Рішення № 58236730, 08.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/30134/13-ц Провадження № 22-ц/772/2062/2016Головуючий в суді першої інстанції Романчук Р. В.Категорія 27 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернулось ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 22 лютого 2007 року між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 50000 доларів США на строк до 20 лютого 2017 року зі сплатою 14% за користування кредитом. За договором факторингу від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 і останній свої зобов'язання не виконує, а тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, що утворилась станом на листопад 2013 року, у розмірі 66557,03 доларів США, з яких 33796,58 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 4782,82 доларів США - заборгованість за відсотками, та 27997,63 доларів США - пеня.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, необ'єктивність, упередженість і ухвалення його з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Справа розглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово. Останньою ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 лютого 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0101/0207/88-014, відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 50000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування ним на строк до 20.02.2017 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності факту передачі ТОВ Факторингова компанія "Вектор Плюс" права вимоги за договором кредиту № 0101/0207/88-014, укладеним 22 лютого 2007 року між АТ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2, оскільки витяг з реєстру заборгованостей не свідчить про перехід права вимоги до фактора. Крім того, суд зазначив, що відповідач не був повідомлений про перехід права вимоги та матеріали справи не містять доказів того, що таке повідомлення він отримував.

Проте, з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності факту передачі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права вимоги за кредитним договором не можна погодитися, так як він не відповідає дійсним обставинам справи та зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Матеріали справи містять досудову вимогу від 15 листопада 2013 року, відправлену 19 листопада 2013 року, якою ОСОБА_2 повідомлено про укладення договору факторингу та вимогу виконати зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» надало завірену копію договору про відступлення прав за іпотечними договорами та виписку з додатку № 1 до зазначеного договору.

Вище зазначене підтверджує факт укладення договору кредиту, отримання коштів, виникнення боргу та укладення договору факторингу, який не оспорюється сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом відповідач свої зобов'язання перед банком за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Право вимоги заборгованості по вказаному кредитному договорі, було придбано позивачем шляхом укладення договору факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору у випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

В даному випадку, оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Висновок суду першої інстанції про те, що будь-яких листів, повідомлень чи вимог про відступлення права вимоги за кредитним договором не направлялось, колегія суддів не бере до уваги, оскільки копії повідомлень міститься в матеріалах справи, і існують докази їх відправки адресату, і відсутність таких повідомлень не позбавляє боржника обов'язку погашення заборгованості.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Враховуючи те, що до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, позивач обґрунтовано звернувся щодо стягнення суми заборгованості з відповідача, яка була прийнята позивачем за договором факторингу в момент передачі і будь-яких інших нарахувань позивач не вчиняв.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду про відмову у позові є незаконним, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Визначаючи суми, які підлягають стягненню, колегія суддів бере до уваги довідку з розрахунком загальної заборгованості, оскільки вказаний у ній розмір заборгованості є тотожним розміру заборгованості, що був придбаний позивачем на підставі договору факторингу і, яка вказана у витягу з реєстру заборгованості боржників.

Згідно довідки розрахунку боргу, заборгованість станом на листопад 2013 року, складає 66 557,03 доларів США, з яких 33 796,58 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 4 782,82 доларів США - заборгованість за відсотками, та 27977,63 доларів США - пеня. Вказані суми заборгованості не спростовані відповідачем жодними доказами.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" має право на здійснення операцій з валютними цінностями, тобто має генеральну або індивідуальну ліцензію Національного банку України, а тому суд не вправі ухвалювати рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь товариства у доларах США (правова позиція ВСУ від 10.02.2016 року у справі № 6-1680 цс15),

В зв'язку з цим, вимоги позову підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором у національній валюті у розмірі 1 661 375, 28 гривень, що станом на день ухвалення рішення (08.06.2016 року), за курсом НБУ (1 долар США - 24.961680 грн.) становить 66 557,03 доларів США та яка складається з: 843 619, 41 гривень заборгованість по основній сумі кредиту, 119 387, 22 гривень заборгованість за процентами та 698 368, 64 гривень нарахована пеня.

В зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги, в загальній сумі 5161,50 гривень (3441,00 грн. + 1720,50 грн.)

Керуючись ст. ст. 88, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" загальну суму заборгованості за кредитним договором № 0101/0207/88-014 від 22.02.2007 року у розмірі 1 661 375, 28 гривень, з яких: 843 619, 41 гривень заборгованість по основній сумі кредиту, 119 387, 22 гривень заборгованість за процентами та 698 368, 64 гривень пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5161,50 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета