Ухвала суду № 58229296, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1793/14 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/783/1006/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Ванівського О.М., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, -

встановила:

Оскарженим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, а викладені у ньому обставини оцінено не об'єктивно, всупереч вимогам міжнародного законодавства і практиці Європейського суду. Вказує, що житловий будинок, який належить сторонам на праві спільної часткової власності має два окремі входи, частки в натурі можна виділити добровільно, однак на це не погоджуються треті особи і створюють позивачу умови для неможливого проживання. За таких обставин позивач вирішив провести реальний розподіл будинку з метою подальшого продажу своєї частки у спільно нажитому майні. В апеляційній скарзі апелянт пропонує два варіанти поділу житлового будинку.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4- ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та предявлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача, в якому просивподілити в натурі житловий будинок, загальною площею 337,7 кв.м., житловою площею 119,4 кв.м., з господарськими будівлями, та земельну ділянку, загальною площею 0,1616 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, які знаходяться на вул.Стефаника, 18 в с.Лішня Дрогобицького району Львівської області.

Позов мотивував тим, що з відповідачкою у справі ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.05.2013 року у справі №442/1984/13ц, 2/442/858/2013 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ним, про поділ в рівних частинах (по 1/2) спільного майна подружжя, а саме: житлового будинку, загальною площею 337,7 кв.м., житловою площею 119,4 кв.м., з господарськими будівлями, та земельної ділянки, загальною площею 0,1616 га, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, які знаходяться на вул. Стефаника, 18 в с. Лішня. З приводу користування будинком, землею та господарськими спорудами у них на даний час виникають непорозуміння та сварки. За таких обставин він вирішив провести реальний поділ будинковолодіння з метою подальшого продажу своєї частки у спільно нажитому майні, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.05.2013 рокузатверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за якою вирішено поділити в рівних частинах між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 майно, яке являється спільним майном подружжя, а саме: житловий будинок (позначений на плані літ. «А-2», загальною площею 337,7 кв.м., житловою площею 119,4 кв.м.) з господарським будівлями та земельна ділянка (загальною площею 0,1616 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку), які знаходяться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Лішня, вул. Стефаника, 18; та визнано право власності за кожним на 1/2 ідеальну частину житлового будинку та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, що також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що суд не погоджується з висновками експерта, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 щодо поділу житлового будинку в натурі у відповідності до варіанту №1 не можуть підлягати до задоволення.

При цьому суд вказав, що слід також враховувати інтереси відповідача щодо фактичного користування спірним будинком, що склалося вже історично, а варіант №1 розподілу будинку, запропонований експертом, не є найбільш наближеним до його фактичного користування, що й не заперечив особисто позивач ОСОБА_2

Щодо земельної ділянки суд вказав, що, не провівши реального розподілу будинковолодіння у відповідності до ідеальних часток у спільній частковій власності, проведення поділу земельної ділянки в натурі є передчасним, оскільки вирішення питання про поділ будинку залежить вирішення спору щодо земельної ділянки, на якій розташований цей будинок.

З такими висновками суду судова колегія погоджується з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Згідно роз»яснень, викладених у п. 7 вищезазначеної постанови у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв»язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст.152 ЖК).

Відповідно до висновку експерта №10/11/12 судової інженерно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання щодо можливих варіантів розподілу спірного житлового будинку для роздільного користування 1/2 ідеальною частиною будинку з відповідними господарськими будівлями та прилягаючою земельною ділянкою між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вбачається, що експертом запропоновано варіант №1 (Розподіл) та варіант №2 (Порядок користування) щодо житлового будинку, а також варіант №1 порядку користування та варіант №2 порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів не приймає до уваги вказаний варіант №2 щодо порядку користування житловим будинком, оскільки таких позовних вимог заявлено не було.

Досліджуючи питання щодо поділу будинковолодіння по варіанті №1 експертизи судова колегія враховує наступне.

З огляду на дану в статтях 379-382 ЦК України характеристику житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири як правило супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, таких як мережі газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, а такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил й за погодженням контролюючих органів.

Таким чином питання поділу будинку вимагає зясування даних про план цього будинку, а також про висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі на час розгляду справи, а у необхідних випадках пожежної і санітарної інспекції про допустимість повязаних із цим переобладнань.

Отже для поділу спірний будинок по висновку судової будівельно-технічної експертизи та зобовязання сторін здійснити автономні інженерні мережі, вказані вище висновки відповідних служб мали бути отримані до ухвалення рішення суду, оскільки саме ці висновки повинні давати можливість суду поділити житловий будинок у натурі.

Вбачається, що згідно запропонованого експертом поділу будинковолодіння варіанту №1 (розподіл) ОСОБА_2 слід виконати за власні кошти такі ремонтно-будівельні роботи:влаштування кухні та коридору з кімнати 1-13 пл. 22,3 кв.м.; влаштування санітарного вузла та встановити сантехнічне обладнання; підвести комунікації воду та каналізацію, газопостачання; влаштувати сучасний турбо-котел в приміщенні кухні; влаштувати металопластикові вікна в санітарному вузлі, на веранді «а» другого поверху на сходовій клітці та замурувати стіни;

Відповідно ОСОБА_4 слід за власні кошти встановити водяний насос в приміщенні IV площею 9,4 кв.м., а разом співвласникам ОСОБА_2, ОСОБА_4 слід спільно в п/підвальному поверсі замуровати дверний проріз між сх. кліткою V-6,1 кв.м. та приміщенням підвалу VI 6,5 кв.м.

Вказані ремонтно-будівельні роботи свідчать про необхідність отримання дозволу на переобладнання будинку з дотриманням вимог державних будівельних норм та правил чинного законодавства.

Під час розгляду справи в апеляційному суді виконавчий комітет Лішнянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області 26 лютого 2016 року надав дозвіл на переобладнання спірного будинку згідно висновку судової будівельно- технічної експертизи, зокрема на влаштування перегородки з гіпсокартону та дверного прорізу (а.с. 165).

Однак, відповідно до висновку експертизи сторони повинні не тільки зробити ці роботи, але і прокласти автономні інженерні мережі, зокрема щодо водопостачання. Кожна сторона зобов'язана обладнати квартири окремими інженерними мережами з дозволу всіх відповідних інстанцій.

Здійснення переобладнання й перепланування в будинку потребує отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень із компетентними органами, передбачених ст. 152 ЖК УРСР.

З рішення виконавчого комітету Лішнянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області 26 лютого 2016 року не вбачається, що проведено узгодження із компетентними органами обладнання автономних інженерних мереж при поділі будинковолодіння.

Під час розгляду справи в апеляційному суді листом від 31.03.2016 року позивачу було запропоновано представити дані чи є технічна можливість улаштування вказаних інженерних комунікацій (а.с.177).

Висновків органів пожежної і санітарної інспекції про допустимість вказаних переобладнань та інженерних комунікацій не представлено.

Представник відповідача заперечувала проти поділу будинку, вказуючи, що погоджується на варіант №2 висновку експерта щодо розподілу житлового будинку та варіант №1 - щодо земельної ділянки.

Однак, як зазначалось вище, вказаний варіант №2 висновку експерта щодо порядку користування будинком не може бути прийнятий до уваги, оскільки позовні вимоги були заявлені не про користування будинком, а щодо поділу житлового будинку в натурі.

В той же час в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи. Так в рішенні суд вказав, що учасниками судового розгляду не заявлялись клопотання щодо проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення інших варіантів поділу житлового будинку в натурі.Сторони в суді першої інстанції погоджувались з висновками інженерно-технічної експертизи №10/11/12 від 22.06.2015 року.

В засіданні судової колегії 20.05.2016 року був допитаний експерт ОСОБА_5, який ствердив що під час проведення експертизи не досліджувалось питання щодо вартості вказаних будівельних робіт, які повинні провести сторони при поділі будинку, та не досліджувалось питання щодо вартості робіт по улаштуванню необхідних інженерних комунікацій.

Сторони з цього приводу в апеляційному суді не заявили жодних клопотань.

З врахування цих обставин ухвалою судової колегії від 31 травня 2016 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення повторної судової інженерно-технічної експертизи відмовлено.

Сторони під час розгляду справи в апеляційному суді не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди, хоча їм була надана така можливість, оскільки відбулось кілька судових засідань.

При цьому спірним стало питання щодо облаштування водопостачання у запропонованій відповідачці частині будинку. Так її представники виявили бажання отримати від ОСОБА_2 із запропонованих йому експертизою (варіант №1) у власність приміщення у півпідвалі під номерами V1 та V11 для облаштування водопостачання. Проте позивач не дав згоди на такий розподіл будинку. В проектах мирових угод сторони зазначали інші ніж в позовних вимогах можливі варіанти поділу будинковолодіння.

Таким чином в матеріалах справи відсутні проектні пропозиції по влаштуванню автономних інженерних мереж, які розроблені спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил.

Крім того, не представлені відповідні висновки відповідних служб щодо погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання при поділі будинку.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів прийшла до висновку що даний позов не підлягає до задоволення та неможливо провести поділ майна відповідно до варіанту №1 експертизи.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України,колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_6