Ухвала суду № 58242402, 26.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4023/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Погорєлової С.О.

при секретарі: Лопотані В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 18 травня 2015 року по цивільній справі за позовом Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Військової частини А 3516 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 3516 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з березня 2005 року до березня 2013 року ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді командира військової частини А 3516. Під час проведення прокурорської перевірки дотримання службовими особами цієї військової частини вимог бюджетного законодавства встановлено, що ОСОБА_2, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та субєктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно зі ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», у порушення вимог ст. ст. 3, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України скоїв адміністративне корупційне правопорушення.

5 жовтня 2011 року за наказом командира військової частини А 3516 підполковника ОСОБА_2 №187 на умовах сумісництва ОСОБА_3 була прийнята на посаду друкарки служби захисту інформації військової частини А 3516. Разом з тим, фактично, ОСОБА_3 будь-які обовязки за посадою не виконувала, зявлялась на роботу один два рази на місяць. Знаючи про невиконання ОСОБА_3 службових обовязків, діючи з прямим умислом з корисних мотивів, використовуючи службове становище, у період з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року ОСОБА_2 надавав незаконні вказівки своїм підлеглим заповнювати табелі обліку робочого часу ОСОБА_3 про нібито щоденне виконання нею службових обовязків за місцем роботи та подавати рапорти про її преміювання за нібито доброякісне виконання службових обовязків друкарки служби захисту інформації.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 ОСОБА_3 незаконно виплачено заробітну плату в розмірі 15 293 грн 62 коп.

18 лютого 2013 року відносно командира військової частини А 3516 підполковника ОСОБА_2 старшим прокурором Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України молодшим радником юстиції ОСОБА_4 складено протокол про вчинення корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, провадження по адміністративній справі припинено у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь держави в особі військової частини А 3516 15 293 грн 62 коп. на відшкодування збитків, завданих державі внаслідок вчинення корупційного діяння.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 вересня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави Міністерства оборони України в особі військової частини А 3516 - 15 293 грн 62 коп. на відшкодування збитків, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій ОСОБА_2 касаційній скарзі ОСОБА_2 просив скасути рішення нижчестоящих судів та закрити провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.09.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2015 року та закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і заснований на законі.

Судом встановлено,з матеріалів справи вбачається, що

З березня 2005 року до березня 2013 року ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді командира військової частини А 3516. Наказом по особовому складу від 15 лютого 2013 року відповідача звільнено з військової служби зі Збройних сил України за віком.

Під час проведення прокурорської перевірки дотримання службовими особами військової частини А 3516 вимог бюджетного законодавства встановлено, що ОСОБА_2, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України та субєктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно зі ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», у порушення вимог ст. ст. 3, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України скоїв адміністративне корупційне правопорушення.

18 лютого 2013 року відносно командира військової частини А 3516 підполковника ОСОБА_2 старшим прокурором Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України молодшим радником юстиції ОСОБА_4 складено протокол про вчинення корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП, провадження по адміністративній справі припинено у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки щодо ОСОБА_2 апеляційним судом Одеської області ухвалено постанову від 13.05.2013 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного корупційного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП за обставинами викладеними у протоколі про вчинення корупційного діяння, складеного 18 лютого 2013 року старшим прокурором Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, то в розумінні ч. 4 ст. 61 ЦПК України апеляційний суд при розгляді цивільної справи враховує її в частині цивільно-правових наслідків дій відповідача з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони саме відповідачем.

У постанові від 13.05.2013 року, апеляційним судом Одеської області також наведені пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з яких вбачається, що в період з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будучи військовослужбовцями та проходячи військову службу в військовій частині А 3516, перебуваючи у підпорядкуванні ОСОБА_2 та виконуючи вказівки останнього, як командира даної військової частини, вносили до табелів робочого часу недостовірні відомості відносно ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримувала заробітну плату і премію за фактично не відпрацьований нею робочий час.

Проте постановою слідчого прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 30.01.2013 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013170010000017 від 19.01.2013 року про вчинення кримінального правопорушення службовими особами військової частини А 3516, які зловживаючи службовим становищем в період з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року вносили недостовірні відомості до табелів робочого часу відносно друкарки таємного діловодства цієї військової частини ОСОБА_3 передбачених ст. ст. 366 ч.1 та 423 ч.1 КК України - закрито на підставі ч.1 п. ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

При цьому у даній постанові слідчого прокуратури зазначені показання допитаного у якості свідка заступника командира військової частни А3516 майора ОСОБА_6, що командир військової частини А 3516 ОСОБА_2 тривалий час мешкає разом зі ОСОБА_3 і веде з нею спільне господарство, не будучи в офіційно зареєстрованому шлюбі.

Також у постанові зазначено, що в діях начальника секретної частини прапорщика ОСОБА_5 формально вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення), але умислу на вчинення службового підроблення ОСОБА_5 не мав, а вносив відомості в офіційні документи оскільки перебував у службовій залежності від командира військової частини А 3516 ОСОБА_2

В діях командира військової частини А 3516 ОСОБА_2 формально вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.423 КК України (незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг

іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду).

Закриваючи кримінальне провадження слідчий зазначив, що шкода заподіяна державним інтересам у вигляді незаконно нарахованої та виплаченої ОСОБА_3 заробітної плати та премії на загальну суму 25286 грн. 11 коп. не перевищує розмір 250 і більше разів неоподаткований розмір доходів громадян, тобто не істотною.

Відповідачем ОСОБА_2 оскаржено до суду постанову слідчого прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 30.01.2013 року щодо встановлених у постанові обставин відносно нього.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2013 року повернуто ОСОБА_2 скаргу на постанову слідчого прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 30.01.2013 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013170010000017 від 19.01.2013 року про вчинення кримінального правопорушення службовими особами військової частини А 3516.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно скоєння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 корупційного правопорушення не складався та відповідно їх вина судом в ухваленій постанові у справі про адміністративне правопорушення за скоєння корупційного діяння не встановлювалася, тому згідно зі ст. 57, ч. 4 ст. 61, ст. 212 ЦПК України докази, що є у кримінальному провадженні та постанова суду у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, де наведені показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повинні оцінюватися на рівні та у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність за правилами ст. 543 ЦК України. Тобто потерпілий має право вимагати відшкодування завданої шкоди частково або у повному обсязі як від усіх осіб, які спільними діями або бездіяльністю завдали шкоди разом, так і від будь-кого з них окремо. (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1190 ЦК України за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Як вже зазначалося, окрім вини ОСОБА_2 у скоєнні корупційного адміністративного правопорушення, встановленої у постанові апеляційного суду Одеської області від 13.05.2013 року, за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_2 корупційного діяння з ознаками ч.2 ст. 172-2 КУпАП, складеного 18 лютого 2013 року старшим прокурором Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні такого ж адміністративного правопорушення за такими самими обставинами не встановлювалася, протоколи про вчинення ними адміністративного правопорушення не складалися.

Єдине посилання на причетність ОСОБА_5 до завдання збитків державі у вигляді зайво виплаченої ОСОБА_3 заробітної плати та премії міститься у постанові слідчого прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 30.01.2013 року про закриття кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення службовими особами військової частини А 3516, які зловживаючи службовим становищем в період з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року вносили недостовірні відомості до табелів робочого часу відносно друкарки таємного діловодства цієї військової частини ОСОБА_3 за відсутністю в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 ч.1 КК України. В цій постанові слідчого прокуратури від 30.01.2013 року, ОСОБА_6 допитаний лише у якості свідка і будь-якого посилання на його вину у скоєнні кримінального правопорушення немає.

Можлива причетність як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6 до збитків, які були спричинені державі виплатою ОСОБА_3 заробітної плати та премії за фактично невідпрацьований нею робочий час , випливає виключно з долучених до матеріалів кримінального провадження табелів обліку робочого часу, куди ОСОБА_5 вносив недостовірні відомості відносно ОСОБА_3 та рапортів на преміювання ОСОБА_3, які підписував ОСОБА_6. При цьому будучи допитаними у якості свідків як ОСОБА_5 так і ОСОБА_6 не заперечували, що вносячи за усними вказівками ОСОБА_2 недостовірні відомості в офіційні документи щодо заробітної полати та премії ОСОБА_3, розуміли незаконність своїх дій, але вимушени були це робити, оскільки знаходилися в службовій залежності від ОСОБА_2, як командира військової частини.

В розумінні ч.2 ст. 1190 ЦК україни, суд має право притягнути осіб, спільними діями чи бездіяльністю яких спричинено шкоду, до дольової відповідальності замість солідарної, якщо пред`явлена відповідна заява потерпілого.

Як вбачаться з матеріалів справи, позивач прокурор, що діє в інтересах держави, якій завдано збитків у вигляді виплаченої ОСОБА_3 заробітної плати та премії за фактично не відпрацьований нею робочий час, не подавав до суду заяви про визначення відповідальності осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі не залучалися ані як відповідачі ані як треті особи без самостійних вимог.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 22.03.2013 року прийнято відмову військової частини А 3516 від вимог про стягнення шкоди в сумі 25286 грн.11 коп. з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та закрито провадження у справі. Дана ухвала вступила в законну силу і не скасована.

Заявлені вимоги про відшкодування збитків завданих державі через зайво виплачену заробітну плату та премію друкарці служби захисту інформації військової частини А 3516 ОСОБА_3 в сумі 15293 грн. 62 коп. обґрунтовані скоєнням корупційного правопорушення передбаченого ст. 172-2 КУпАП.

Іншими обставинами вимоги про відшкодування державі збитків в сумі 15293 грн. 62 коп., не обгрунтовані.

До адміністративної відповідальності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за скоєння корупційних правопорушень не притягувалися, протоколи про адміністративне правопорушення відносно даних осіб не складалися.

Як вбачається сума збитків завданих державі незаконно виплаченою ОСОБА_3 заробітною платою та премією, яка фігурує у поставнові слідчого про закриття кримінального провадження 25286 грн. 11 коп. охоплює період з жовтня 2011 року до грудня 2012 року включно, в той час, як до протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення увішла лише частина вказаної суми зайво виплаченої зарплати та премії за період з жовтня 2011 року до жовтня 2012 року, а саме 15293 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за заверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

За таких обставин, виходячи, що вимоги про стягнення збитків обґрунтовані виключно вчиненням корупційного діяння, винним у скоєнні якого визнано лише ОСОБА_2, то розрахована сума збитків за вчинення корупційного діяння - 15293 грн. 62 коп. покладається на винну особу в повному обсязі.

Як вже зазначалося постановою апеляційного суду Одеської області від 13.05.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-2 КУпАП. При цьому судом встановлено, що показання ОСОБА_5Ю та ОСОБА_6 про факти незаконного складання та підписання документів про нібито виконання ОСОБА_3 службових обов`язків підтверджуються дослідженими в судовому засіданні табелями обліку робочого часу, рапортами про преміювання і картками особового рахунку ОСОБА_3

Обставини встановлені апеляційним судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення у постанові від 13.05.2013 року представниками сторін в засіданні судової колегії не заперечувалися та поданням нових доказів не спростовувалися.

Доводи апеляційної скарги, про не належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, що завадило йому подати докази на підтвердження своїх заперечень проти позову не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки зазначені доводи самі по собі не є підставою для скасування рішення суду. Водночас ОСОБА_2 не позбавлений процесуального права, а суд процесуальних повноважень дослідити на стадії апеляційного перегляду рішення районного суду докази, у дослідженні яких протиправно відмовлено, або які досліджені чи не досліджені з порушенням ЦПК України. Проте належних доказів, які б підверджували заперечення ОСОБА_2 проти позову та які б спростовували висновки суду першої інстанції не представлено.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не визначено ступінь вини відповідача не можуть бути взятими до уваги, оскільки як вже зазначалося позивач обґрунтував заявлені вимоги про відшкодування шкоди, завданої державі в сумі 15293 грн. 62 коп. вчиненням корупційного правопорушення, винним у скоєнні якого визнано лише ОСОБА_2 Іншими обставинами заявлені вимоги позивачем не обґрунтовані, що є його процесуальним правом.

Крім того, як вже зазначалося, ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 22.03.2013 року прийнято відмову військової частини А 3516 від вимог про стягнення шкоди в сумі 25286 грн.11 коп. з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та закрито провадження у справі. Дана ухвала вступила в законну силу і не скасована.

Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом порушені норми ст. 1190 ЦК України, якими передбачена солідарна відповідальність осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність, не можуть бути взятими до уваги, оскільки з огляду на ч.1 ст. 543 ЦК Українипотерпілий має право вимагати відшкодування завданої шкоди частково або у повному обсязі як від усіх осіб, які спільними діями або без діяльністю завдали шкоди разом, так і від будь-кого з них окремо. Тому само по собі звернення з вимогами лише до одного із солідарних боржників, не є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 18 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

ОСОБА_7