Ухвала суду № 58245216, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/19694/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П., секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Кобилякова А.А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року

у справі № 804/5254/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби

про визнання протиправними дій при складанні акта перевірки та зменшення від'ємного значення податкового кредиту,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Євраз-Баглійкокс» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії Інспекції по складанню акта перевірки та зменшенню залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за липень 2009 року) та яке відображено в звітній податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 16 815 102, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправними дії Інспекції по складанню акта від 27 листопада 2009 року № 5692/787/15-224/05393079; визнано протиправними дії Інспекції по зменшенню залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за липень 2009 року) та яке відображено в звітній податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 16 815 102, 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 18 вересня 2009 року до Інспекції подано податкову декларацію з податку на додану вартість.

Інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 27 листопада 2009 року № 5692/787/15-224/05393079, згідно з яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення на 16 815 102, 00 грн.

Висновки контролюючого органу про завищення залишку від'ємного значення на 16 815 102, 00 грн. ґрунтуються на тому, що при заповненні декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року платником податку не враховані висновки акту від 04 вересня 2009 року № 4172/54/23-206/05393079 стосовно порушення пункту 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта від 04 вересня 2009 року № 4172/54/23-206/05393079 Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2009 року № 0001732301/0 та від 20 листопада 2009 року № 0001732301/1 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем податок на прибуток в сумі 34 984 342, 00 грн., які за результатами судового оскарження скасовані на підставі рішень у адміністративній справі № 2а-4900/10/0470 (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року ).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що Інспекцією порушено терміни проведення перевірки, а зменшуючи суми від'ємного значення відповідач не врахував, що вони на час подання звітності не були узгодженими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що у платників податків відсутні підстави для вираховування звітності суми податкових зобов'язань до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення..

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не мав права під час проведення у листопаді 2009 року камеральної перевірки податкової декларації позивача використовувати дані акта перевірки від 04 вересня 2009 року № 4172/54/23-206/05393079, оскільки суми податкового зобов'язання, що визначені на підставі податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2009 року № 0001732301/0 та від 20 листопада 2009 року № 0001732301/1, були неузгодженими, а тому висновок податкового органу про наявність у позивача обов'язку враховувати зазначені рішення при поданні податкової звітності не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Кім того, слід відмітити й те, що встановлені законодавством правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів.

Недотримання встановлених законодавчих положень під час здійснення контрольного заходу порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Так, відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З аналізу наведеної норми слідує, що податковий орган наділений компетенцією щодо проведення невиїзної (камеральної) перевірки протягом 30 днів з подання податкової декларації. Недотримання податковим органом зазначених термінів порушує права та інтереси платника податків та вказує на відсутність наслідків такого контрольного заходу.

З огляду на те, що відповідачем невиїзна (камеральна) перевірка позивача проведена поза межами строку, що встановлений підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», попередні судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування постанови суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року відсутні.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміну типу та найменування Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс», Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Євраз Южкокс».

Керуючись статтями 55, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Допустити заміну Публічного акціонерного товариства «Євраз-Баглійкокс» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Євраз Южкокс».

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, що визначені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев