, за наслідками розгляду якої, 01.08.2014 року припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_4 за її рішенням (№206500600300330), у зв'язку з чим, відповідні декларації позивачем не подавались.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем господарська діяльність в перевіряємий період не проводилась, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення до державного реєстратора заяви про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем разом з квитанцією виданою банком про ліквідацію розрахункового рахунку від 25.12.2012 року. У свою чергу, акт перевірки не містить жодних посилань на характер господарських операцій, які здійснювались позивачем за період, що перевірявся. Також не надано доказів, які б підтверджували отримання позивачем доходу від реалізації особистої підприємницької діяльності, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0058481701, №0058501701 та №0058491701 є протиправними.

Пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску має право звертатися до органу доходів і зборів з письмовою заявою про зміну умов сплати єдиного внеску у разі зміни його статусу як платника (або отримання права на зміну розміру єдиного внеску, зокрема у зв'язку із зміною виду економічної діяльності) (пункт 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Судом першої інстанції зазначено, що під час розгляду справи позивачем спростовано висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.11.2014 року №9744/26-51-17-11/НОМЕР_1 та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0058481701, №0058501701 та №0058491701, а отже є безпідставне нарахування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно рішення від 31.12.2014 року №0058511701 та як наслідок формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.12.2014 року №Ф-0058521701.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.В. Сірош