Ухвала суду № 58245211, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/3137/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

та секретаря Коби Т.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лозінського І.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року

у справі № 826/15371/15

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу в частині анулювання свідоцтва, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнання протиправним та скасувати наказ від 16 березня 2015 року №370/5 в частині анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 04 лютого 2013 року НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ від 16 березня 2015 №370/5 в частині анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 04 лютого 2013 року НОМЕР_1, виданого позивачу, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 13 січня 2015 року НОМЕР_2 та протоколу засідання від 13 січня 2015 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 04 лютого 2013 року № 131 ОСОБА_1 здійснював діяльність арбітражного керуючого.

На підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області у справі №5/327/09 та на виконання вимог доручення Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 07 листопада 2014 року №13.0.2-32/1398, ГУ юстиції у Миколаївській області було призначено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у період з 08 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року. На адресу позивача було направлено повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 24 листопада 2014 року №07-16/6-1-1305 до якого додано посвідчення від 24 листопада 2014 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області.

У зв'язку з неподанням арбітражним керуючим витребуваних документів та пояснень, ГУ юстиції у Миколаївській області складено акт про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки від 10 грудня 2014 року №80.

Пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 16 березня 2015 року №370/5 анульовано свідоцтво, видане ОСОБА_1, про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 04 лютого 2013 року НОМЕР_1.

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугувало подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 13 січня 2015 року НОМЕР_2 та протокол її засідання від 13 січня 2015 року №25/01/15.

Пунктом 2.7 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15 січня 2013 року № 113/5, (надалі Порядок) встановлено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки, яке повинно бути надіслано органом контролю не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п'ять днів до дня початку позапланової перевірки, з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку.

Відповідно до пункту 2.15 Порядку встановлено, що повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офісу) арбітражного керуючого. Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно пункту 4.7 Порядку при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 4) у двох примірниках.

За визначенням абзацу другого пункту 4.7.1 Порядку відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначених органом державного контролю в наказі про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що належних доказів повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки, відповідачем надано не було, а саме: надсилання на адресу позивачу посвідчення від 24 листопада 2014 року та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 24 листопада 2014 року №07-16/6-1-1305.

Тоді як, з пояснень позивача від 13 січня 2015 року № 13/01-15 встановлено, що про проведення перевірки позивач дізнався після строку її проведення та повідомив Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих про те, що вимогу про надання необхідних документів для перевірки не отримував.

При цьому, судами досліджено, що залучена відповідачем до матеріалів справи квитанція УДППЗ «Украпошта» спростовує факт надіслання на адресу позивача повідомлення про проведення позапланової перевірки, оскільки свідчить про направлення листа в межах м. Києва.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 19 травня 2015 року №13.0.2-33/55, яким нібито повідомлено позивача про прийняття оспорюваного наказу, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих розглядалось подання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, внесеного на підставі листа-пропозиції ГУ юстиції у Дніпропетровській області від 05 грудня 2014 року №10-47/8139, а не листа-пропозиції ГУ юстиції у Миколаївській області, яким проводилася перевірка діяльності позивача.

При цьому, судами встановлено, що копій подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до позивача дисциплінарного стягнення від 13 січня 2015 року та протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 13 січня 2015 року №25/01/15, відповідачем надано не було.

Наведене, у свою чергу, заперечує фактичне існування підстав, зазначених відповідачем в оспорюваному наказі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності дій Міністерства юстиції України стосовно прийняття оскаржуваного наказу в частині анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 04 лютого 2013 року НОМЕР_1.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник