Постанова № 58237784, 07.06.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 510/405/16-а

Провадження № 2-а/500/92/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання,-

В С Т А Н О В И В:

16.03.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, який заявою від 31.03.2016 року (а.с. 39) уточнила та просить визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області на підставі рішення № 236/03 від 25.02.2016 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправною, визнати повторну відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області на підставі рішення № 392/03 від 24.03.2016 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправною, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно з положенням ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- VI, викладеного в редакції Закону від 12.02.2015 року № 192 - VIII, відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 16.03.2016 року № 5-715/16 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 24804 грн. 00 коп., починаючи з 12.02.2016 року, на підставі ст. 256 КАС України присудження довічного грошового утримання в межах суми стягнення за один місяць виконати негайно, свої вимоги мотивує тим, що згідно записів її трудової книжки з 01.11.1976 року позивач працювала в судовій системі України, в судах загальної юрисдикції Одеської області. Спочатку своєї трудової діяльності працювала судовим виконавцем Ізмаїльського міського народного суду Одеської області. З 15.09.1986 року була обрана народним суддею Татарбунарського районного суду Одеської області. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 03.03.2000 року була обрана Верховною Радою України суддею вищевказаного суду безстроково. З 28.08.2000 року по день звільнення працювала суддею Ренійського районного суду Одеської області, з 27.08.2001 року по 23.04.2014 року була головою цього суду, має 2 кваліфікаційний клас. 22.04.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Вищої Ради Юстиції України відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 та ст. 131 Конституції України та ст. 120 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» з проханням внести до Верховної Ради України подання у зв'язку з подачею заяви про відставку. Зава про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ренійського районного суду Одеської області у відставку подавалась до Верховної Ради України також 22.04.2015 року. Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року за № 788-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ренійського районного суду Одеської області у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України на підставі її заяви про звільнення від 22.04.2015 року. Згідно з вищезазначеною постановою Верховної Ради України наказом голови Ренійського районного суду Одеської області від 24.11.2015 року № 45-ос позивача звільнено з займаної посади судді Ренійського районного суду Одеської області та відраховано зі штату зазначеного суду. Позивач в грудні 2015 року звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області та відповідачем було призначено пенсію за віком з 11.12.2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 12.02.2016 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області з заявою про призначення, нарахування та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, та перерахунок призначеної пенсії. 29.02.2016 року ОСОБА_1 отримала лист управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області за № 236/03 від 25.02.2016 року з відмовою у призначенні щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. На підтвердження законності вимог до управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області 16.03.2016 року за № 1/94/2016 головою Ренійського районного суду Одеської області згідно з вимогами Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України було спрямовано подання та відповідний пакет документів про встановлення позивачу, як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання. 24.03.2016 року позивач знову звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області, та просила повторно розглянути її звернення та вирішити питання про призначення, нарахування та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, однак отримала відмову у призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.

Згідно заперечень, наданих представником управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають та заперечують, мотивуючи тим, що 11.12.2015 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, судді який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною 3 вказаної статті зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Однак, із набранням чинності 01.04.2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року - Кабінету Міністрів України надано тримісячний строк з дня набрання чинності зазначеного Закону для того, щоб підготувати та подати до 01 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначених всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. Водночас, пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. Оскільки, 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не було прийнято, пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, а раніше призначенні пенсії не перераховуються. Також, з 01.01.2016 року пенсія державним службовцям та прирівняним до них особам призначається на загальних умовах. Тобто, тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Порядок виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання, передбачений п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у році залишено незмінним. Таким чином, керуючись виключно нормами діючого законодавства, з 11.12.2015 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2013 року з урахуванням 40 років 08 місяців 21 днів страхового стажу та 14337,04 грн. середньомісячного заробітку, визначеного за період роботи з 01.07.2000 року по 24.11.2015 року. Розмір пенсії склав 9159,08 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою від 18.05.2016 року Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрите скорочене провадження.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1:

-01.11.1976 року прийнята на роботу судовим виконавцем Ізмаїльського міського народного суду Одеської області;

-15.09.1986 року призначена народним суддею Татарбунарського райнарсуду;

-22.06.1987 року призначена народним суддею Татарбунарського райнарсуду;

-07.04.1990 року обрана народним суддею Татарбунарського райнарсуду;

-23.03.1998 року присвоєний 3 кваліфікаційний клас;

-02.03.2000 року обрана Верховною Радою України суддею Татарбунарського районного суду безстроково;

-28.08.2000 року призначена суддею Ренійського районного суду Одеської області;

-28.08.2000 року призначена в.о. голови Ренійського районного суду;

-27.01.2001 року призначена головою Ренійського районного суду;

-01.10.2003 року присвоєно 2 кваліфікаційний клас;

-01.06.2007 року призначена головою Ренійського районного суду Одеської області;

-23.04.2014 року припинено повноваження голови Ренійського районного суду Одеської області;

-24.11.2015 року звільнена з посади судді Ренійського районного суду Одеської області у зв'язку з поданням про відставку та відрахована зі штату суду.

22.04.2015 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про відставку до Вищої ради юстиції України та Верховної Ради України.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VII ОСОБА_1 звільнена з посади судді Ренійського районного суду Одеської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

Наказом голови Ренійського районного суду Одеської області № 45-ос від 24.11.2015 року, ОСОБА_1, звільнену з посади судді Ренійського районного суду Одеської області у зв'язку з поданням про відставку, відрахувати зі штату суду 24.11.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача на момент звільнення складає 29 років 01 місяць 28 днів, а всього з урахуванням іншого стажу, що дає право на відставку, її стаж роботи складає 40 років 08 місяців 21 день.

З 11.12.2015 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, обчислену з урахуванням 40 років 08 місяців 21 днів страхового стажу та 14337,04 грн. середньомісячного заробітку, визначеного за періоди роботи з 01.07.2000 року по 24.11.2015 року.

12.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області з заявою щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді та проведення відповідного перерахунку пенсії.

Листом управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 236/03 від 25.06.2016 року, позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, у зв'язку із тим, що з 01.04.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213- VІІІ. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону - 213 Кабінету Міністрів України надано тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом для того, щоб підготувати та подати до 01.05.2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх видів пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року прийнято не було. У зв'язку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

18.03.2016 року ОСОБА_1 повторно звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.03.2016 року та надала до заяви усі необхідні документи.

Листом управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 392/03 від 24.03.2016 року позивачу було відмовлено, з підстав зазначених у листі управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 236/03 від 25.06.2016 року.

Згідно довідки № 5-715/16 від 16.03.2016 року, наданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області, заробітна плата ОСОБА_1, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 24804,00 грн. у тому числі: оклад - 13780,00 грн., за вислугу років 80 % - 11024,00 грн.

Положеннями статті 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Проголосивши незалежність і недоторканість суддів, Конституція України передбачила однією з гарантій цієї незалежності право судді на відставку (п.9 ч.5 ст.126 Конституції України).

З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення. При цьому, пенсія за віком, призначена на загальних підставах, не є таким матеріальним забезпеченням.

Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

У відповідності до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Пунктами 8, 11 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII) передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.

У відповідності до ч.6 ст.48 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 було надано офіційне тлумачення положення статті 126 Конституції України, зокрема зазначено, що додаткові гарантії незалежності і недоторканості суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі, гарантії визначені, зокрема, ст. 13 Закону України "Про статус суддів" від 10.07.1998 року. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 19-рп/2004).

В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному законі України "Про статус суддів". Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується з частиною 3 статті 22 Конституції України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Окрім того, зазначена позиція Конституційного Суду України також узгоджується і з міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з пункту 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC (2010)12): "Оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.".

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (04 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 15-го пленарного засідання Економічної та Соціальної Ради ООН "Процедури ефективного здійснення основних принципів незалежності судових органів".

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/, але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав, що також підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, в якому зокрема вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»

Зі змісту розділу IX Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Починаючи з 1992 року Україна понад 20 років на конституційному (пункти 2, 9 частини 5 статті 126 Конституції України) та законодавчому (статті 43 Закону України № 2862-ХII від 15.12.1992 року "Про статут суддів", статті 138 Закону України від 07.07.2010 року № 2453 VI "Про судоустрій і статус суддів" та статті 141 цього Закону, у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

Відповідно до положень статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року, якою визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Частинами 1-3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року) встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у призначенні щомісячного довічного утримання по причині скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Цим же Законом були внесені зміни до частин третьої - п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII) у такій редакції:

" 3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

- особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України ", Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

- у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про статус народного депутата України", «Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".

З аналізу вищенаведеного вбачається, що в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції змін, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», збережена норма щодо довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, безпосередньо передбачено, що після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність посилань відповідача на скасування норм щодо пенсійного забезпечення згідно п.5 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону та непризначення довічного грошового утримання судді у відставці взагалі.

При цьому, зміни, які подібні внесеним змінам Законом України №213-VIII до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині обмеження граничного розміру довічного грошового утримання суддів у відставці та зміни відсотку, з якого обчислюється розмір довічного грошового утримання, вже неодноразово були визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними; а правовий акт або його окремі положення, що визнані неконституційними, не можуть бути прийняті повторно в тій самій редакції. Відхилення від такого підходу свідчить про порушення конституційних приписів щодо обов'язковості виконання рішень Конституційного Суду України, а зміни прийняті всупереч Конституції України та рішенням Конституційного Суду України.

З урахуванням вищенаведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Враховуючи, що на законодавчому рівні України гарантувалось право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди; судді мали законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання, як один з елементів гарантій їх незалежності.

З наявної в матеріалах справи документів, вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складає 29 років 01 місяць 28 днів.

Також суд зазначає, що позивача було звільнено з посади судді 12 листопада 2015 року. При цьому, про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку позивач повідомив Вищу раду юстиції та Верховну Раду України - 22 квітня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Несвоєчасне вирішення органами державної влади заяви позивача про звільнення відбулося з підстав незалежних від волі позивача та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

Таким чином, продовжуючи працювати на посаді судді після набуття права на щомісячне довічне грошове утримання позивач мав законні правомірні очікування отримати задеклароване державою довічне грошове утримання при виході у відставку, оскільки, приймаючи певні зміни, законодавець з 01 червня 2015 року скасував норму, яка існувала в законодавстві понад 20 років, позбавивши суддів раніше задекларованої державою гарантії на отримання щомісячного грошового утримання.

Із змісту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка, в свою чергу, складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись, виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

З урахуванням ст.22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII). При цьому, розмір довічного грошового утримання повинен складати 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що посилання відповідача на скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є необґрунтованими, та враховуючи норми законодавства України, що діяли на момент набуття позивачем права на відставку, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 236/03 від 25.02.2016 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправною, визнати повторну відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 392/03 від 24.03.2016 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправною, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно з положенням ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- VI, викладеного в редакції Закону від 12.02.2015 року № 192 - VIII, відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 16.03.2016 року № 5-715/16 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 24804 грн. 00 коп., починаючи з 12.02.2016 року, на підставі ст. 256 КАС України присудження довічного грошового утримання в межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.

Керуючись ст. ст.9-11, 69 -71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання - задовольнити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 236/03 від 25.02.2016 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправною.

Визнати повторну відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області № 392/03 від 24.03.2016 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно з положенням ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- VI, викладеного в редакції Закону від 12.02.2015 року № 192 - VIII, відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 16.03.2016 року № 5-715/16 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 24804 грн. 00 коп., починаючи з 12.02.2016 року.

На підставі ст. 256 КАС України присудження довічного грошового утримання в межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя: О.Я.Присакар