Ухвала суду № 58242312, 26.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:22-ц/790/73/16 Головуючий 1 інст. - Колодяжна І.М.

Справа № 641/4063/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретарів Маковецької О.П., Баранкової В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від

20 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який подалі уточнив, до ОСОБА_4 про виділ частки майна, що знаходиться у їх спільній частковій власності, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 1763,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Просив визнати право власності на нежитлові приміщення №1 пл. 106,6 кв.м, №1а пл.30,9 кв.м, №2 пл. 68,5 кв.м, №3 пл. 19,3 кв.м, №4 пл. 120,8 кв.м, №5 пл. 497,5 кв.м, №6 пл. 15,5 кв.м, №6а пл. 2,4 кв.м, №6б пл. 2,4 кв.м, №6в пл. 2,5 кв.м, № 6г пл. 1,7 кв. м, загальною площею 868,1 кв.м; стягнути грошову компенсацію згідно проведеної судової будівельно-технічної експертизи №11693/ 273 від 14.01.2015 року у poзмipi 35044,00 грн. за частину нежитлових приміщень; витрати за проведення технічної інвентаризації у poзмipi 2477,42 грн. та витрати за проведення експер тизи у poзмipi 3829,80 грн.

Позов обґрунтований тим, що з 2007 -2008 p.p. між співвласниками вищезазначеного нерухомого майна виникали постійні конфлікти, внаслідок чого вони припинили здійснення спільної підприємницької діяльності, та за взаємною згодою розділили на piвнi частини вищевказані нежитлові приміщення,переобладнавши їх за рахунок позивача, встановивши наступний порядок користування приміщеннями: ОСОБА_3 користувався приміщеннями: №1, №1а, №2, №3, №4, №5, №6, №6а, №6б, №6в, №6г загальною площею 868,1 кв.м, а ОСОБА_4 - приміщеннями: №7 пл. 728,7 кв.м; №8 пл. 10,1 кв.м; №9 пл. 8,7 кв.м; №10 пл. 5,6 кв.м; №11 пл. 80,6 кв.м; №12 пл. 13,7 кв.м; №14 пл. 36,6 кв.м, загальною площею 884 кв.м.

У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернувсядо суду iз зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виділ частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності та просив виділити йому приміщення: 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 6в, 6г, що розташовані з лівої сторони нежитлової будівлі літ. «М-1» площею 864,1 кв.м; мережі електропостачання, водопостачання, каналізації залишити у спільній сумісній власності; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні в та обслуговуванні мереж електропостачання, водопостачання, каналізації та при виконанні poбiт, пов'язаних із приєднанням виділених приміщень до цих мереж .

Посилався на те, що після укладення договору купівлі - продажу від 19 червня 2002р., за яким придбано більшу частину приміщення, а саме приміщення: №№ 7, 8, 9,10 в літ. М-1 загальною площею 996,9 кв.м, між ними було укладено договір оренди на вказані нежитлові приміщення №7-10 в літ. «М-1» терміном на 10 років, тобто до 19.06.2012р. 3 19.06.2002 року ОСОБА_3 використовує вищевказані приміщення під склад, та не має наміру їх звільняти. У договорі оренди від 19.06.2002 р. не було визначено ціну за користування вищевказаних нежитлових приміщень, у зв'язку з тим, що між сторонами була домовленість про те, що ОСОБА_3 буде використовувати ці приміщення для ведення своєї підприємницької діяльності та слідкувати за технічним станом спільних нежитлових приміщень. У 2008 році ОСОБА_3 проводив демонтажні роботи вказаних нежитлових приміщень «М-1», після яких згідно технічного паспорту на нежитлові будівлі літ. М-1 по АДРЕСА_1 від 17.04.2012 року загальна площа нежитлових приміщень становить 1752,1 кв.м., тобто зменшилася на 11,7 кв.м. Під час перебування вищевказаних нежитлових приміщень у користуванні ОСОБА_3 технічний стан їх є різним, оскільки з 2008 p. ОСОБА_3 слідкував за тією частиною нежитлових приміщень, які вважав своїми а інша ж частина приміщень знаходиться в занепаді. Крім того вважав, що порядок користування приміщеннями не може бути встановлений, оскільки ОСОБА_4 взагалі жодного дня не користувався належними йому приміщеннями, що зазначено в рішенні Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі 2020/298/2012, яким ОСОБА_3 було відмовлено в задоволені позову про визнання договору таким, що визначає порядок володіння та користування спільним майном.

Сторони в особі своїх представників взаємні позовні вимоги не визнали.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Це рішення суду оскаржено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з посиланням в апеляційних скаргах на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими. Просять скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні їх позову та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції не врахований висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1357 від 25.10.2013 року щодо існування технічної можливості проведення поділу в натурі спірних нежитлових приміщень з незначним відступом від ідеальних часток співвласників. Крім того фактичний розподіл цих приміщень відбувся між співвласниками у 2008 році під час реконструкції спірних приміщень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на те, що те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у поділі в натурі спірних нежитлових приміщень відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1357 від 25.10.2013 року, що позбавить у подальшому його (ОСОБА_4.) на повторне звернення до суду з вимогами про виділ частки в натурі, чим порушуються його права власника майна. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам його позову щодо перешкоджання йому ОСОБА_3 в користуванні та обслуговуванні мереж електропостачання, водопостачання, каналізації та виконання робіт, пов'язаних з приєднанням виділених приміщень до вказаних мереж.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 червня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили в рівних частинах кожний нежитлові приміщення № 7, 8, 9, 10 в літ. «М-1» загальною площею 996,9 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.10.2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбані в рівних частках у власність нежитлові приміщення № 5,6 в літ. «М-1» нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.09.2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбані в рівних долях у власність нежитлові приміщення 1-3,11-15 в літ. М-1 загальною площею 270 кв.м за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю сшввласників або законом.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю(ч.ч.1,2).

Відповідно до ч.3 цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч.1). Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання(ч.2).

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, і таке право підлягає державній реєстрації(ч.3).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1357 від 25.10.2013 року, проведеної КП «Харківське міське БТІ» провести поділ в натурі приміщень №1-3,5,6,7,8,9,10,11-15 загальною площею 1752,1 кв.м., розташованих в нежитловій будівлі літ. «М-1» за адресою: АДРЕСА_1 у повній відповідності до ідеальних часток співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надається можливим.

У зв'язку з чим запропоновано провести поділ в натурі приміщень №1-3,5,6,7,8,9,10,11-15 загальною площею 1752,1 кв.м., розташованих в нежитловій будівлі літ. «М-1» з незначним відступом від ідеальних часток співвласників, враховуючи фактичний розподіл будівлі на дві відокремлені частини, а саме: 1-му співвласнику

Виділити приміщення №1,1а,3,4,5,6,6а,6б,6в,6г, розташовані з лівої сторони в нежитловій будівлі літ. «М-1» площею 868,1 кв.м., які мають окремий вхід i можуть бути виділені в натурі; 2-му співвласнику виділити приміщення №7,8,9,10,11,12,14, що розташовані з правої сторони в нежитловій будівлі літ. «М-1» площею 884,0 кв.м., які мають окремий вхід iможуть бути виділені в натуі1. При такому виділі ідеальні частки співвласників не зміняться.

Розмір компенсації першому співвласнику, частина якого після поділу в натурі приміщень нежитлової будівлі літ. «М-1» є меншою за половину, визначена в ринкових цінах і становить: 4476,00 грн.

Однак у цьому висновку експертизи зазначено, що за період володіння будівлею співвласниками проводились перепланування приміщень, у зв'язку з чим фактична площа цих приміщень за даними техпаспорту становить 1752, 1 кв.м, що не відповідає загальній площі цих приміщень, зазначених у правовстановлюючих документах про право власності сторін на ці приміщення, а саме 1763,8 кв.м.

Пропонуючи вищезазначені варіанти поділу нежитлових приміщень, експертом вказані приміщення №№1а,6а,6б,6в,6г, які також не зазначені у правовстановлюючих документах - договорах купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Сторонами та їх представниками не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції документів, що підтверджують обставини про те, що перепланування спірних нежитлових приміщень не було самочинним.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №11693/273 від 14.01.2015 року, проведеної ХНДІСЕ ім.. проф.. ОСОБА_6, не уявляється можливим встановити, чи технічно можливо відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити електричні комунікації та комунікації з водопостачання в приміщенні літ. «М», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту поділу судової будівельно- технічної експертизи № 1357 від 25.10.2013 року відповідно до часток співвласників, оскільки це не входить до компетенції експерта будівельника. Оснащення кожної частини будівлі необхідними системами комунікацій необхідно проводити у відповідності з ДБН А.3.1-5-2009 «Организация строительного производства» i «Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», на основі проектних рішень, розроблених спеціалізованими організаціями.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 55 передбачено, щоне підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за недоведеністю їх вимог, є правильним.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на те, що ухваленням цього рішення суду він буде позбавлений у подальшому можливості на повторне звернення до суду з вимогами про виділ частки в натурі, є безпідставними, оскільки після усунення обставин, які зазначені в цьому рішення як підстави відмови у позові, не перешкоджають особі звернутися до суду з вимогами про виділ частки майна в натурі.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці цих доказів та особового тлумачення апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Оскільки судом першої інстанції відповідно до ст.212 ЦПК України надана правильна правова оцінка доказам по справі, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: