Рішення № 58230347, 02.06.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/14719/13-ц

Провадження № 22-ц/792/624/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Фанди В.П.,

суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

за участі: секретаря Лапка Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1, апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року

у справі за позовом кредитної спілки «Лєпта» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

У липні 2013 року представник позивача звертаючись до суду з позовом, який в подальшому уточняв просив стягнути із відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором. Зазначав, що 27 грудня 2012 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму в 17 000 грн. строком на 36 місяців, під 52 % річних. В забезпечення виконання кредитного зобовязання було укладено договори поруки за № 2338-12/12А, № 2383-12/12Б між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_4. Проте відповідачі взяті на себе зобовязання по повернення коштів не виконують, в звязку із чим у них виникла заборгованість, яку він просив стягнути.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_2, солідарно на користь КС «Лєпта» заборгованість по кредитному договору № 2338/12/12 від 27 грудня 2012 року та договору поруки № 2338/12/12А від 27 грудня 2012 року, яка станом на 10 грудня 2015 року становить 67358, 36 грн.. Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_5 солідарно на користь КС «Лєпта» заборгованість по кредитному договору № 2338/12/12 від 27 грудня 2012 року та договору поруки № 2338/12/12Б від 27 грудня 2012 року, яка станом на 10 грудня 2015 року становить 67358, 36 грн.. Вирішено питання судових витрат.

______________

Головуюча у першій інстанції ОСОБА_6

Доповідач Фанда В.П. Категорія : 27

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову щодо нього. Зазначає, що він договір поруки із КС «Лєпта» не укладав, а тому не може нести відповідальність за кредитним договором. Крім того, з апелянта було стягнуто більшу суму ніж вказано в розрахунку. Також ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору поруки не встановлено солідарну відповідальність поручителів.

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції.

ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, визнала, що спір вирішений судовим наказом, тому не може нести ще раз матеріальну відповідальність.

Представник КС «Лєпта» апеляційну скаргу не визнав вважає, що в її задоволені слід відмовити.

ОСОБА_4 на перегляд справи не зявився, належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи, подав заяву про відкладення розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі, є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи спір, суд вважав повністю доведеними вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки він вчинений без всебічного, повного зясування обставин справи; не відповідає фактичним обставинам справи, а також судом не застосовано у повній мірі норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27.12.2012 року між кредитною спілкою Лєпта та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кредит на суму 17000 грн. строком на 36 місяців під 52% річних.

В забезпечення виконання зобовязань за цим договором, цього ж дня, з ОСОБА_7, ОСОБА_4, з кожним окремо, були укладені договори поруки. Згідно до умов кожного договору поруки, п.2.1, визначено, що поручителі несуть відповідальність перед спілкою лише за сплату кредиту у сумі 17000 грн. та процентів.

Внаслідок не виконання зобовязань за кредитним договором станом на 10.12.2015 року утворилася заборгованість, тому у липні 2013 року спілка звернулася з позовом до суду.

03.10.13 року судом було ухвалено заочне рішення, яке ухвалою від 04.09.14 року скасоване, справа призначена до розгляду у загальному порядку.

При визначенні розміру заборгованості суд не перевірив наданий спілкою розрахунок заборгованості (а.с.144), взяв його в основу рішення, хоча він не відповідає дійсності. Так, після ухвалення 03.10.13 року заочного рішення, було видано виконавчі листи про стягнення з відповідачів заборгованості, які прийняті до виконання. Заочне рішення ухвалою від 04.09.14 року судом було скасоване (а.с.38), але виконавчі листи не відкликалися з виконання.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому від 16.05.16 року з пенсії ОСОБА_4 проводилися утримання на користь позивача по виконавчому документу з червня 2014 року по грудень 2015 року (а. с. 245-246) в розмірі 1694,33 грн.. Утримання, які проводилися після грудня 2015 року до уваги колегією суддів не беруться, так як заборгованість визначалася позивачем станом на грудень 2015 року. Вказані суми мають бути враховані на стадії виконання. З врахуванням цього заборгованість по тілу кредиту станом на 10.12.2015 року становитиме не 15424,12 грн., а 13729,79 грн. (15424,12 грн. - 1694,33 грн., а. с. 252).

Позивачем ставиться питання про стягнення заборгованості по процентам, стягнення яких передбачено п.1.1.. Така фіксована процентна ставка є фіксованою, тобто незмінною протягом усього строку кредитного договору (п.1.7 договору).

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України (в редакції від 22.09.11 року) умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Пунктом 4.6. кредитного договору від 27.12.12 року встановлено, що при порушенні позичальником строків сплати кредиту та/або нарахованих процентів більше ніж 60 календарних днів, процентна ставка без попередження позичальника зростає на 100% до моменту повного погашення простроченої суми.

З врахуванням цього колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з лютого 2013 року кредитна спілка не вправі була проводити нарахування процентів у підвищених процентах, а саме 104 %, що відповідно склало 23357,7 грн..

Сплачені за даний період 4955,34 грн. мають бути враховані як погашення процентів за користування кредитом, тому сума заборгованості за користування кредитом становитиме не 42462,42 грн., а -14149,38 грн. (42462,42 грн. 23357,7 грн. - 4955,34 грн.).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно до умов кожного договору поруки, п.2.1, визначено, що поручителі несуть відповідальність перед спілкою лише за сплату кредиту у сумі 17000 грн. та процентів, таким чином даними договорами сторони визначили, що поручителі не несуть відповідальність за сплату пені та штрафу.

З врахуванням цього колегія суддів вважає безпідставним вимоги позивача щодо солідарного стягнення штрафу з поручителів.

Таким чином, позичальник, солідарно, окремо з кожним поручителем має нести відповідальність по сплаті тіла кредиту у розмірі 13729,79 грн., процентів -14149,38 грн..

Штраф у розмірі 5619,22 грн. підлягає стягненню з позичальника.

Позивачем ставиться питання про стягнення солідарно з обох поручителів заборгованості.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-35 цс/15 статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Якщо ж зобовязання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право предявити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є обовязковою підставою для скасування рішення, ухвалення нового про часткове задоволення вимог.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності з ст. 88 ЦПК України на користь кредитної спілки «Лєпта», з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_2, ОСОБА_4 по 92,93 грн. та з ОСОБА_3 149,42 грн..

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Лєпта» заборгованість за кредитним договором - 13729,79 грн. по тілу кредиту, 14149,38 грн. - по процентам за користування кредитними коштами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Лєпта» заборгованість за кредитним договором 13729,79 грн. по тілу кредиту, 14149,38 грн. по процентам за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Лєпта» 5619,22 грн. - штрафу.

Стягнути на користь кредитної спілки «Лєпта» з ОСОБА_2, ОСОБА_4 по 92,93 грн. та з ОСОБА_3 149,42 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя Апеляційного суду В.П. Фанда