Постанова № 58243598, 07.06.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/510/16

07 червня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,

за участю представника позивача Лєдвовк Е.В.,

представника відповідача Мулика П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Державного управління справами до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, державне підприємство «Санаторій «Збруч» про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування акту опису й арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Державне управління справами звернулося до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Управління ДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, державне підприємство «Санаторій «Збруч» (далі - ДП «Санаторій «Збруч», третя особа), у якому просило:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Побер І.І., які полягають у складенні акту опису й арешту майна ДП «Санаторій «Збруч» від 01 квітня 2016 року (з додатком) у зведеному виконавчому провадженні №30380589,

- визнати неправомірним і скасувати акт опису й арешту майна ДП «Санаторій «Збруч» від 01 квітня 2016 року (з додатком) у зведеному виконавчому провадженні №30380589 повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року змінено процесуальний статус третьої особи ДП «Санаторій «Збруч» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП «Санаторій «Збруч» перебуває в управлінні Державного управління справами. Майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського віддання.

До Державного управління справами надійшов лист відділу примусового виконання рішень Управління ДВС від 04 квітня 2016 року № 03.3-32/В-4/1214, яким повідомлено про опис й арешт майна боржника ДП «Санаторій «Збруч», та надіслано копію акту опису й арешту майна (з додатком) від 01 квітня 2016 року. На думку позивача, складення акту опису та арешту майна боржника проведено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV з змінами і доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV), державним виконавцем не вжито належних заходів до боржника у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, в порушення вимог статті 66 Закону № 606-ХІV повідомлення, надіслане державним виконавцем Державному управлінню справами, не містило відомостей про склад і вартість майна, на яке накладено арешт; акт опису та арешту майна не відповідав вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція), оскільки описане майно не містило його відмінних ознак, акт не підписаний стягувачем, не вказано повної поштової адреси місця складання акту (поштового індексу, області), не зазначено серії та номера примірника копії акту опису й арешту майна. Крім того, описане державним виконавцем майно відповідно до статті 66 Закону № 606-ХІV підлягає реалізації в другу чергу. Проте відповідач не зазначає про вжиття всіх заходів для опису й арешту майна першої черги, зокрема, майна, що не використовується у виробництві, та не наводить підстав для опису майна другої черги. Позивач вважає, що такі неправомірні дії державного виконавця можуть призвести до безпідставної втрати державного майна підприємства, а тому звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у адміністративному позові, та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи подав до суду письмові пояснення від 11 травня 2016 року, у яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, оскільки вважає, що відповідачем були проведені виконавчі дії з порушенням вимог чинного законодавства (а. с. 38).

У судовому засіданні представник відповідача Управління ДВС позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у запереченні проти адміністративного позову від 20 травня 2016 року (а. с. 117-123), та пояснив, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 30380589 від 24 листопада 2011 року про стягнення з ДП «Санаторій «Збруч» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 2 948 776,06 грн., що об'єднує 191 виконавчий документ. У зв'язку з невиконанням виконавчих документів боржником у строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішень, було розпочато заходи щодо примусового виконання. Зокрема, щодо боржника державним виконавцем приймалися постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 грудня 2011 року, про арешт коштів боржника від 02 лютого 2012 року, про арешт коштів боржника, що містяться у касі боржника або надходять до неї, від 22 лютого 2012 року.

Через відсутність коштів у ДП «Санаторій «Збруч» державним виконавцем розпочато заходи щодо опису та арешту майна боржника. В першу чергу проводився опис майна, яке не використовувалося у виробництві, в тому числі транспортні засоби. На даний час усі транспортні засоби передані на реалізацію та частково реалізовані на електронних торгах, проведено реалізацію іншого майна, що дало можливість виплатити заборгованість перед стягувачами по частині виконавчих документів. Проте загальна сума стягнення суттєво не зменшується через надходження нових виконавчих документів. У зв'язку з цим проведено опис і арешт майна згідно з оскаржуваним актом від 01 квітня 2016 року.

Представник відповідача Побер І.І. пояснила, що в акті опису майна кожен предмет максимально ідентифікований з зазначенням основних характеристик, при наявності інвентарних номерів предметів, які описувалися, такі зазначені в акті. Опис проводився за участі представника боржника та в присутності понятих у відповідності до вимог Інструкції. Щодо не визначення вартості предметів, які включені до акту опису та арешту майна, то державний виконавець пояснила, що таку на момент проведення опису неможливо було встановити, а чинне законодавства не передбачає обов'язкового зазначення вартості майна. На даний час призначено експерта для визначення вартості описаного та арештованого майна.

Представник відповідача Мулик П.І. звернув увагу на те, що на даний час залишок майна ДП «Санаторій «Збруч», яке відповідно до статті 66 Закону № 606-ХІV підлягає реалізації в першу чергу, становить кілька автомобілів, які в більшості непридатні до експлуатації та які повторно виставлялися на електронні торги, проте зняті з реалізації через відсутність попиту. Крім того, навіть при можливій реалізації таких транспортних засобів, зважаючи на їх низьку вартість та вже проведену уцінку, отримані кошти не покриють навіть суму заборгованості по виконавчих документах, які підлягають до виконання в першу чергу, це по заробітній платі колишніх працівників ДП «Санаторій «Збруч». Зауважив, що черговість опису майна боржника статтею 66 Закону № 606-ХІV не визначається, остання регулює лише черговість реалізації майна боржника.

Також представник відповідача зазначив, що на даний час іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, крім того, що описане згідно з оскаржуваним актом опису й арешту майна, в боржника немає. При цьому, до органів державної виконавчої служби надходять скарги стягувачів, зокрема, колишніх працівників, щодо невжиття державним виконавцем достатніх заходів для стягнення коштів з боржника за виконавчими документами.

Відтак, відповідач вважає, що державний виконавець вживав усі заходи та вчиняв дії щодо примусового виконання рішень в межах та спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV, опис та арешт майна провів правомірно. Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 06 червня 1980 року було зареєстровано санаторій «Збруч» Державного управління справами (код ЄДРПОУ 03562201), щодо якого 13 квітня 2006 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за рішенням засновників. Одночасно 13 квітня 2006 року зареєстровано юридичну особу ДП «Санаторій «Збруч» (код ЄДРПОУ 03562201), засновник - Державне управління справами (а. с. 28-31). З пояснень в.о. директора ДП «Санаторій «Збруч» ОСОБА_6 вбачається, що санаторій кілька років не здійснює діяльності, персонал звільнено, за винятком кількох осіб.

Також судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управлінні ДВС станом на 17 травня 2016 року перебуває зведене виконавче провадження № 30380589 про стягнення з ДП «Санаторій «Збруч» на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 2 948 776,06 грн. Перелік виконавчих документів (всього 191 виконавчий документ) по такому зведеному виконавчому провадженні наведений в обліковій картці, долученій до матеріалів адміністративної справи. Виконавчі документи стосуються виконання рішень щодо стягнення заборгованості працівників по заробітній платі, заборгованості перед державою по податках, зборах та обов'язкових платежах, а також сплати боргів перед суб'єктами господарювання (а. с. 63-100).

Виконавчі провадження по боржнику ДП «Санаторій «Збруч» були розпочаті у 2011 році відділом державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції та в подальшому передані у відділ примусового виконання рішень Управління ДВС.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 22 грудня 2011 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції в межах виконавчого провадження щодо боржника ДП «Санаторій «Збруч» була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 163), публічне обтяження на підставі такої постанови державного виконавця внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а. с. 103). 02 лютого 2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника ДП «Санаторій «Збруч», а 22 лютого 2012 року - постанову про арешт коштів, що містяться у касі боржника або надходять до неї (а. с. 101-102).

З пояснень представника відповідача слідує, що вчинені виконавчі дії після прийняття таких постанов дали можливість виконати частину виконавчих документів. Проте до органів державної виконавчої служби постійно надходять нові виконавчі документи, тому відповідачем вчиняються дії для їх виконання, у тому числі опис та арешт майна боржника.

Як вбачається з інформації Управління ДВС, яка надсилалась Державному управлінню справами 18 лютого 2015 року, станом на цю дату зведене виконавче провадження по боржнику ДП «Санаторій «Збруч» об'єднувало 203 виконавчі документи на загальну суму заборгованості 3 092 631 грн., з них 167 виконавчих документів про стягнення заборгованості по заробітній платі на суму 1 134 620,21 грн. (а. с. 176). Разом з тим, порівнюючи дану інформацію з відомостями цього ж зведеного виконавчого провадження станом на 17 травня 2016 року, то протягом року до примусового виконання звернуто ще 18 виконавчих документів на суму 141 060,09 грн. (а. с. 97-100), проте загальна кількість виконавчих документів і сума до стягнення у зведеному виконавчому провадження зменшилася.

Також судом встановлено, що протягом 2012-2015 років державним виконавцем проводився опис та арешт майна ДП «Санаторій «Збруч» (а. с. 46-48, 55-58), загальна вартість описаного та арештованого майна в межах зведеного виконавчого провадження, яке передано на реалізацію становить 1 549 070,00 грн. Таке майно боржника частково реалізоване на суму 778 071 грн. (а. с. 168). З пояснень відповідача та даних облікової картки по зведеному виконавчому провадженні станом на 17 травня 2016 року слідує, що враховуючи таку реалізацію майна та постійне надходження нових виконавчих документів, залишок виконавчих документів складає 191 документ на загальну суму 2 948 776,06 грн., тобто навіть у випадку можливої реалізації залишку описаного та реалізованого майна таких коштів недостатньо для повного погашення заборгованості ДП «Санаторій «Збруч». Причину не виконання всіх заявок державного виконавця на реалізацію майна боржника, відповідач пояснює неліквідністю, зношеністю такого майна та незадовільним станом, через що відсутні попит та реалізація. Таке майно зняте з торгів та буде пропонуватися стягувачам в рахунок погашення заборгованості боржника.

Також судом встановлено, що при здійсненні виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження № 30380589, державним виконавцем проводився опис іншого майна, за рахунок реалізації якого можливо було б погасити борги ДП «Санаторій «Збруч».

Так, 01 квітня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Побер І.І. в межах зведеного виконавчого провадження №30380589 про стягнення з ДП «Санаторій «Збруч» грошових коштів на користь фізичних осіб, юридичних осіб та держави проведено опис майна, що належить боржнику (а. с. 50).

В подальшому 04 квітня 2016 року відповідно до вимог частини третьої статті 66 Закону № 606-ХІV відповідачем направлено Державному управлінні справами копію акту опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року щодо боржника ДП «Санаторій «Збруч», та облікову картку по зведеному виконавчому провадженні по такому боржнику (а. с. 10-11).

Державне управління справами як орган, що здійснює управління об'єктами державної власності, які належать до сфери його управління, та діє на підставі Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180, не погоджуючись з діями державного виконавця щодо опису та арешту майна 01 квітня 2016 року, звернулось до суду з позовними вимогами про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування акту опису й арешту майна.

Враховуючи, що позивач Державне управління справами не є стороною виконавчого провадження, то даний публічно-правовий спір з відповідачем суб'єктом владних повноважень Управлінням ДВС підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в загальному порядку.

З пояснень представників відповідача та третьої особи ДП «Санаторій «Збруч» слідує, що боржником як стороною виконавчих проваджень, самостійно не оскаржувались дїї та рішення державного виконавця щодо опису майна 01 квітня 2016 року.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі № 606-ХІV.

Положеннями статті 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із статтею 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

ДП «Санаторій «Збруч», боржником у виконавчому провадженні, не заперечується той факт, що у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання виконавчих документів, останні не виконанні, заборгованість перед боржниками не сплачена, а відтак, у державного виконавця відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV були підстави розпочати примусове виконання рішень.

Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону № 606-ХІV передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до положень статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах(частина друга статті 52 Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частина п'ята статті 52 Закону).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону).

Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону № 606-ХІV про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону № 606-ХІV слід прийти до висновку, що з метою примусового виконання рішень, державний виконавець має право проводити опис майна боржника і накладати на нього арешт, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем у кожному конкретному випадку. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Відповідно до статті 66 Закону № 606-ХІV у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Надаючи оцінку обставинам справи та мотивації позивача щодо недотримання державним виконавцем положень статті 66 Закону № 606-ХІV, то суд звертає увагу, що частина друга статті 66 цього Закону визначає порядок реалізації майна, на яке накладено арешт, визначаючи майно, яке реалізується першочергово та в другу чергу, а не черговість накладення арешту на майно, як вважає позивач. Згідно з положеннями частини першої цієї ж статті стягнення звертається на будь-яке інше майно.

Акт опису й арешту майна лише підтверджує накладення арешту на окремі предмети рухомого майна.

При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів виконавчого провадження та пояснення відповідача слідує, що державним виконавцем вже передано на реалізацію все майно, яке відноситься до першої черги (майно, що безпосередньо не використовується у виробництві, як-от, легковий автотранспорт та інше майно).

Щодо недотримання черговості реалізації майна, визначеної статтею 66 Закону №606-ХІV, а саме реалізації будівлі цеху заводу по розливу мінеральної води, що відноситься до майна, яке підлягає реалізації в другу чергу, на чому наголошував представник позивача у судовому засіданні, то суд звертає увагу, що такі правовідносини щодо опису, арешту та реалізації цього нерухомого майна не є предметом даного адміністративного позову, в спірному випадку суд надає оцінку лише діям державного виконавця, які полягають у складенні акту опису й арешту майна ДП «Санаторій «Збруч» від 01 квітня 2016 року (з додатком) у зведеному виконавчому провадженні №30380589.

Також суд не бере до уваги і обґрунтування представника Державного управління справами щодо заниження вартості вже реалізованого попередньо майна, оскільки такі дії як державного виконавця, так і суб'єкта оціночної діяльності позивач, а також безпосередньо боржник не позбавлений оскаржити у судовому порядку, звернувшись з окремим позовом. Такі обставини не стосуються спірного акту опису й арешту майна ДП «Санаторій «Збруч» від 01 квітня 2016 року (з додатком) у зведеному виконавчому провадженні №30380589.

При розгляді справи суд з'ясовував питання щодо дотримання права боржника, передбаченого частиною п'ятою статті 52 Закону № 606-ХІV, а саме права боржника запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. З пояснень в.о. директора ДП «Санаторій «Збруч» ОСОБА_6, призначеного на посаду з 09 жовтня 2012 року (а. с. 42), вбачається, що останній не звертався до державного виконавця з переліком майна, яке не задіяне у виробництві, та на яке можливо звернути стягнення в першу чергу для погашення заборгованості по виконавчих документах. Тобто будь-яких доказів того, що боржником пропонувалось відповідачу до реалізації майно першої черги, а також доказів, які б підтверджували, що станом на 01 квітня 2016 року у підприємства було інше, в достатній кількості майно, яке не використовується у виробництві, та на яке можливо звернути стягнення з метою погашення заборгованості, що утворилася за період з 2012 року по 2016 рік, ні позивачем як засновником ДП «Санаторій «Збруч», ні боржником у виконавчому провадженні ДП «Санаторій «Збруч» суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що 18 лютого 2015 року Державному управлінню справами було направлено лист № 03.3-32/В-4/670 про проведення органами державної виконавчої служби опису 14 транспортних засобів, що належать ДП «Санаторій «Збруч», та пропонувалось подати державному виконавцю перелік іншого майна, що належить ДП «Санаторій «Збруч» для подальшої реалізації з метою забезпечення виконання зведеного виконавчого провадження № 30380589 (а. с. 176). Проте перелік такого майна органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС не подавався.

За таких обставин та враховуючи відсутність у боржника іншого майна, яке підлягало реалізації в першу чергу відповідно до статті 66 Закону № 606-ХІV, а саме майна, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари), що не заперечувалось позивачем та третьою особою, суд приходить до висновку, що державний виконавець правомірно провів опис та арешт майна 01 квітня 2016 року.

Щодо мотивації позивача про наявність недоліків в акті опису й арешті майна, як підстави для його скасування, то суд зазначає таке.

Процедуру та послідовність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника більш детально врегульовано пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності.

Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Побер І.І. у присутності двох понятих, проведено опис майна, що належить боржнику, про що складено оскаржуваний акт опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року. Зазначений акт складений за адресою: смт. Гусятин, вулиця Санаторна 10, про що вказано у вступній частині акту. Наведене спростовує обґрунтування позивача про не зазначення місця складання акту. При цьому вимога вказувати в акті опису й арешту майна поштовий індекс, область, а також серію та номер акту, на що звертає увагу в позовній заяві позивач, не передбачена положеннями Інструкції.

Також суд вважає, що оскаржуваний акт опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року відповідає положенням пункту 4.2 Інструкції, оскільки зазначені в ньому предмети містять опис відмінних ознак, які характеризують такі предмети. Так, наприклад в акті опису містяться відомості про описане майно: самохідне шасі - трактор Т16, ДНЗ 1576 ТХ, колір червоний, наявні 4 колеса, в неробочому стані, генератор відсутній, наявний мотор, відсутній стартер, бувший в користуванні; ксерокс САNОN, марки 6317, сірого кольору, робочий стан не перевірявся, бувший у користуванні (позиції 6-7), котел газовий для опалювання, інвентарний номер № 10440372, в комплекті з газовим паяльником ГГС-БМ-2,2, інвентарний номер № 10440396, матеріал - сталь, робочий стан не перевірявся (позиція 12). Щодо неможливості перевірити робочий стан окремих предметів, то боржник пояснив, що санаторій тривалий час відімкнутий від електропостачання через значну заборгованість. Тобто кожен описаний предмет містить відомості, які дозволяють його ідентифікувати, а при наявності інвентарних номерів - їх зазначення в акті. В позиції 1-5 наведені відомості про опис дверних блоків та дерев'яних дверей, які були в користуванні, в загальній кількості 225 штук. Суд вважає прийнятними поясненнями державного виконавця, що останній не міг самостійно визначити додаткові властивості предметів, зокрема, матеріал, з яких виготовлені двері, встановити виробника, а тому такі не зазначені в акті. Акт опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року містить достатньо відомостей (ознак) про кожен з предметів, за якими можна ідентифікувати описане майно.

Щодо посилань позивача на те, що акт опису й арешту майна не підписаний стягувачем, то суд враховує те, що у даному зведеному виконавчому провадженні виконується 191 виконавчий документ і в даному випадку стягувачі до проведення виконавчих дій не залучалися, а тому й не повинні підписувати такий акт.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Отже, відсутність підпису стягувача у акті опису та арешту майна не може слугувати підставою для визнання цього документу недійсним або протиправним, оскільки стягуючі не брали участі у зазначеній виконавчій дії. При цьому стягувач як сторона виконавчого провадження має право бути присутнім під час проведення виконавчих дій, проте Законом № 606-ХІV не встановлений безпосередній обов'язок державного виконавця повідомляти стягувача про проведення опису майна боржника.

Щодо порушення підпункту 4.2.4 пункту 4.2 Інструкції та ненадання примірнику акту опису і арешту майна боржнику, то суд звертає увагу на те, що такі пояснення не узгоджуються з відомостями, які наведені в самому акті. Так, на аркуші 3 акту (а. с. 52) в графі «копію акту опису й арешту майна отримав» стоїть підпис ОСОБА_6 При цьому, суд зауважує, що порушення процедури надання примірника акту опису й арешту майна боржнику не може свідчити про неправомірність або протиправність самого акту, а лише про протиправність дій державного виконавця в цій частині, однак позивачем в позові не ставились такі позовні вимоги.

Щодо мотивації позивача про відсутність вартості майна в акті опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року та листі від 04 квітня 2016 року, який направлено відповідачем Державному управлінню справами, то суд враховує таке.

Згідно зі статтею 58 Закону № 606-XIV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Як пояснив у судовому засіданні державний виконавець вартість предметів, що описані 01 квітня 2016 року, самостійно визначити було неможливо та складно через те, що залишкова вартість таких предметів згідно з даними балансової книги в більшості випадків дорівнювала нулю, майно вже експлуатувалося, було зношеним, відтак в акті опису й арешту майна зазначено, що вартість майна буде визначена експертом.

Через відсутність дійсної вартості описаного майна, така не зазначена і в інформації, яка направлялась позивачу відповідно до статті 66 Закону № 606-XIV як центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно.

Отже, відповідач не був зобов'язаний самостійно здійснювати оцінку майна боржника під час складання акту опису й арешту майна від 01 квітня 2016 року. З метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника, державним виконавцем 12 квітня 2016 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а. с. 124).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства України, суд приходить до висновку, що державний виконавець у спірних правовідносинах діяв правомірно та вживав передбачені Законом № 606-XIV заходи примусового виконання рішень, які необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, зазначених у виконавчих документах, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність дій державного виконавця. Відтак, позовні вимоги Державного управління справами до Управління ДВС про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування акту опису й арешту майна до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного управління справами до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, державне підприємство "Санаторій "Збруч" про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування акту опису й арешту майна відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 10 червня 2016 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.