Ухвала суду № 58245310, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/30367/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Швеця В.В., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український графіт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя звернулося в суд з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), в сумі 72484,03 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Український графіт», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в частині відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 Заявник посилається на те, що ОСОБА_4, яка включена позивачем в розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, набула стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 до 1 січня 1992 року. Публічне акціонерне товариство «Український графіт» у касаційній скарзі вказує на те, що пільгова пенсія за Списком № 1 призначена цій особі відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII, у зв'язку з чим включення позивачем у розрахунок боргу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій суми 4978,32 гривень є помилковим.

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя подало письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються Публічним акціонерним товариством «Український графіт» у задоволеній частині позову щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_4 в сумі 4978,32 гривень, в іншій частині рішення судів сторонами не оскаржуються, колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в цій частині.

Судами попередніх інстанцій було досліджено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, за період з вересня 2011 року по січень 2012 року, довідки, протоколи, і встановлено, що за вказаний період у Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» виникла заборгованість в розмірі 72484,03 гривень по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_18 Відповідач не заперечує того, що вказана заборгованість підлягає відшкодуванню, окрім коштів, що стосуються пенсіонера ОСОБА_4

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 зазначеного пункту Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці 5 цього ж підпункту пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності Законом № 1058-IV витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати понесені Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрати на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

При цьому, частиною 4 статті 13 Закону № 1788-XII передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, набрав чинності з 1 січня 1992 року.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом № 1788-XII пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, пунктом 16 якого, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Таким чином, особі, яка до 1 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Законом № 1788-XII) набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV згідно із статтею 100 Закону № 1788-XII.

Особі, яка до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням результатів атестації робочих місць.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Запоріжжя самоперевірки правомірності виставлених Відкритому акціонерному товариству «Український графіт» фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено, що ОСОБА_4 підпадає під дію статті 100 Закону № 1788-XII, внаслідок чого переглянуто правильність призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Однак, факт набуття пенсіонером ОСОБА_4 пільгового стажу до 1 січня 1992 року та наявність обставин для перегляду підстав призначення пенсії ще не означає, що пенсія їй була призначена за статтею 100 Закону № 1788-XII.

Відомості про те, за якою саме нормою закону ОСОБА_4 призначена пенсія, в матеріалах справи відсутні і судами ці обставини не перевірялися.

Отже, ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій не встановили належним чином і не врахували всіх обставин цієї справи та норм законодавства, не надали належної оцінки доводам відповідача в частині, що стосується пенсіонера ОСОБА_4, а також залишили поза увагою вимоги статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, та щодо законності і обґрунтованості ухваленого судового рішення, дійшовши передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи в частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що стосуються пенсіонера ОСОБА_4, в розмірі 4978,32 гривень, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що стосуються пенсіонера ОСОБА_4, в розмірі 4978,32 гривень - скасувати, а справу в цій частині - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Швець В.В.