Ухвала суду № 58241449, 07.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1019/15-к Головуючий у І інстанції Свояк Д. В.Провадження № 11-кп/780/445/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 2 07.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Авраменка М. Г.

суддів: Орла А.І., Свінціцької О.П.

при секретарі - Яремі К.О.

за участю:

прокурора - Безсмертного М.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Хмельницького району Київської області, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 Хмельницький, Київської області,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин. Стягнуто на користь ОСОБА_3 відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 13.02.2015 близько 14 години, перебуваючи у коридорі гуртожитку №1 по вул. Фабрична у м.Переяслав-Хмельницький, на ґрунті тривалих неприязних відносин, умисно наніс палицею декілька ударів по тілу ОСОБА_3 В той час, коли ОСОБА_4 почала піднімати з підлоги частину палиці, ОСОБА_5 її іншою частиною, яка залишилась у нього в руках, на ґрунті тривалих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_4 по одному удару в область голови, правого передпліччя та лівого плеча.

В результаті таких дій обвинуваченого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

На вказаний вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувачений указує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає. що судом не були враховані обставини, за яких обвинувачений наносив тілесні ушкодження, оскільки отримане ним поранення голови вплинуло на сприйняття ситуації, у звязку з чим виникла необхідність до самозахисту.

На думку обвинуваченого, суд не врахував тих обставин, що останній є пенсіонером, відсутні обтяжуючі обставини покарання, а його дії відбувались з метою самозахисту, у звязку із чим відсутній склад кримінального правопорушення, інкримінує мого обвинуваченому.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, та залишити вирок без змін.

Зазначає, що винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю зібраних у встановленому законом порядку доказів.

Будь-які підстави вважати показання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 недостовірними, під час судового слідства не встановлено. Також, під час проведення досудового та судового слідства були відсутні будь-які обставини, що вказували б на самозахист обвинуваченого.

На думку прокурора, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстави для скасування вироку відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положення ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неврахування обставин, за яких обвинувачений наносив тілесні ушкодження, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується доказами, зібраними у даному кримінальному провадженні, зокрема:

показаннями потерпілої ОСОБА_3, відповідно до яких 13.02.2015 ОСОБА_5 наніс їй близько 10 ударів палицею, та наніс два удари по голові ОСОБА_4;

показаннями потерпілої ОСОБА_4, відповідно до яких 13.02.2015 під час її розмови із ОСОБА_3, ОСОБА_5 вибіг зі своєї кімнати й почав наносити удари ОСОБА_3 та їй;

показаннями свідка ОСОБА_6 (доньки ОСОБА_3І.), відповідно до яких вона бачила, як ОСОБА_5 бив мати по спині, плечу, доки палка не зламалась. Коли ОСОБА_4 нахилилась за відламаною частиною, ОСОБА_5 частиною, що залишилась у нього у руках, наніс кілька ударів по її голові, потім продовжив бити матір;

показаннями свідка ОСОБА_7, відповідно до яких він разом із ОСОБА_8 13.02.2015 вийшов покурити на сходову клітину між 2 та 3 поверхами гуртожитку, почувши крики, звуки ударів та плач, вони побігли на 3 поверх, де побачили як ОСОБА_5 палицею наносив удари ОСОБА_4 Тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не було.

висновком судово-медичної експертизи №18 від 16.03.2015, відповідно до якого в ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні грудної клітки праворуч, на правій молочній залозі, на внутрішній поверхні правого передпліччя, у верхній та середній третинах, на внутрішній поверхні правої кисті та по правій бічній поверхні грудної клітки, по задній підпахвинній лінії, які за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупого твердого предмету або при ударі об такий, їх утворення при падінні є малоймовірним.

висновком судово-медичної експертизи №17 від 20.02.2015, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на правому передпліччі, на тілі 5 дугоподібних саден, синця на лівому плечі та саден у потиличній ділянці. Дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупого твердого предмету або при ударі об такий, їх утворення при падінні є нехарактерним.

протоколом проведення слідчого експерименту від 23.03.2015 за участі ОСОБА_3, відповідно до якого характер та механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 співвідноситься із визначеними у висновку судово-медичної експертизи №18 від 16.03.2015 та тілесними ушкодженнями в ОСОБА_3, а також відповідають механізму та характеру нанесення ушкоджень, вказаним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 при їх допитах у судовому засіданні.

протоколом проведення слідчого експерименту від 23.03.2015 за участі ОСОБА_4, відповідно до якого характер та механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 співвідноситься із визначеними у висновку судово-медичної експертизи №17 від 20.02.2015 тілесними ушкодженнями у ОСОБА_4, а також відповідають механізму та характеру нанесення ушкоджень, вказаним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 при їх допитах у судовому засіданні.

Дослідивши указані докази, проаналізувавши їх, та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що указані докази не містять суперечностей та узгоджуються між собою у звязку із чим судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про можливість прийняття цих доказів.

Інші докази, на які послався суд у своєму вироку не викликають у колегії суддів сумніві щодо достовірності, належності та допустимості.

Що стосується показань ОСОБА_9 (дружини обвинуваченого), то вони повністю співпадають із показаннями ОСОБА_2, оскільки вона не була присутня під час події, яка мала місце 13.02.2015, а інформацію отримала від чоловіка.

Оцінюючи показання ОСОБА_2 щодо його самозахисту від потерпілих, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність суперечностей в показаннях обвинуваченого та неузгодженість його показань з іншими, дослідженими у суді доказами.

Так, суд зазначив, що показання обвинуваченого про очікування нападу та розрахунок на самозахист, свідчать про умисний характер його дій щодо провокації конфлікту та його розвитку.

Крім того, колегія суддів бере до уваги кількісний та якісний показники характеру ушкоджень, нанесених потерпілим, а також їх локацію на тілі потерпілих, що дає підстави для висновку про цілеспрямованість їх нанесення обвинуваченим, та відсутність ознак самозахисту з боку ОСОБА_2

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильною кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який має неоднозначні характеристики за місцем проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на пенсії за вислугою років з 2008 року, а також відсутність обставин, що помякшують чи обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, призначене покарання ОСОБА_2 у виді громадських робіт відповідає принципу пропорційності обмеження прав людини та досягнення легітимної мети покарання, а також є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Будь-яких порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону судом першої інстанції, що мало б наслідки зміни чи скасуванню вироку - колегією суддів не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а вирок Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Переяслав Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.

Головуючий

Судді: