Ухвала суду № 58235383, 08.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №641/10576/14-ц Головуючий суддя І інстанції Григор"єв

Провадження № 22-ц/790/3557/16 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - судді Малінської С.М.,

суддів : Швецової Л.А., Бровченка І.О.,

за участю секретаря - Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.02.2007 року між АТ«ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/07/1-202-07 в рамках Генеральної угоди № 362 від 16.03.2006 року. В подальшому до кредитного договору вносились зміни шляхом укладання додаткових угод. У відповідності до умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 100000, 00 доларів США строком до 20.01.2014 року зі таких відсоткових ставок: 13% річних в період з 28.02.2008 року по 22.06.2010 року, 15% річних в період з 23.06.2010 року по 23.03.2011 року та пільгової процентної ставки у розмірі 12 % річних, починаючи з 24.03.2011 року за умови відсутності факту прострочення позичальником виконання грошових зобовязань за кредитним договором більш ніж на 30 календарних днів.

Порушуючи умови кредитного договору, відповідач належним чином не виконував зобовязання з повернення кредиту та сплати нарахованих процентів на умовах, передбачених договором (п.6.1 кредитного договору), допускаючи прострочення повернення чергової частини кредиту.

У звязку з невиконанням ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом та пені, нарахованої за порушення строків виконання грошових зобовязань АТ «ОСОБА_2 Аваль» на адресу відповідача 05.11.2012 року направлялись вимоги про усунення порушення та погашення суми заборгованості, проте вимоги задоволені не були, а заборгованість за кредитним договором погашена не була.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати нарахованих процентів у останнього перед позивачем, відповідно до уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості, що була подана до суду 23.05.2014 року, станом на 07.05.2014 року за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року утворилась заборгованість в розмірі 39312, 19 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ на дату розрахунку склала 494971,46 грн., з яких:

-сума заборгованості за кредитом - 24300, 00 доларів США (303010, 70 грн.);

-пеня нарахована за порушення строку погашення тілу кредиту (з 07.05.2013 року по 06.05.2014 року) 2842, 48 доларів США (35444, 52 грн.);

-сума заборгованості за процентами за користування кредитом 11326, 69 доларів США (141239,02 грн.).

07.07.2014 року по справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «ОСОБА_2 Аваль» задоволені в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року та витрати по сплаті судового збору.

02.10.2014 року заочне рішення у справі скасоване, справа призначена до розгляду у загальному порядку.

22.10.2014 року АТ «ОСОБА_2 Аваль» подані до суду уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідно до яких загальна сума заборгованості відповідача станом на 20.10.2014 року становить 18338,94 доларів США, з яких:

- сума заборгованості за кредитом 0, 00 доларів США;

- пеня, нарахована за порушення строку погашення тіла кредиту (з20.10.2013 року по 16.10.2014 року) 4095,03 доларів США;

- сума заборгованості за процентами за користування кредитом 12298, 59 доларів США;

- сума пені, нарахована за порушення строків погашення процентів (з 20.10.2013 року по 19.10.2014 року) 1945, 32 доларів США.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені: стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року в розмірі 18338 доларів США 94 центи, стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» суму судового збору в розмірі 3441 гривень.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» задовольнити частково в сумі 5179, 37 доларів США.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» відмовлено, стягнуто з ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1720 грн. 50 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно положень ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судовим розглядом встановлено, що 27 лютого 2007 року між АТ«ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/07/1-202-07 в рамках Генеральної угоди № 362 від 16.03.2006 року. В подальшому до кредитного договору вносились зміни шляхом укладання додаткових угод. У відповідності до умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 100000, 00 доларів США строком до 20.01.2014 року зі таких відсоткових ставок: 13% річних в період з 28.02.2008 року по 22.06.2010 року, 15% річних в період з 23.06.2010 року по 23.03.2011 року та пільгової процентної ставки у розмірі 12 % річних, починаючи з 24.03.2011 року за умови відсутності факту прострочення позичальником виконання грошових зобовязань за кредитним договором більш ніж на 30 календарних днів.

У забезпечення виконання кредитних зобовязань 23 березня 2011 року між банком та ТОВ «ЮіСтранс» укладено договір поруки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 лютого 2014 року, що набрало законної сили, з ТОВ «ЮіСтранс» на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» стягнуто заборгованість за кредитни договором від 27 лютого 2007 року в розмірі 40246 доларів США 21 цент, що є еквівалентом 321688 грн. 43 коп.

13 жовтня 2014 року до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на виконання зазначеного рішення суду надійшли грошові кошти в розмірі 321688 грн. 43 коп.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ст. 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Як вбачається з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням забовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом забовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення забовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання забовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П. 9.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що цей договір діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, комісій, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення кошті позикодавцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Системний аналіз ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору дає підстави дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі № 6-1206цс15.

Крім того, п. 3.2 кредитного договору сторони визначили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Разом із тим при укладення Генеральної угоди від 16 березня 2006 року банк та позичальник у п. 2.3. визначили, що всі кредити, як і проценти, повинні сплачуватися у тій самій валюті, в якій їх було надано.

Отже, з часу ухвалення господарським судом Харківської області рішення про стягнення з ТОВ «ЮіСтранс» кредитної заборгованості та до дати надходження грошових коштів на погашення заборгованості змінився офіційний курс гривні по відношенню до долара, встановлений Національним банком України.

Таким чином, грошові кошти, що надійшли до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на виконання судового рішення були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2007 року відповідно до положень законодавства України за курсом Національного банку України станом на 13 жовтня 2014 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом повно та всебічно досліджені надані докази, їм надана належна оцінка і, згідно встановленого, ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, тому підстав для його скасування не вбачається, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишає рішення без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді :