Ухвала суду № 58244314, 09.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2016 року

справа № 808/221/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року у справі № 808/221/16 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кліон” звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000152/2 від 21.07.2015 року Запорізької митниці ДФС;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00324 від 21.07.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000152/2 від 21.07.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00324 від 21.07.2015 Запорізької митниці ДФС.

Запорізька митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ “КЛІОН” (покупець) та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (продавець), було укладено контракт №188F/2015P від 30.04.2015, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти у власність свіжоморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти. (а.с.38-46). Згідно з інвойсом постачальника №SDA140362 від 09.07.2015, товар (морожений оселедець, цілий) постачався за ціною 1,04 дол. США за кг, на умовах FCA Клайпеда, Литва (а.с.37).

Позивач подав до митниці митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015 (довідковий №4686), відповідно до графи 12 якої заявлена митна вартість – 457752,21 гривень за основним методом (за ціною контракту).

Разом з митною декларацією позивач подав наступні документи: контракт №188F/2015P від 30.04.2015; інвойс №SDA140362 від 09.07.2015; проформу-інвойс №NV140566-RIC1/002 від 10.07.2014; калькуляцію постачальника від 09.07.2015; прайс-лист від 07.07.2015; міжнародну товарно-транспортну накладну №040302 від 15.07.2015; довідку розрахунку транспортних витрат б/н від 15.07.2015; договір на транспортно-експедиційне обслуговування №01/08/14 від 01.08.2014; договір міжнародного транспортного експедирування №2015 МЭ/8С від 01.06.2015; дублікат ветеринарного свідоцтва серії ЄРД-00 №089922 від 20.07.2015; ветеринарний (санітарний) сертифікат №LT0177328/L2-7611 від 15.07.2015; сертифікат походження №ВС 29082 від 09.07.2015; сертифікат якості№69-2015 від 09.07.2015; експорту декларацію №15LTLUВ000EK012772 від 15.07.2015; лист постачальника про заводи-виробники від 28.10.2014 (а.с.33-60).

20.07.2015 позивач отримав повідомлення, що, згідно із ст. 53 МК, митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

У зв’язку з цим митниця витребувала у декларанта додаткові документи, а саме виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта

21.07.2015 позивачем подано до митниці додаткові документи, а саме: експертний висновок №ОИ-339 від 06.07.2015 Запорізької ТПП; інформаційне повідомлення від митного центру інформаційних систем; лист експедитора б/н від 21.07.2015; лист постачальника б/н від 21.07.2015; лист постачальника б/н від 10.07.2015.

21.07.2015 митниця використала наявну в неї інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 1,4 дол. США за кг товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000152/2.

На підставі вказаного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00324.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що висновок №ОИ-339 від 06.07.2015 містить інформацію, що ціна за товар може бути вищою, ніж заявлена декларантом. Пунктом 8 вказаного висновку “Використані документи та інформаційні матеріали” визначено, що під час експертизи використовувались дані Норвезьких та Російських компаній, проте країна виробництва оцінюваного товару – Фарерські острови. В листі б/н від 21.07.2015 не зазначено номер CMR, тому лист неможливо співставити з даною поставкою. Надані листи спрямовані на спростування виявлених розбіжностей, а не на підтвердження митної вартості оцінюваного товару.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття картки відмови у митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані митному органу документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, а виявлені розбіжності щодо вартості товару та валюти грошових коштів в експортній декларації країни відправлення декларантом були усунуті.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Натомість, у відповідності до чинного законодавства України, відповідач, як суб’єкт владних повноважень повинен діяти лише у межах повноважень та на підставі визначених законом.

Враховуючи аналіз приведених вище норм права, підставою для винесення картки відмови та проведенню дій по коригуванню митної вартості товару можуть слугувати лише обґрунтовані сумніви митного органу в правильності визначення декларантом митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для винесення митним органом оскаржуваної картки відмови у митному оформленні товару №112050000/2015/00324 від 21.07.2015 року та рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000152/2 від 21.07.2015 року було виявлення розбіжностей у поданих позивачем документах, а саме:

- в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №15LT1404372220114831 від 15.07.2015 року найменування товару не відповідає його найменуванню, що зазначене в інвойсі №SDA140362 від 09.07.2015 року в частині його повноти (не вказано цілий оселедець чи ні, не вказано його розмір, що, виходячи із наданої до митного оформлення калькуляції б/н від 09.07.2015, суттєво впливає на формування ціни на товар). Також, в вказаній декларації відсутні умови поставки, а вартість товару та валюта (18072,52 EUR) не відповідає вартості товару та валюті в інвойсі №SDA140362 від 09.07.2015 (20384 USD), хоча п. 5.1 контракту №188F/2015P від 30.04.2015 визначено, що ціни на товари визначаються у доларах США або Євро і зазначаються на інвойсах на кожну партію товару, що не дає змоги впевнитись, що вищезазначені документи стосуються оцінюваного товару;

- в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №15LT1404372220114831 від 15.07.2015 в графі 2 “Експортер” зазначено особу, яка відсутня в інших наданих до митного оформлення документах, а отже не має відношення до даної поставки (LAIVU KROVOS AB “KLAIPEDOS SMELTE” NEMUNO G. 24 LT Klaipedos m.), що не дає змоги однозначно ідентифікувати дану поставку;

- згідно з п. 1.2 контракту №188F/2015P від 30.04.2015, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товарів. Але відправник, вказаний в інвойсі №SDA140362 від 09.07.2015 (Pelagos P/F, Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Фарерські острови), відмінний від виробника, вказаного в накладній CMR №040302 від 15.07.2015 (UAB “GREEN TRANSPORT” S. Dariaus ir S. Gireno 9-1, Klaipeda, Lithuania).

Вказані недоліки, на думку митного органу, унеможливили визначення митної вартості товару за методом №1, заявленим декларантом в ВМД.

Суд апеляційної інстанції, встановивши зміст спірних правовідносин, вважає зазначену позицію митного органу безпідставною з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, на підтвердження правильності формування митної вартості товару, Позивачем було надано до митного органу інвойс № SDA140362 від 09.07.2015 року, відповідно до якого товар (морожений оселедець, цілий 400гр.+ (Frozen herring Whole round 400gr.+) поставляється у кількості 19600.00 кг. на загальну суму 20384.00 долл. США. за умовами поставки FCA.

В свою чергу, в графі 44 експортної декларації країни відправлення №15LT1404372220114831 від 15.07.2015 року зазначається посилання на вказаний інвойс, що свідчить про їх пов’язаність.

При цьому, найменування товару в зазначеній експортній декларації було відображено у відповідному латинському найменуванні, яке було зазначено у ветеринарному (санітарному) сертифікаті №LT 0177328 від 15.07.2015 року, а саме Clupea Harengus, що відповідає поставляємому Позивачу товару, а саме Frozen herring Whole round. Тобто, найменування товару в експортній декларації в даному випадку відповідає найменуванню, відображеному в інвойсі.

Також, відображення в експортній декларації вартості товару в розмірі 18072.52 євро в даному випадку, відповідає вартості товару в доларах США, а саме 20384.00 долари США, що підтверджується роздруківкою з інформаційним повідомленням від митного центру інформаційних систем Литовської митниці, у зв’язку з чим розбіжності у вартості товару фактично відсутні (а.с.24).

Посилання митного органу на відмінність найменування відправника, вказаного в накладній CMR №040302 від 15.07.2015 року, а саме зазначення UAB “GREEN TRANSPORT” S. Dariaus ir S. Gireno 9-1, Klaipeda, Lithuania, замість Pelagos P/F, Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Фарерські острови, як на підставу обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки як вбачається з листа компанії Pelagos від 10.07.2015 року, який зокрема був наданий до митного органу, відправником товару по інвойсу SDA140362 від 09.07.2015 року , за їх дорученням буде компанія UAB “GREEN TRANSPORT”, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість його відображення в міжнародній товарно-транспортній накладній.

Окрім того, висновки митного органу, стосовно наявності в поданих документах розбіжностей, а саме зазначення в експортній декларації країни відправлення №15LT1404372220114831 від 15.07.2015 року в графі 2 “Експортер” особу, яка відсутня в інших наданих до митного оформлення документах, а саме (LAIVU KROVOS AB “KLAIPEDOS SMELTE” NEMUNO G. 24 LT Klaipedos m.), суд апеляційної інстанції вважає хибним, оскільки як вбачається з листа від 21.07.2015 компанії UAB “GREEN TRANSPORT”, оформлення експортної декларації в Литовській Республіці врегульовано Інструкцією заповнення загального адміністративного документа №1В-329 від 13.04.2004 року, відповідно до приписів якого, в 2 віконці “Відправник/експортер” вписується юридична особа, зареєстрована в Литовській Республіці, яка на момент приймання декларації є власником митного складу. У зв’язку з зазначеним, в експортній декларації №15LT1404372220114831 від 15.07.2015 року в графі 2 вказано LAIVU KROVOS AB “KLAIPEDOS SMELTE”, оскільки товар знаходився на зберіганні на даному митному складі.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо протиправності винесення Відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00324 від 21.07.2015 року року та рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000152/2 від 21.07.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог та свідчили про необхідність скасування його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року у справі № 808/221/16 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко