Ухвала суду № 58244551, 07.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 р. № 876/1899/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Гользбергер А.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Здинянчин Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання наказу неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

21.12.2015 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ МВС України у Львівській області, ГУ НП у Львівській області у якому просить: визнати неправомірним і скасувати наказ про звільнення його з органів внутрішніх справ від 06.11.2015 № 809о/с, а також протиправними дії посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області щодо винесення цього наказу; зобов'язати ГУ НП у Львівській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України; зобов'язати начальника ГУ НП у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу; визнати недійсним раніше внесений запис про звільнення, зобов'язати управління кадрового забезпечення ГУ МВС України у Львівській області привести запис про звільнення у трудовій книжці у відповідність до норм чинного законодавства України; зобов'язати ГУ МВС України у Львівській області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність його звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки на цей час він перебував на лікуванні, а у подальшому у відпустці, що позбавило його можливості подати рапорт про перехід до Національної поліції. Крім цього, позивач вважає незаконним його звільнення 06.11.2015 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580), так як цей Закон набрав чинності 07.11.2015.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати частково.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції під час вирішення справи не надав належної оцінки тим обставинам, що позивач у період з 07.10.2015 по 09.11.2015 перебував у відпустці, а з 20.10.2015 по 08.11.2015 хворів, що позбавило його можливості подати рапорт про переведення до Національної поліції. Також апелянт звертає увагу на те, що в порушення Закону № 580 позивачу не було запропоновано жодної посади в органах поліції, не перевірено можливість його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського. Крім цього апелянт зазначає, що його звільнення відбулось 06.11.2015, а Закон № 580 набрав чинності 07.11.2015.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, позивача та представників сторін, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ на посаді вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУ МВС України у Львівській області.

06.11.2015 наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області № 809 о/с ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону № 580 та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки звільнення його відбулося з додержанням Закону № 580 та Положення № 114, які підлягають застосуванню до спірних відносин, як спеціальні.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спірні відносини регулюються Законом № 580 та Положенням № 114, які є спеціальними.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Разом з тим, приписами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону № 580 у разі, якщо вони виявили таке бажання та за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених даним Законом.

Закон № 580 набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Враховуючи те, що Закон № 580 було опубліковано 06.08.2015 в газеті «Голос України», пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону набрали чинності 07.08.2015, а тому безпідставним є посилання позивача на те, що його звільнення відбулося на підставі положень Закону, який не набрав чинності.

Враховуючи дату опублікування Закону № 580, 3-х місячний термін протягом якого працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції закінчився 06.11.2015.

Однак, як вбачається із довідки члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 04.02.2016 №172/32/2-2016 та це не заперечується сторонами, ОСОБА_1 не скористався наданим йому правом на подання рапорту про звільнення з МВС та переведення до Національної поліції.

Згідно п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пп. «г» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Вказані норми права є імперативними, у зв'язку з чим неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, оскільки позивач у встановлений законом строк не скористався своїм правом та не надав згоду на проходження служби в Національній поліції, він підлягав звільненню зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідачем не вирішувалось питання про можливість його подальшого використання на службі, оскільки ліквідація відповідно до постанови КМ Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року, як юридичної особи управління МВС України в Львівській області та її структурних підрозділів, на переконання суду апеляційної інстанції, унеможливлює подальше використання позивача на службі в цьому органі.

Суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на перебування у відпустці та на лікуванні, оскільки пунктом 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580 передбачено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то такі з огляду на приписи ч. 2 ст. 22 КАС України розглядаються у взаємозв'язку з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а саме про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Оскільки у процесі судового розгляду не встановлено протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі № 813/6490/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 10.06.2016.