Ухвала суду № 58245148, 30.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2016 р. м. Київ К/800/15372/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Шклярчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014

у справі № 806/3055/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав позов про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ Міндоходів у Житомирській області від 03.12.2012 № 0005701702, № 0005731702 та № 0005721702.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, вважаючи, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС провела документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої склала акт від 19.11.2012 № 5256/17-2/НОМЕР_4. На підставі акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

1. За податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2012 № 0005731702 до позивача на підставі абз. 2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1022 грн. за повторне протягом року порушення вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що полягало у неподанні до податкового органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку.

Суди попередніх інстанцій припустилися неповноти встановлення обставин та не встановили, що визначене позивачу грошове зобов'язання в сумі 1022 грн. фактично є штрафом, застосованим на підставі абз. 2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до пп. «б» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Таким чином, обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, подавати податкову звітність та нести відповідальність за порушення виникає у податкового агента лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.

Суди попередніх інстанцій не дослідили, чи мав позивач статус податкового агента, зокрема чи здійснював він нарахування сум оподатковуваних у розумінні податкового кодексу доходів платникам податку - фізичним особам протягом кожного зі звітних періодів - чотирьох кварталів 2011 року.

З акта перевірки вбачається, що податковий орган зафіксував факт не подання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, форми 1ДФ, за кожен з 4-х кварталів 2011 року. При цьому податковий орган посилається на факти виплат позивачем як податковим агентом доходів конкретним платникам податку в конкретних сумах.

Ці обставини мають бути судами досліджені на підставі оцінки належних і допустимих доказів, суди мають з'ясувати, чи є нараховані (виплачені) доходи оподатковуваними доходами податком з доходів фізичних осіб.

Позивач в судах попередніх інстанцій заперечував правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій за повторне вчинення такого порушення як неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

Суди доводи позивача залишили поза увагою.

Відповідно до п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

З наведеної норми закону випливає, що обов'язковою умовою для застосування штрафних санкцій в сумі 1020 грн. закон визначає факт застосування до платника протягом року штраф за таке саме порушення.

Враховуючи наведене, при вирішенні справи судам слід з'ясувати, чи складалося контролюючим органом у період з 01.01.2012 до 03.12.2012 (дата складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0005731702) податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Також суди для надання обґрунтованої оцінки наданій позивачем у підтвердження факту направлення поштою чотирьох податкових розрахунків копії опису вкладення з відтиском штампу поштового відділення від 01.04.2011 повинні витребувати у позивача оригінал такого опису та безпосередньо його дослідити.

2. За податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2012 № 0005701702 позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 34767,00 грн., в т.ч. в сумі 29457 грн. за основним платежем та в сумі 5310 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У податковому повідомленні-рішенні вказано, що грошові зобов'язання визначені у зв'язку із зафіксованими в акті перевірки порушеннями вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3. пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. Підставою для нарахування штрафних санкцій визначено п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

З акта перевірки вбачається, що податковий орган фактично визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29457 грн. за основним платежем за такими порушеннями як:

- заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 13672 грн. за операціями з поставки товарів. Так, податковим органом зафіксовано факт не включення позивачем до складу податкового зобов'язання податку на додану вартість в загальній су мі 13672 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 6045 грн., за жовтень 2010 року в сумі 886 грн., за грудень 2010 року в сумі 88 грн., за січень 2011 року в сумі 6653 грн. за операціями з поставки товарів ряду визначених в акті перевірки контрагентів;

- неправомірне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 15785 грн. за операціями з придбання товарів без мети їх використання в господарській діяльності. Так, податковим органом зафіксовано неправомірне формування податкового кредиту в загальній сумі 15785 грн., в т.ч. за січень 2010 року в сумі 219 грн., за квітень 2010 року в сумі 1221 грн., за травень 2010 року в сумі 1401 грн., червень 2010 року в сумі 1259 грн., липень 2010 року в сумі 1662 грн., серпень 2010 року в сумі 2169 грн., за лютий 2011 року в сумі 644 грн., за червень 2011 року в сумі 933 грн., за липень 2011 року в сумі 2009 грн., за серпень 2011 року в сумі 523 грн., за листопад 2011 року в сумі 1838 грн., за грудень 2011 року в сумі 1907 грн. за операціями з придбання товарів.

За будь-яким іншим епізодом, описаним в акті перевірки, грошове зобов'язання з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням не визначалося.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, при вирішенні справи суди повинні виходити з предмету доказування у справі і не повинні встановлювати обставин, які не є предметом доказування у справі, та надавати правову оцінку таким обставинам.

Суди повинні були дослідити всі господарські операції з поставки позивачем товарів ряду контрагентів, за якими податковий орган вважає відбулося заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, - з'ясувати зміст таких операцій, чи є такі операції об'єктом оподаткування та чи нараховувалися позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Також суди повинні дослідити всі господарські операції з придбання позивачем товарів, - з'ясувати зміст таких операцій, дослідити первинні документи, складені щодо таких операцій, зокрема податкові накладні, мету придбання товарів тощо.

Позивач в судах попередніх інстанцій посилався на факт повідомлення ним про злочин з приводу підроблення податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року та січень 2011 року та розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України - службове підроблення.

Ці обставини мали бути з'ясовані судами попередніх інстанцій, зокрема слід було з'ясувати результат досудового розслідування кримінального провадження, адже податковий орган вважає, що позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема за вересень 2010 року в сумі 6045 грн. та за січень 2011 року за операціями з поставки товарів, натомість позивач наполягає на тому, що ним податкові зобов'язання за ці періоди були належно задекларовані, однак мало місце службове підроблення.

Суди попередніх інстанцій вирішили справу в цій частині без повного встановлення обставин, що мають значення для справи.

Порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При вирішенні справи щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0005721702 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України за таке порушення як ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, суди мають надати належну оцінку запитам контролюючого органу до позивача про надання документів до перевірки та з'ясувати, чи були надані такі документи позивачем.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун