Постанова № 58242752, 06.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 р. Справа №805/756/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12:35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Ушаковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лактус» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2015 року № 0000392200/1614 та № 0000382200/1615 прийнятих на підставі Акту про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Лактус», податковий номер: 32418592, з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «НК Артеміда Груп», податковий номер 38660439, за травень, червень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року, обґрунтовуючи тим, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 01.12.2014 року по 31.01.2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «НК Артеміда Груп», на підставі якої складено акт №19/15/32418592 від 19.08.2015 року. На підставі зазначено акту сформовані спірні податкові повідомлення-рішення № 0000392200/1614 від 08.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 024 015,00 грн та № 0000382200/1615 від 08.09.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142 201,00 грн. Позивачем було здійснено позасудове врегулювання спору, однак позитивних результатів не отримано. Товариство не згодне з законністю зазначених податкових повідомлень-рішень сформованих відповідно до висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки вони ґрунтуються на лише на встановленні дефектів у товарно-транспортних накладних. Зазначає, що товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що при проведені перевірки податковому органу були надані всі існуючі документи, контрагент ТОВ «НК Артеміда Груп» є діючим підприємством, не перебуває в стані припинення та підтверджує факт надходження/зарахування грошових коштів та складання податкових накладних. Зазначає, що реальність здійснення господарських операцій не може ґрунтуватися на таких документах, як паспорт якості товару, оскільки він не є документом первинного бухгалтерського обліку, співставлення статистичних даних податковим органом було здійснено помилково, оскільки у відповідача відсутня компетентність в даному питанні. Також, звертає увагу, що на протязі 2013-2015 років позивачем використовується майже незмінні об’єми земельних ділянок та використання палива, що дає підстави для висновку про те, що позивач жодним чином не в змозі був би здійснювати той об’єм польових робіт, який було ним здійснено.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду подано заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначає, що дійсно податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Лактус» з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «НК Артеміда Груп» за травень, червень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року. Зазначають, що постачання палива по ланцюгу контрагенти-постачальники ТОВ «НК Артеміда Груп» - ПП «Лактус» у травні, червні, вересні, грудні 2014 року та січні 2015 року фактично не відбувалось,а проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами-покупцями ТОВ «НК Артеміда Груп». Позивачем отримано податкові накладні від ТОВ «НК Артеміда Груп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, в зв’язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, внаслідок використання в бухгалтерському, податковому та статистичному обліку документів, що містять неправдиві відомості та дані щодо не облікового використання ПММ у господарській діяльності ПП «Лактус». Крім того, ствердження позивача про здійснення контрагентом своєї господарської діяльності на непідконтрольній Україні території спростовується пропозицією про здійснення нового постачання ПММ, отриманою через відділення Укрпошти листом зі зворотною адресою м. Краматорськ Донецької області. Позивачем не було використано право передбачене п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у відповідності до чого не додано протягом 60 календарних днів до податкових декларацій за травень, липень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року заяви зі скаргою на ТОВ «НК Артеміда Груп»( про відмову постачальника надати податкову накладну, порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). Отже, документами наданими до перевірки не забезпечено підтвердження правильності, повноти відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та їх зв’язок з фінансово - господарською діяльністю підприємства.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та з урахуванням наданих заперечень відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Приватного підприємства «Лактус» (код ЄДРПОУ 32418592, вул.. Миру,1 с. Очеретине, Олександрівський район, Донецька область, 84022) зареєстровано в якості юридичної особи з 03.03.2003 року, зазначене підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №294904.(т.1 а.с.9)

Порядок діяльності позивача визначено Статутом Приватного підприємства «Лактус».( т. 1 а.с.9-13)

Згідно довідки №157 від 18.03.2013 року Приватне підприємство «Лактус» взяте на облік до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, як платник податків.(т.1 а.с.15)

Відповідач, Добропільська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що у період з 06.08.2015 року по 12.08.2015 року Добропільською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватне підприємство «Лактус» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НК Артеміда Груп» за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 01.12.2014 року по 31.01.2015 року.

На підставі зазначеної перевірки складено акт №19/15/32418592 від 19.08.2015 року. (т.1 а.с.16-31)

Перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «Лактус» з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «НК Артеміда Груп» у сумі 5 782 872, 36 грн, у т.ч. ПДВ 963 812,06 грн та подальшої їх використання у господарській діяльності підприємства. Встановлено порушення вимог: пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ, із змінами та доповненнями в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 963 812,06 грн, у т.ч.: за травень 2014 року - 163 655,00 грн, що призвело до заниження суми ПДВ за травень 2014 року у сумі 163 655,00грн; за липень 2014 року -79 981,00 грн, що призвело до завищення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року у сумі 79 981,00 грн; за вересень 2014 року – 62 220,00 грн, що призвело до завищення залишку від’ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2014 року у сумі 62 220,00 грн; за грудень 2014 року - 200 535,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у сумі 200 535,00 грн; за січень 2015 року – 457 421,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 457 421,00 грн.

На підставі зазначено акту сформовані спірні податкові повідомлення-рішення № 0000392200/1614 від 08.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 024 015,00 грн та № 0000382200/1615 від 08.09.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142 201,00 грн.(т.1 а.с.41,41 зворот.)

Позивачем було подано заперечення до Акту, згідно відповіді від 07.09.2015 року, Добропільська ОДПІ акт перевірки №19/15/32418592 від 19.08.2015 року вважає складеним відповідно до вимог чинного податкового та іншого законодавства та правомірним.( т.1 а.с.36-40)

Також, позивачем для захисту своїх прав було використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.(т.1а.с.32-35).

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 11292/10/05-99-10-03-12-1 від 24.11.2015 року податкові повідомлення - рішення залишені без змін, також, за кінцевим розглядом скарг прийнято Рішення Державної Фіскальної Служби України №2692/6/99-98-10-01-04-25 від 10.02.2016 року, відповідно до якого спірні податкові повідомлення - рішення та рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги були залишені без змін.( т.1 а.с.43-51)

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що перевіркою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій ПП «Лактус» з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагента ТОВ «НК Артеміда Груп», неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність документів підтверджуючих якість товару.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «НК Артеміда Груп» був укладений договір поставки палива №332 від 12.05.2014 року, предметом якого є передача у власність покупця палива за відповідну оплату.(т.1 а.с. 65-66)

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НК Артеміда Груп», підтверджується наступним.

Видатковими накладними: № 9 від 30.01.2015 року; № 10 від 30.01.2015 року № 348 від 13.05.2014 року; № 1361 від 13.05.2014 року; №12 від 19.01.2015 року; № 11 від 19.01.2015 року; № 2 від 16.01.2015 року; № 883 від 15.06.2014 року; №56 від 17.06.2014 року (т.1 а.с.82,88, 92-94)

Сплата за поставлений товар підтверджується: платіжними дорученнями № 713 від 03.12.2014 року; № 26 від 16.01.2015 року; № 42 від 29.01.2015 року; 327 від 17.06.2014 року; № 554 від 15.09.2014 року; № 251 від 12.05.2014 року(т.1 а.с.78-79,85,89-90)

Як вбачається з матеріалів справи платіж на суму 1 074 559,54 грн, згідно платіжного доручення №42, як вбачається з виписки по особовим рахункам банку ПАТ «ВТБ Банк», був здійснений 29.01.2015 року.

Рахунками на оплату: №977 від 03.12.2014 року; №2 від 15.01.2015 року; №7 від 28.01.2015 року; № 560 від 17.06.2014 року № 348 від 12.05.2014 року.( т.1 а.с.78-79 зворот, 85 зворот,89-90 зворот, 91)

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 2 від 16.01.2015 року; №178 від 16.01.2015 року; №348 від 13.05.2014 року;№ 1361 від 13.05.2014 року; № 209 від 09.12.2014 року; №257 від 08.12.2014 року; №11 від 19.01.2015 року; №174 від 19.01.2015 року; №12 від 19.01.2015 року;№ 175 від 19.01.2015 року; № 208 від 30.01.2015 року; №9 від 30.01.2015 року; №10 від 30.01.2015 року;№ 207 від 30.01.2015 року; № 82 від 15.09.2014 року;№ 560 від 17.06.2014 року. (т.1 а.с.75-77, 80-81, 83-84, 93-94 зворот)

Факт використання придбаного палива у господарській діяльності позивача підтверджується: Книгою складського обліку за 2014 рік з Реєстрами видачі палива у використанні тракторів, вантажного транспорту, автокранів та іншого використання(т.1 а.с.95-209); Книгою складського обліку за 2015 рік (т.1 а.с. 218- 240),звітами про рух матеріальних цінностей позивача за травень 2014 року по грудень 2014 року (т.1 а.с.210-217); звітом про рух матеріальних цінностей за січень 2015 року - грудень 2015 року(т.1 а.с.241-251)

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ТОВ «НК Артеміда Груп» виписано позивачу податкові накладні: №327 від 12.05.2014 року; №328 від 12.05.2014 року; № 9 від 30.12.2015 року; №2 від 16.12.2015 року; №935 від 15.09.2014 року; № 543 від 17.06.2014 року; № 1064 від 03.12.2014 року; № 10 від 30.12.2015 року; (т.1 а.с.67-74)

Зазначені податкові накладні направлені до податкового органу ТОВ «НК Артеміда Груп» та отримані Квитанції №1 про доставлення податкових накладних до податкового органу.(т.1 а.с.67-74 зворот)

Згідно Реєстру виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що позивачем були отримані податкові накладні від ТОВ «НК Артеміда Груп».(т.2 а.с.1-14,)

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин)встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідність господарських операцій позивача з контрагентом повністю підтверджується: договором на поставку палива, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, іншими бухгалтерськими документами та за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо неможливості віднесення суми податку до податкового кредиту за податковими накладними №9 та №10 від 30.01.2015 року, оскільки відповідно до вимог ст.. 198 ПК України датою виникнення права на віднесення суми податку до податкового кредиту вважається дата отримання позивачем палива, яка відповідно до видаткових накладних становить 19.01.2015 року, та згідно ст. 187 ПК України припадає на податковий період протягом якого відбулося постачання палива позивачу. Зарахування на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів за постачання палива 29.01.2015 року,жодним чином не пов’язує за собою виникнення права позивача на віднесення такої суми податку до податкового кредиту. В свою чергу, відповідач в акті перевірки (аркуш 7 акту) посилається на приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України в редакції,яка не момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність..

Також, матеріалами справи підтверджено придбання позивачем палива у ТОВ «НК Артеміда Груп» для власних потреб, оскільки ПП «Лактус» є землекористувачем земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Довідками відділу Держкомкадастру в Олександрівському районі Донецької області(т.2 а.с.65-67) Крім того, у сільськогосподарській діяльності позивача використовується техніка, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів(т.2 а.с.86-95), яка потребує використання палива, зазначене підтверджується відомостями про наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах (т.2 а.с.68-83) та згідно бухгалтерських довідок за 2015 рік було використано 218,9 тон палива, за 2014 рік використано 221,8 тон палива.(т.2 а.с.84-85).

Для роботи на сільськогосподарській техніці позивачем використовується дизельне паливо, з матеріалів справи вбачається, що паливно-мастильний матеріал придбаний позивачем має паспорт якості №13801/13804190/14 та Сертифікат відповідності № UA1.072/0243079-13 з терміном дії з 30.12.2013 року по 19.06.2015 року.

Факт перевезення товару за замовленнями позивача підтверджені товарно-транспортними накладними, відповідальність та правильність їх оформлення, покладається на перевізника, оскільки саме контрагент позивача організовує транспорт для перевезення вантажу власним транспортом або ними найнятим за власні кошти, допущення помилок у товарно-транспортних накладних, не може бути підставою для висновку про те, що між контрагентом та позивачем не відбувся перехід права власності на товар, дані документи ніяким чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій. Жодні норми законодавства не пов’язують настання таких наслідків із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Суд зауважує також на принципі персональної відповідальності платника податку, згідно п. 36.1., 36.5 статті 36, п. 38.1. статті 38, п. 44.1. статті 44, п. 47.1. статті 47, п. 49.2. статті 49 ПК України, а саме, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, “Булвес” АД проти Болгарії”, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв’язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Видані контрагентом позивача податкові накладні не мають недоліків, а форма і порядок їх заповнення відповідає чинному, на момент їх виписки, законодавству та підтверджують право позивача на формування ним податкового кредиту за спірний період відповідно до норм Податкового кодексу України.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано.

Оскільки на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу відповідно до якого збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1 027 015,00 грн.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повноту та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем по справі правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень – рішень не доведена.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та необґрунтовано, у відповідності до чого є протиправними.

Крім того, суд зазначає, що зміст постанови має виходити з потреби захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій сфері, у відповідності до чого встановивши, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку, є скасування спірних податкових повідомлень – рішень.

З огляду на зазначене, позовні вимоги Приватного підприємства «Лактус» підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000392200/1614 від 08.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 024 015,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000382200/1615 від 08.09.2015 року про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142 201,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Приватного підприємства «Лактус» судовий збір у розмірі 17 538 грн (сімнадцять тисяч п’ятсот тридцять вісім) 24 коп.

Повний текст постанови виготовлено 10.06.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.