Ухвала суду № 58244403, 06.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/188/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Філіпенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Ніжинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 09.10.2015 року №0101251702.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просили її задовольнити, в той час як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і вбачається з матеріалів справи, що в період з 25.09.2015р. по 28.09.2015р. посадовими особами Ніжинської ОДПІ проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р.

За результатами перевірки складено акт №1304/17-2796402864 від 28.09.2015р., яким встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 668497 грн.

На підставі акта перевірки Ніжинською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 року №0101251702 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 668497 грн. за основним платежем та 167124,25 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане податкове-повідомлення рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач як суб»єкт владних повноважень, не довів суду належним чином правомірність своїх дій, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Ніжинський хліб» укладено договори від №600 від 08.11.2014р. та №6996 від 08.11.2014р., відповідно до яких Постачальник зобов'язується виробити згідно добових заявок, узгоджених цим договором та відпустити по товарно-транспортним накладним Покупцеві хлібобулочні та кондитерські вироби в асортименті та кількості на умовах, зазначених в договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками податкової поліції, в рамках порушеного кримінального провадження №32015270000000044 за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_5, було проведено обшук і вилучення всіх первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ніжинський хліб».

Як вбачається з протоколу обшуку від 14 вересня 2015 року, документи та матеріальні цінності були вилучені, упаковані, опечатані та направлені на зберігання до СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області (а.с. 66-67).

На запит суду першої інстанції податковою поліцією надано лише роздруківку виписки руху коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_5 за період з 01 січня по 31 липня 2015 року та зазначено, що інші запитувані первинні документи не вилучались (а.с.90,96).

Апелянт наголошує, що позивачкою, як під час перевірки, так і під час судового розгляду не надано належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, за змістом пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, у разі, коли первинні бухгалтерські документи вилучені правоохоронними органами податковий орган має право вжити заходи для доступу до вилучених документів, які були підставою для формування показників податкової звітності платника податків, який перевіряється.

Отже, на податковий орган покладається обов'язок під час перевірки вживати заходи щодо витребування первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами та перенесення терміну проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Матеріалів справи свідчать, що про вилучення первинних документів ревізорам було відомо до початку проведення перевірки, однак, останніми не були вжиті належні заходи щодо отримання доступу до цих документів.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що платник податків не може нести відповідальність за бездіяльність податкового органу під час здійснення заходів щодо отримання доступу до вилучених документів, а тому висновки про відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Ніжинський хліб» є недоведеними та не можуть бути використані для обчислення грошових зобов'язань, за результатами документальної перевірки платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25 січня 2016 року у справі №К/800/54106/13.

Водночас, як вбачається з акта №1304/17-2796402864 від 28.09.2015р., під час перевірки податковим органом досліджувались: податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р.; додатки до податкових декларацій за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р.; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р.; податкові накладні (видані та отримані); договори, прибуткові та видаткові накладні, рахунки, інвентаризаційний опис, банківські виписки за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р. (а.с.11)

Як зазначає позивач в запереченнях на апеляційну скаргу, в матеріалах кримінального провадження №32015270000000044 є протокол огляду речей і документів, складений 15.08.15р., в якому зафіксовано відомості щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Ніжинський хліб» на адресу ФОП ОСОБА_5 за період січень - липень 2015 року, де значиться одержувачем товару ФОП ОСОБА_5, вказані адреси поставки, номерні знаки автомобілів, що здійснювали доставку, відомості про передачу товарів та відомості про особу, яка здійснила відпуск хлібобулочних виробів, а також подорожні листи.

Судом неодноразово вимагалось від відповідача надати будь-які документи на підтвердження своїх доводів, що останнім зроблено не було, як не було надано будь-яких ґрунтовних пояснень з приводу досліджуваних під час перевірки первинних документів ФОП ОСОБА_5.

Разом з тим, позивачем надано до суду акти звірки з ТОВ «Ніжинський хліб» за січень-липень 2015 року, що підтверджують обсяги проведених господарських операцій, розрахунки за цими операціями підтверджуються роздруківкою виписки руху коштів по розрахунковому рахунку (а.с.96-138),.

Як зазначає позивачка в запереченнях на апеляційну скаргу, ТОВ «Ніжинський хліб» в повному обсязі заявлено податкові зобов'язання за господарським операціями з ФОП ОСОБА_5 до державного бюджету, податкові накладні включено до державного реєстру податкових накладних, задекларовано та сплачено до бюджету податкове зобов'язання з податку на додану вартість, при цьому, ці її доводи відповідачем не спростовані, в той час, як посилання на пояснення ОСОБА_5, наданих нею у кримінальному провадженні, не можуть бути безумовною підставою для висновку про порушення останньою податкового законодавства, до того ж, вона спростувала їх листом від 29.02.2016 року на ім'я слідчого, водночас, розслідування кримінальної справи ще не закінчено.

Щодо посилання відповідача на відсутність книги обліку доходів та витрат і касових документів суд зазначає, що їх відсутність може бути підставою лише для застосування іншого самостійного виду відповідальності за порушення податкового законодавства.

Предметом перевірки фізичної особи-підприємця з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за певний період можуть бути виключно документи, що відображають господарську діяльність, як то: договори купівлі-продажу; товаротранспортні накладні; акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей; платіжні доручення та інші документи, якими фіксуються факти передачі товарів, надання послуг та рух грошових коштів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 КАС України, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Таким чином, висновки податкового органу прийняті без дослідження реальності господарських операцій, а сформовані виключно на наявній інформації по кримінальному провадженні.

Отже, відповідачем не доведений факт порушення позивачкою податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ніжинський хліб», його висновки повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 08 червня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

А.Б.Парінов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Парінов А.Б.