Ухвала суду № 58232524, 01.06.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7614/15-ц

Провадження № 2/344/1234/16

У Х В А Л А

01 червня 2016 р. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Прокопів С.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

в клопотанні вказано, що позов підписано представником позивача, яка на підтвердження повноважень надала довіреність, посвідчену консульською установою Російської Федерації в Республіці Чилі. Однак довіреність не легалізована, оскільки вказаний вид довіреностей відноситься до винятків із загального переліку документів, що не підлягають легалізації за конвенцією від 1961 р. Тому представник відповідача просив суд залишити позов без розгляду.

В судовому представник відповідача підтримав клопотання з підстав,що в ньому зазначені.

В судовому представник позивача заперечила клопотання з підстав, що вказані в листі Міністерства юстиції України від 11/05/2010 р.

Судом встановлено наступні обставини.

Позовну заяву підписала ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20/02/2015 р., посвідченої відділом посольства РФ в Республіці Чилі 20/02/2015 р.

Посилання представника позивача про використання судом роз`яснень Міністерства юстиції від 11/05/2010р. позбавлені правових підстав, оскільки відповідно до змісту ЦПК України суду не надаються консультації чи роз`яснення щодо застосування правових норм, допомога будь-якого спеціаліста не може стосуватись правових питань.

Так само відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тлумачення правових норм та правил розгляду спорів належить безпосередньо національним судам.

По-друге, зміст вказаного листа полягає у інформації щодо визнання та прийняття документів, виданих органами України в інших державах.

По-третє, відповідно до наказу МЗС України № 113 від 04.06.2002 Про затвердження Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном легалізація документів не належить до компетенції органу, який видав лист від 11/05/2010 р.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини від 22/04/1963 р. консул може виконувати функції нотаріуса.

Так відповідно до ст. 1 Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, чинної з 22.12.2003 р. вона поширюється на нотаріальні акти та не поширюється на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами.

Посвідчення довіреності відноситься до нотаріальних дій, які в окремих випадках можуть здійснюватись дипломатичним і консульськими службами. Тому вказані документи належать до нотаріальних актів, а не нормативних актів, як про це в судовому засіданні надав пояснення представник відповідача.

Так само довіреність є правовим актом, але не належить до будь-якого із видів нормативних актів.

Відповідно до ст. 12 Конвенції про правову допомогу і правових відносин по цивільним, сімейним і кримінальним справам від 07/11/2002 р., набрала чинності 27.04.2004 р. документи, видані або посвідчені компетентним органом або спеціально уповноваженою на те особою в межах повноважень і за встановленою формою, скріплені гербовою печаткою, приймаються на території усіх інших країн, що прийняли участь в домовленості, без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї із держав розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших держав доказовою силою офіційних документів.

Отже два міжнародні договори України передбачають прийняття довіреності представника позивача, без необхідності в будь-якій додатковій її легалізації.

Таким чином доводи представника відповідача в заяві не обґрунтовані належними на те правовими підставами.

Відповідно до зазначеного суд,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України заперечення на ухвалу можуть бути подані одночасно із апеляційною скаргою на рішення.

Головуючий суддя С.О. Бородовський