Ухвала суду № 58244398, 08.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6035/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про стягнення середнього заробітку у сумі 185 010 грн. за період затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУ Держгеокадастру у Київській області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року позивача було звільнено із займаної посади.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ГУ Держкомзему у Київській області, а саме: в порядку негайного виконання зобов'язано поновити позивача на роботі та виплатити на його користь середній заробіток за один місяць в сумі 3461,07 грн., а також зобов'язано здійснити розрахунок та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вищезазначена постанова набула законної сили 12.04.2012 року (дата постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду про залишення постанови без змін).

Рішення суду було виконано в порядку негайного виконання шляхом поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за один місяць.

23.02.2012 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи згідно з наказом ГУ Держкомзему у Київській області № 52-к.

Однак, при звільненні йому не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, як передбачено постановою Київського окружного адміністративного суд від 18.10.2011 року.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що ГУ Держгеодастру у Київській області (правонаступник ГУ Держкомзему) було порушено його право на оплату праці, а тому йому повинен бути виплачений середній заробіток у розмірі 185 010 грн. з 12.04.2012 року (набрання постановою Київського окружного суду законної сили) по 01.01.2016 року (дата звернення до суду) у порядку, визначеному ст. 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_2. вищезазначених коштів, колегія суддів виходить з наступного.

Основним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що на час звільнення позивача у ГУ Держгеокадастру у Київській області жодних зобов'язань щодо розрахунку та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу ще не існувало.

Однак, апеляційна інстанція не може пристати на правову позицію апелянта, оскільки згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 року № 21-1765а15.

Більше того, оскарження рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі не звільняє роботодавця від обов'язку виплати при звільненні належних працівникові коштів.

У даному випадку, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року тільки підтвердила вину ГУ Держгеокадастру та наявність у них беззаперечного обов'язку виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги щодо фактичного ототожнення судом першої інстанції поняття затримки розрахунку при звільненні та затримки виконання рішення суду колегія суддів оцінює критично, оскільки ані позовна заява, ані оспорюване судове рішення не містить жодних посилань на правовідносини, пов'язані з виконанням рішення суду. Даний спір ґрунтується виключно на положеннях ст.ст. 116, 117 КЗпП України та стосується затримки у розрахунку при звільненні працівника.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції, а тому залишає її без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08.06.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.