Рішення № 58235366, 06.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3287/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 635/8772/15-ц Бобко Т.В.

Категорія: сімейні Доповідач - Міненкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого- Міненкової Н.О.

суддів- Зазулинської Т.П.

Кругової С.С.

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів та способу їх визначення,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року позивачка ОСОБА_5 звернулася у суд з позовом, до ОСОБА_4 в якому просила змінити розмір аліментів, які стягуються на її користь з ОСОБА_4 і спосіб їх визначення та стягнути з відповідача аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_5 у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 01 листопада 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 травня 2012 року з ОСОБА_4 на її користь стягнуті аліменти у розмірі 1/12 частини заробітку щомісячно. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2014 року розмір аліментів було зменшено з 1/12 частини від заробітку до 1/20 частини. Зазначене рішення суду відповідач систематично не виконує та відмовляється сплачувати аліменти. Зазначає, що вона є особою похилого віку, пенсіонером, пережила клінічну смерть та страждає на катаракту очей та цукровий діабет, крім того, у неї діагностовано щитовидну кісту та необхідне обстеження в онкоцентрі, що потребує значних витрат.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила про обставини, викладені в позовній заяві, а також зазначила, що отримує пенсію приблизно у розмірі 1300 гривень, з яких повністю сплачує вартість комунальних послуг, в тому числі за відповідача, інших дітей, крім відповідача, та близьких членів сім'ї вона не має, просить збільшити розмір аліментів, оскільки погіршився її стан здоров'я, у зв'язку з чим вона змушена витрачати великі кошти на придбання ліків, нести витрати у зв'язку з її перебуванням на стаціонарному лікуванні та проходженням обстеження, крім того, у зв'язку з наявністю у неї захворювання цукрового діабету, позивач потребує посиленого харчування, відповідач має змогу сплачувати аліменти на її утримання, оскільки працює та отримує заробітну плату, однак остання ухиляється від виконання свого обов'язку, її вимоги щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі пов'язані з тим, щоб відповідач в подальшому не змогла змінювати їх розмір.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, в обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що працює оператором служби перевезень в Управлінні Південної залізниці, її заробітна плата складає приблизно 2300 гривень, однак, вона на даний час знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за хворою дитиною до досягнення нею 6 років, є одинокою матір'ю, у зв'язку з чим отримує соціальну допомогу у розмірі 1200 гривень щомісячно, але останні місяці така допомога не виплачувалась, крім того зазначила, що в квартирі, де проживає позивач розподілені особові рахунки, вартість комунальних послуг за своїм особовим рахунком відповідач сплачує у повному обсязі. Також відповідач надала письмові пояснення, в яких зазначала, що з дня набрання чинності рішенням про стягнення з неї аліментів на утримання непрацездатної матері і до теперішнього часу вона не працювала, оскільки знаходилася спочатку у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, потім - у відпустці по догляду за хворою дитиною до досягнення нею 6 років, є багатодітною матір'ю, оскільки має на утриманні трьох дітей: ОСОБА_6, 2006 року народження, ОСОБА_7, 2006 року та ОСОБА_8, 2011 року народження. Діти є хворими, зокрема ОСОБА_7 30 серпня 2014 року отримав травму хребта, після чого у нього погіршився зір і йому потрібно постійно дотримуватися ортопедичного режиму та стаціонарного лікування, донька ОСОБА_8 має хронічні захворювання зору та також потребує постійного ретельного лікування. Вважає, що соціальна допомога, яку вона отримує як одинока мати і яка є єдиним її доходом, не може бути зарахована як дохід сім'ї і не розповсюджується на аліментні зобов'язання, оскільки носить цільовий характер - на утримання дітей. Крім того, виплата зазначеної допомоги з 01 січня 2016 року їй зупинена і на даний час відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволено частково Збільшено розмір аліментів на утримання непрацездатної ОСОБА_5, до 1/18 частини заробітку (доходу) ОСОБА_4, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави у розмірі 551,20 гривень.

Не погоджуючись з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог, визначивши аліменти, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користі ОСОБА_5., в розмірі 2000 грн. щомісяця починаючи з 01.10.15р.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, та не в повній мірі врахував скрутне становище ОСОБА_5

Не погоджуючись з рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення першої інстанції від 29.03.16 скасувати, та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 07.10.14, яким був зменшений розмір аліментів з 1/12 до 1/20 частини заробітку, щомісячно.

В обґрунтуванні скарги зазначено, що ОСОБА_4 має трьох неповнолітніх дітей, з яких наймолодший ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30.08.14р. отримав травму хребта, та потребує постійного лікування у стаціонарі, про що надає довідки (а.с. 40). Також зазначає, що донька ОСОБА_8 2011 року народження має хронічні тяжкі захворювання на зір, яка потребує постійного лікування та догляду, тому ОСОБА_4 вимушена знаходитись у відпустці без збереження заробітної плати до досягнення дитини 6 річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Також зазначає, що на підставі посвідчення № 006434 від 06.05.2011 року вона є багатодітною, одинокою матір'ю, дітей виховує самостійно, Єдиним доходом сім'ї є допомога на дітей. Вони з дітьми знаходяться у дуже скрутному становищі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що після рішення суду Харківського району Харківської області від 07 жовтня 2014 року ОСОБА_5 отримала другу групу інвалідності, що свідчить про погіршення її стану здоров'я. Доводи відповідачки щодо погіршення її матеріального стану та здоров'я її дітей до уваги судом не були прийняті з тих підстав, що ці обставини вже існували при постановленні рішення від 07 жовтня 2014 року.

Судова колегія не може погодитися з даними виводами суду.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні указаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ст. 179 ЦПК України).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. ст. 58, 59 ЦПК України), окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому ст. ст. 185, 187, 189, 212 ЦПК України, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57- 60. 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215, 303, 315-316 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відповідно до ст.. 202 Сімейного Кодексу України повнолітні дочка, син забов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов'язок повнолітніх дочки, сина піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в ст. 51 Конституції України. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці тощо. Цей конституційний обов'язок отримує продовження в нормах сімейного законодавства, зокрема у гл. 17 СК України « Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання»

Судовим розглядом було встановлено, що обидві сторони знаходяться у стані малозабезпеченості і потребують матеріальної допомоги.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів було встановлено, що ОСОБА_4 є багатодітною матір'ю, її сім'я відноситься до числа малозабезпечених сімей і потребує державної допомоги. Судом також встановлено, що діти ОСОБА_4 мають захворювання, які вимагають витрати коштів і часу на їх лікування.

Судом також встановлено, що між матір'ю та донькою склалися неприязні стосунку, у зв'язку з чим ОСОБА_4 вимушена проживати з дітьми в орендованій квартирі та нести додаткові грошові витрати.

Крім того, рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості по аліментам за період з 09.02.2012 року по 11.02.2014 року та в мотивувальній частині зазначено, що заборгованість виникла під час перебування ОСОБА_4 у відпустці по догляду за донькою Свєтославою до виповнення останній трьох років. Діти хворіють і потребують лікування та догляду.

Судовим рішенням Харківського районного суду від 07 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії судової палати у цивільних вправах апеляційного суду Харківської області від 27 листопада 2014 року змінено розмір стягнутих аліментів з 1/12 до 1/20 частини. При цьому суди виходили з того, що матеріальний стан у зв'язку із хворобами дітей у ОСОБА_4 погіршився. У зв'язку з досягнення донькою трирічного віку була припинена державна допомога на її утримання. Судами також встановлено, що ОСОБА_4 не має можливості працювати та залишити дітей без догляду.

В обґрунтування заперечень на позовні вимоги ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів відповідач зазначала, що її син ОСОБА_9 після отриманої 30.08.3014 року травми хребта став хворіти. Поганий зір у нього виявили вже після рішення суду від 14 жовтня 2014 року і з 14.04.2015 року він кожні чотири місяці проходить стаціонарне лікування у Харківській Міській клінічній лікарні №-14 «ім. проф. Гіршмана», у зв'язку з різкім погіршенням зору. (а.с. 40-47 т.2). Ця обставина погіршила її матеріальний стан, так як вона вимушена постійно вирішувати питання знаходження коштів на лікування сина, придбання ліків.

З 01.01.2016 року зупинена виплата як одинокій матері в сумі 1223,10 грн., що поставило її сім'ю у скрутне матеріальне становище. В результаті погіршення матеріального стану малолітні діти опинилися у скрутному становищі, вона позбавлена їх належно утримувати.

Судовим розглядом також встановлено, що відповідачка не працює, а продовжує знаходитись у відпустці по догляду за дитиною до виповнення їй шести років (а.с.67 т.2). Те що діти продовжують хворіти, а тому їх мати не має можливості залишати їх чи віддавати у дошкільні заклади, підтверджується доказами, які були залучені до матеріалів справи (а.с.69-94 т.2).

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, між сторонами багато років існують неприязні стосунки, які виникли (з пояснень відповідачки) із - за користування спільною квартирою. Судовими рішеннями були змінені умови договору найму житлового приміщення АДРЕСА_1, укладений окремий договір найму житла з ОСОБА_4 на кімнату пл. 18,1 кв.м. з балконом, яка пізніше була приватизована та залишено в користуванні ОСОБА_5 кімнату пл. 13,1 кв.м., але проживати у власній кімнаті з дітьми вона не має можливості, у зв'язку з дуже неприязним відношення матері до неї та ї дітей.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 зверталась неодноразово до Харківської обласної державної адміністрації обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з заявами про надання матеріальної допомоги на лікування її матері та отримувала відповіді, що ці питання будуть вирішуватися (а.с.95-97).

За нормою ст. 202 СК піклування за непрацездатними батьками може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав і інтересів, матеріальній підтримці тощо. Але, як було встановлено, між матір'ю і донькою багато років існують непорозуміння, небажання перейматися проблемами кожного, небажання жаліти і допомогати один одному. При наявності ж добрих стосунків, за відсутності можливості матеріального забезпечення з боку доньки, позивачка б мала можливість отримувати від неї допомогу в побуті, підтримку моральну, теплі слова від онуків, що є найбільш суттєвішим для людини ніж інші чинники.

Усі ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, з чим судова колегія не може погодитися.

Суд задовольняючи позовні вимоги частково зазначив, що погіршення стану здоров'я позивачки є безумовною підставою, відповідно до вимог ст. 192 СК України для збільшення розміру аліментів. Між тим, норма статті 192 СК не передбачає такої безумовної підстави, а передбачає можливість, а не обов'язковість задоволення судом вимоги про збільшення розміру аліментів. Суд, виходячи із конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів ( повністю, частково) або відмовити в задоволенні позову.

Як вже було зазначено, матеріальний стан відповідачки погіршився. Її троє неповнолітніх дітей опинилися навіть у гіршому стані ніж матеріальний стан позивачки.

Стаття 18 Конвенції ООН « Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №-789-ХІІ від 27 лютого 1991 року набула чинності для України 27 вересня 1991 року визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи усі зазначені обставини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з відмовою ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 303,304,307,309,313,317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та можу бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - Т.П. Зазулинська

- С.С. Кругова