Ухвала суду № 58228095, 07.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/1074/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний В.С.

Провадження № 22-ц/778/2162/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В позові зазначила, що проживала з відповідачем однією сімєю з травня 2006 року по травень 2013 року. Вони мають спільну дитину сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею.На сьогоднішній день позивач сама забезпечувати всім необхідним дитину не має можливості, а ту грошову суму, яку сплачує відповідач на потреби дитини у розмірі 500 грн., не задовольняє навіть однієї четверті мінімальних фактичних затрат на забезпечення дитини. На її неодноразові прохання та вимоги збільшити грошову суму виплат на потреби дитини відповідач відмовляв.

На підставі викладеного позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання їх спільного сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з дня предявлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, офіційно не працюючого на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. щомісяця до повноліття дитини.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони у справі мають спільну дитину сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія І-ЖС № 071339 від 06.09.2007 року ( а.с. 4.).

Дитина мешкає з позивачкою, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 20.02.2016 року ( а.с. 5) та перебуває на її утриманні, що не заперечувалося відповідачем.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Відповідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі ( ч. 1 ст. 184 СК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, а також, обставини справи, правильного виходив із того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, але спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини по 1000 грн щомісячно.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що у відповідача не існує будь-яких інших зобов'язань з утримання, стан здоров'я у нього задовільний, він є працездатною особою. Будь-яких доказів неможливості сплати аліментів у заявленому позивачкою розмірі відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що на його утриманні знаходиться мати ОСОБА_6, яка є пенсіонеркою, а пенсію, яку вона отримає не достатньо для її проживання не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин. Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Судом першої інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: