Ухвала суду № 58245347, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/9991/26739/12

К/9991/26288/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Награбового О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 по справі № 2а-11836/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

до Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2011 №0000662360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 951 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 237 750,00 грн., зобов'язання Державної податкової інспекції подати Головному управлінню Казначейства в Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за листопад 2010 року на суму 951 000,00 грн. та стягнення на користь Товариства бюджетного відшкодування з ПДВ в зазначеній сумі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 №0000662360, зобов'язано Державну податкову інспекцію подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню бюджету, в задоволенні решти позовних вимог Товариства відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція та Товариство до Вищого адміністративного суду України подали касаційні скарги, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, позивач - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відповідач - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, за підсумками якої складено акт від 30.09.2011 №653/23-616/36129430.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування на загальну суму 951 000,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на неможливість підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ.

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від встановлення факту сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ.

Таким чином, підтвердження чи не підтвердження факту сплати контрагентами податку до бюджету не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ таким постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ з наступним його отриманням.

Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі по декларуванню податкових зобов'язань чи по їх сплаті, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство 20.12.2010 до Державної податкової інспекції подало податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та визначено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2010 року у розмірі 951 000,00 грн.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 та п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином з аналізу наведених норм права вбачається, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України - у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку, а отже вимога про зобов'язання контролюючого органу до виконання покладеного на нього законодавством обов'язку щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вказаний висновок цілком узгоджується із практикою Верховного Суду України у справі № 21-881а15 за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційних скарг визнаються непереконливими.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, виконання яких було зупинено за клопотанням сторони у справі під час відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 по справі № 2а-11836/11/1270 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 по справі № 2а-11836/11/1270.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко