Рішення № 58231413, 11.05.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

11.05.2016

Справа № 203/834/16-ц

2/0203/554/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Карпенка С.Ф.

при секретарі Булеці Н.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2016 року до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська звернулись позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 з позовом до ПАТ «Укртелеком» в особі директора Дніпропетровської філії ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Після виконання ухвали суду від 26 лютого 2016 року, якою позов залишався без руху, позивачі уточнили позовні вимоги, відповідачем було визначено ПАТ «Укртелеком». В судовому засіданні 06 квітня 2016 року позивачка ОСОБА_3 відмовилась від своїх позовних вимог. Ухвалою суду від 06 квітня 2016 року відмова судом була прийнята, провадження по справі в частині вказаних позовних вимог ОСОБА_3 було закрито.

Позивач ОСОБА_1 в позові посилався на слідуючи обставини. Він з дружиною ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій було встановлено квартирний телефон 778-46-19. Відповідач тривалий час не реагував на звернення позивача щодо виконання ремонту телекомунікацій, телефон не працював про декілька місяців, але абонентська плата продовжувала нараховуватись, в результаті чого позивач вимушений був звернутись 16 жовтня 2015 року до позивача з письмовою заявою про відмову від послуг, просив виключити з числа абонентів, однак відповідач надав письмову відповідь несвоєчасно, припинення послуг не здійснив. Тому лише 13 січня 2016 року позивач вимушений був повторно звернутись до відповідача з письмовою заявою на відповідному бланку про припинення послуг, що після цього і було здійснено. Позивач з дружиною є хворими людьми, внаслідок невиконання відповідачем своїх обовязків вони були позбавлені можливості користуватись належним чином послугами звязку, а це призвело до переживань, нервування, погіршення стану здоров'я. У зв'язку з цим позивач вимушений був придбати ліки на суму 735 грн. 15 коп. а також йому завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з ушкодженням здоров'я.

Позивач просив винести рішення, яким стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 735 грн. 15 коп. (витрати на придбання ліків) та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000 грн.

Вказані позовні вимоги підтримані позивачем в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. В обгрунтування своєї позиції вказав, що послуги позивачу надавались належним чином, вони припинялись з 20 жовтня 2014 року по 07 квітня 2015 року з причини розкрадання, з 15 травня 2015 року по 19 травня 2015 року у зв'язку з проведенням ремонту, з 22 травня 2015 року по 08 червня 2015 року у зв'язку з проведенням ремонту, з 09 грудня 2015 року по 13 січня 2016 року з причини розкрадання. Вказані періоди були враховані відповідачем, абонплата не нараховувалась. Позивачу було припинено надання послуг лише після звернення його до відповідача 13 січня 2016 року, коли він надав документ, який посвідчує його особу та звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка. Вини відповідача не існує.

Суд, заслухав сторони, дослідивши матеріали справи, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи наступного.

Позивач з дружиною ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено їх паспортами (а.с.4, 12), довідкою КП «ЖГ Кіровського району» Дніпропетровської міської ради (а.с.13). В квартирі було встановлено квартирний телефон «778-46-19», відносини сторін врегульовані договором № 42774 про надання послуг електрозвязку від 14 жовтня 1997 року та додатком до вказаного договору.

Позивач надав суду свої заяви відповідачу щодо незадовільного надання послуг звязку: від 17 січня 2011 року (а.с.14), від 08 квітня 2015 року (а.с.15), від 13 липня 2015 року (а.с.17).

На звернення від 08 квітня 2015 року відповідач надав позивачу письмову відповідь від 08 травня 2015 року (а.с.16), на звернення від 13 липня 2015 року надано письмову відповідь від 13 серпня 2015 року (а.с.18), в яких вказані технічні причини припинення подання послуг, з вказівкою, що відповідачем у звязку з цим виконувались перерахунки абонентської плати. Окрім того, у відповіді від 13 серпня 2015 року відповідач розяснив, що з 05 серпня 2015 року підприємство відповідача було змушене обмежити надання послуг та відключити з вказаної дати телефон, у звязку із наявністю заборгованості в сумі 70 грн. 50 коп., як передбачено «Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг».

16 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 15 жовтня 2015 року про виключення його з числа абонентів та припинення надання послуг. А вказане звернення йому надана письмова відповідь, датована 22 жовтня 2015 року (а.с.20), в якій вказано, що у позивача існує право на відмову від послуг в порядку, встановленому договором, письмово попередивши про це підприємство звязку. Для вирішення питання позивачу було рекомендовано особисто звернутись до центру обслуговування абонентів, надавши документ, що посвідчує особу абонента (паспорт), та оформити заяву встановленого зразку з зазначенням дати відмови від послуг, при цьому йому необхідно обовязково сплатити нарахування по дату відмови від послуг.

Стороною відповідача суду надані заперечення поти позову з поясненнями (а.с.53-55, 68-69), в яких відповідач підтверджує, що послуги позивачу припинялись з 20 жовтня 2014 року по 07 квітня 2015 року з причини розкрадання, з 15 травня 2015 року по 19 травня 2015 року у зв'язку з проведенням ремонту, з 22 травня 2015 року по 08 червня 2015 року у зв'язку з проведенням ремонту, з 09 грудня 2015 року по 13 січня 2016 року з причини розкрадання. Вказані періоди були враховані відповідачем, абонплата не нараховувалась. В поясненнях (а.с.69) відповідач на підтвердження вказаного посилається на відображення цих фактів в інформаційному ресурсі ПАТ «Укртелеком»- прогари для внутрішнього користування- EASKR. Окрім того вказане підтверджено розрахунком (а.с.74), рахунками платежів за телекомунікаційні послуги по особовому рахунку позивача (а.с.75-83).

Стаття 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на те, що відповідач спотворює факти, а саме дати припинення надання послуг, не підтверджені. Більш того, вони спростовуються наданими стороною відповідача документами та відомостями, які визнаються судом належними доказами. Позивачем суду не надано жодних документальних підтверджень, які б підтвердили факти спотворення дат ненадання послуг відповідачем. Суд не може приймати рішення на припущеннях. Це ж стосується вимог позивача щодо стягнення матеріальної шкоди- витрат на придбання ліків. Позивач надав суду лише копії фіскальних чеків на придбання ліків (а.с.34), однак жодних підтверджень того, що це саме позивач сплатив суми за вказаними фіскальними чеками- не надано. За таких умов унеможливлюється стягнення матеріальних витрат.

В той же час, суд вважає переконливими посилання позивача про завдання йому моральної шкоди в частині припинення надання послуг в період з 20 жовтня 2014 року по 07 квітня 2015 року. Стороною відповідача не заперечується факт того, що телефон позивача дійсно не працював у вказаний період з 20 жовтня 2014 року по 07 квітня 2015 року з причини розкрадання.

Як видно з п.п. 2.1.2 п.2.1 договору № 42774 від 14 жовтня 1997 року про надання послуг електрозвязку (а.с.70) відповідач, як виконавець надання послуг зобовязаний забезпечити безперебійну роботу телефонного звязку та вжити заходи по усуненню пошкодження в термін відповідно з діючими Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Відповідач не здійснив належним чином дій, щодо забезпечення роботи звязку та вжиття заходів по усуненню пошкодження в термін, передбачений вказаними правилами. Відповідач не надав жодних підтверджень щодо поважності порушень терміну усунення пошкоджень.

Суд звертає увагу, що в порядку ч.4 ст.10 ЦПК України в судовому засіданні учасникам розяснювалось, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Сторони обмежились наданими ними доказами, зокрема позивач підтвердив, що позов складений ним особисто, в послугах юристів- належних фахівців в галузі права він не потребує, позовні вимоги не корегував.

Визнається переконливими посилання позивача, що зокрема внаслідок не здійснення відповідачем дій щодо усунення пошкоджень звязку за період з 20 жовтня 2014 року по 07 квітня 2015 року йому завдано моральну шкоду, повязану з тим, що він та дружина, як особи, які є хворими (а.с.2-25, 67), потребують медичного нагляду, але були позбавлені саме з вини відповідача можливості значний час користуватись квартирним телефоном, в тому числі щодо звернень до лікарняних закладів, а тому було змінений його звичний устрій життя, він вимушений був нервувати, звертатись неодноразово до відповідача з вимогами щодо відновлення звязку, однак відповідач зволікав з усуненням пошкоджень.

Разом з тим, при визначені розміру моральної шкоди, суд визначає, що позивачем значно завищено розмір моральної шкоди, враховує і принципи розумності та справедливості та приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в розмірі 1000 гривень.

Судові витрати позивачу повинно стягнути з відповідача у відповідності до ст.88 ЦПК України. В даному випадку належна сума судового збору передбачена в розмірі 551 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 57-64, 88, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, ст.ст.22,23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі директора Дніпропетровської філії ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ 21560766) на користь ОСОБА_1 (іпн.1491106954) в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. 00 коп., за сплачений судовий збір 551 грн. 50 коп., всього стягнути 1551 (одну тисячу пятсот пятдесят одну) грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовити у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Карпенко С.Ф.