Ухвала суду № 58240725, 07.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 червня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 р. ПАТ «Родовід Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 77.2/СЖ-188.08.01, укладеного між сторонами 01.08.2008 р., відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн. зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, строком до 01.08.2013 р.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 01.08.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, що є майновим поручителем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 77.2/С.Ж.188.08.1і, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру загальною площею 35,3 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, позивач, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 674 366,92 грн. та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05.05.2015 р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 674 366,92 грн. та судовий збір в сумі 3 441,00 грн.

Справа №758/16271/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6288/2016Головуючий усуді першоїінстанції: Сербіна Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що задовольняючи позовні про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд не урахував, що в такому випадку фактично буде здійснено подвійне стягнення заборгованості, оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2014 р., залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 р. у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 77.2/СЖ-188.08.1 від 01.08.2008 р. у розмірі 674 366,92 грн. звернуто стягнення на належну на праві власності ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Також посилався на те, що суд не урахував того, що позивач мав можливість з 10.12.2014 р. здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, встановлений рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2014 р. та не надав доказів, які підтверджують необхідність стягнення суми заборгованості, що не була покрита від реалізації предмета іпотеки, а тому вважав рішення суду першої інстанції незаконним та несправедливим.

В судове засідання ОСОБА_1, його представник та представник ПАТ «Родовід Банк» не з׳явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк», (з 17.06.2009 р. відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-188.08.1., відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн., строком до 01.08.2013 р., зі сплатою 15 % річних за їх користування.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржником за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений 01.08.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник О.М.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, трьох відсотків річних та пені, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по поверненню кредиту, відсотків за його користування та інших платежів передбачених кредитним договором.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого ПАТ «Родовід Банк»розрахунку убачається, що станом на 02.08.2013 р. заборгованість по кредитному договору становить 674 366,92 грн.та складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом - 365 251,52 грн., суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 189 501,91 грн., суми інфляційних втрат від суми простроченого кредиту - 13 740,82 грн., суми інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту - 8 653,82 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в період з 01.08.2012 р. по 02.08.2013 р. - 45 20-1,45 грн., суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в період з 01.08.2012 р. по 02.08.2013 р. - 23 804,54 грн., суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 19 867,69 грн., а також суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту в розмірі 11 345, 16 грн.

Правильність зазначеного розрахунку ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 2.4. договору про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-188.08.1 від 01.08.2008 р. позичальник зобов'язується щомісячно до 01 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього Договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 9 515,97 грн., відповідно до графіку погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок відкритий у кредитора.

Таким чином зазначеним пунктом договору сторони погодили умови повернення кредиту та сплати відсотків, в тому числі розмір, періодичність та строки їх сплати.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором суд не урахував, що в такому випадку фактично буде здійснено подвійне стягнення суми заборгованості, оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2014 р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 р., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 77.2/СЖ-188.08.1 від 01.08.2008 р. в сумі 674 366,92 грн. звернуто стягнення на належну на праві власності ОСОБА_2 однокімнатну квартиру, яка знаходиться у м. Києві по вул. Мостицькій в будинку 16/2, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов׳язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2014 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 77.2/СЖ-188.08.1 від 01.08.2008 р. в сумі 674 366,92 грн. не виконано.

Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором не звільняє його як боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києвавід 05 травня 2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: