Ухвала суду № 58229331, 06.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/880/15 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/3406/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:41

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Цапові П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (Львіврибоохорона) на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (у подальшому - „Львіврибоохорона") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 17 лютого 2015 року відповідачем по АДРЕСА_1 у вигляді листівок було розповсюджено інформацію наступного змісту: «Прошу Вас не дивитись на те беззаконня яке розвела рибінспекція на водоймах області, а прийти на мітинг, щоб відправити керівника рибінспекції на смітник історії. Прийди подякуй чиновнику за знищенні тонни риби: ОСОБА_1 спирт заводові, що в річці Рата на протязі неділі плило тонни риби і ніхто не покарани. ОСОБА_2 за зварені тонни риби на технічному каналі Добротворської станції і ніхто не покараний. ОСОБА_4 цукровому заводу, що тонни відходів від виробництва скидають в річку Західний Буг і ніхто не покараний. ОСОБА_5 За співпрацю рибінспекції з браконьєрами, за повну безконтрольність водоймі області. Прийди скажи нелюдам, що так працювати вони не будуть».

Позивач просив вище згадану інформацію визнати недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати її „шляхом направлення листа, вибачення та спростування в засобах масової інформації преси тощо", покликаючись на те, що така інформація формує думку про те, що Львіврибоохорона тісно пов'язана із корупційною діяльністю, та ганьбить честь, гідність і ділову репутацію позивача. Також просив стягнути з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 3-5, 14, 120).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 125-126) і позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності та має характер наклепу і не є оціночним судженням, а відтак ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача і підлягає спростуванню (а.с. 128-131, 145-146).

Сторони, будучи своєчасно належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 153, 154), в судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Із змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" міститься роз'яснення про те, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

З урахуванням вище наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади в цілому є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, оскільки перші неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати, а тому критичні думки відповідача, наведені ним у листівці, не можна розцінювати як недостовірну і наклепницькою інформацію, що принижує ділову репутації позивача, і такі є оціночними судженнями - як спосіб реалізація конституційного права позивача на свободу слова.

Крім цього, як стверджується матеріалами справи, у своєму рішенні від 15.09.2015 року № 1455 „Про звіт тимчасової контрольної комісії для вивчення ситуації, яка склалася у сфері рибальства на території Львівської області" і Львівська обласна рада висловила своє незадоволення діяльністю Львіврибоохорони та її керівника, що стало підставою для звернень голови Львівської обласної ради до Міністра аграрної політики та продовольства України та Голови Державного агентства рибного господарства України з поданнями про звільнення керівника Львіврибоохорони (а.с. 94-98).

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області (Львіврибоохорона) відхилити та залишити рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 березня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: