Ухвала суду № 58244572, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15123/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г., секретаря Нестеренко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до частини першої ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено камеральну перевірку Позивача з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, про що складено відповідний Акт від 09 вересня 2014 року №5639/26-53-15-03-17/03150071 (надалі - Акт №5639), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 16-17).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання Податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9012783790 від 13.03.2014 року за 2014 рік (граничний строк подання - 20.02.2014 року; дата фактичного подання - 13.03.2014 року).

Крім того, Відповідачем проведено камеральну перевірку Позивача з питання повноти і своєчасності зарахування до бюджету плати за землю (код платежу 13050100) за період з 02.03.2013 року по 28.03.2014 року, про що складено відповідний Акт від 09 вересня 2014 року №5640/26-53-15-03-17/03150071 (надалі - Акт №5640), копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 18-19).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податкового зобов'язання за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), визначене в податковій декларації. Як зазначено в Акті №5640, Позивачем суму боргу 3844,45 грн., граничний термін сплати якої є 02.03.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 385 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.03.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 359 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.04.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 323 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.05.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 299 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.06.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 269 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.07.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 238 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.08.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 205 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.09.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 176 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.10.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 146 днів; суму боргу 170,00 грн., граничний термін сплати якої є 30.11.2013 року, фактично сплачено 28.03.2014 року, тобто із затримкою 117 днів; суму боргу 3793,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.11.2013 року, фактично сплачено 25.03.2014 року, тобто із затримкою 114 днів; суму боргу 3963,35 грн., граничний термін сплати якої є 30.12.2013 року, фактично сплачено 28.03.2014 року, тобто із затримкою 88 днів; суму боргу 3963,25 грн., граничний термін сплати якої є 30.01.2014 року, фактично сплачено 28.03.2014 року, тобто із затримкою 57 днів; суму боргу 118,90 грн., граничний термін сплати якої є 02.03.2013 року, фактично сплачено 22.03.2013 року, тобто із затримкою 17 днів; суму боргу 3963,40 грн., граничний термін сплати якої є 13.03.2014 року, фактично сплачено 28.03.2014 року, тобто із затримкою 15 днів.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №№0008801503, 0008781503, 0008791503, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с. 13-15), та якими накладено 170,00 грн., 408,23 грн. та 9488,24 грн. суми штрафу, відповідно.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення Відповідачем порядку проведення перевірок, а саме: замість документальної перевірки ним фактично було проведено камеральну, що суперечить положенням Податкового кодексу України, у зв'язку з чим і оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення прийнято Відповідачем з порушенням податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, в чинній на час проведення Відповідачем перевірок Позивача редакції, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

А згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, зокрема документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте, відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

А згідно з п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як зазначено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 липня 2014 року №К/800/19335/13 у справі №2а-10721/12/0170/7 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та від 25 лютого 2015 року №К/800/6699/14 у справі №826/5689/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Треті особи: Приватне підприємство «Фірма «Володар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Геліос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Наладбуд Компані» про скасування податкових повідомлень-рішень та наказу, визнання неправимірними дій, встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника. Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах. Водночас, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначення та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки. При цьому судам варто мати на увазі, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основними доказами є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті спірної перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування обставин справи. З урахуванням викладеного, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки. Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

Колегією суддів встановлено, що Позивачем факт несвоєчасного подання Податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9012783790 від 13.03.2014 року за 2014 рік та несвоєчасної сплати податкового зобов'язання за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 02.03.2013 року по 28.03.2014 року не заперечується.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що порушення Відповідачем порядку проведення перевірок Позивача не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства, що встановлені Відповідачем в Актах №№5639, 5640.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Позивача в апеляційній скарзі на Постанову Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №21-425а14 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, оскільки викладені в ній висновки не стосуються предмету спору та фактичним обставинам у даній справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 09.06.2016 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.