Рішення № 58226883, 17.05.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8156/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог публічне акціонерне товариство «Банк «Форум» про визнання права користування чужою земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання права користування чужою земельною ділянкою. Ухвалою суду від 30.04.2015 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Банк «Форум».

В позовній заяві зазначила, що вона, ОСОБА_4, у відповідності до рішень Тарновецької сільської ради Ужгородського району № 4 від 09.02.1991 р., виконкому Ужгородської районної ради від № 40 від 13.03.1991 р. «Про надання дозволу на індивідуальне житлове будівництво», дозволу головного архітектора Ужгородського району на будівництво від 13.03.1991 р., будівельного паспорту від 13.03.1991 р. на забудову та акту про відведення земельної ділянки 0.07 га у межах с. Сторожниця по вул. Перемоги, здійснювала будівництво житлового будинку.

Станом на 07.06.2007 р. будинок з незавершеним будівництвом за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, існував, що підтверджується довідкою Сторожницької сільської ради № 506 від 07.06.2007 р.

Земельна ділянка площею 0.1209 га за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, на якій розташований будинок з незавершеним будівництвом належав їй на праві приватної власності згідно державному акту на право власності на земельну ділянку, виданого Ужгородським районним відділом земельних ресурсів 24.07.2007 р. На даний час будівництво будинку не завершено.

Нею, в якості забезпечення зобовязань ОСОБА_6 по кредитному договору № 0558/26-ZLv від 24.09.2008 р., укладено з АКБ «Форум» іпотечний договір від 24.09.2008 р., згідно якого нею в іпотеку передано земельну ділянку загальною площею 0.1209 га за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, будинок 138.

ОСОБА_6 не була спроможна сплатити заборгованість за вищевказаним кредитним договором. За позовом ПАТ «Банк Форум» до неї ОСОБА_4, було постановлено рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2п-3952/10 від 30.06.2010 р. про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно па користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0558/26- ZLv від 24.09.2008 р. у розмірі 460501.76 грн., з метою погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Банк Форум» по кредитному договору № 0558/26 ZLv від 24.09.2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку загальною площею 0.1209 га, що знаходиться в с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, Ужгородського району, що на праві приватної власності належить майновому поручителю ОСОБА_4

15.10.2012 р. з прилюдних торгів було реалізовано ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0.1209 га, що знаходиться в с. Сторожниця Ужгородського району, вул. Перемоги, 138, що підтверджується актом від 01.11.2012 р. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

ОСОБА_5 вважає, що будинок з незавершеним будівництвом перейшов йому разом з земельною ділянкою, посилаючись на положення ч. 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку». Проте ОСОБА_5 не врахував норму ч. 3 ст. 16 Закону України про те, що обтяження обєкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Про те, що будинок з незавершеним будівництвом є предметом іпотеки не зазначалося у іпотечному договорі від 24.09.2008 р.

Державної реєстрації у встановленому законодавством порядку обтяження іпотекою об'єкта незавершеного будівництва за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, Ужгородського району не відбувалося, у державному реєстрі обтяжень нерухомого майна будинок з незавершеним будівництвом не реєструвався.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2п-3952/10 від 30.06.2010 р. стягнення звертається лише на предмет іпотеки земельну ділянку. На прилюдні торги 15.10.2010 р. виставлялася лише земельна ділянка. Права власності на будинок з незавершеним будівництвом за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, Ужгородського району у ОСОБА_5 немає.

Її право власності на будинок з незавершеним будівництвом за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, Ужгородського району підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36698350 від 12:12.2012 р. (реєстраційний номер 38567742), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 36698362 від 12.12.2012 р. (реєстраційний номер 38567742), технічним паспортом на будинок на обєкт нерухомого майна, виготовленого 06.12.2012 р., виданих Ужгородським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

Таким чином, ОСОБА_5 придбав право власності на земельну ділянку, але не придбав права власності на будинок з незавершеним будівництвом.

Вона має право власності на будинок, але не може довершити будівництво та обслуговування будинку в звязку з тим, що незавершене будівництво знаходиться на чужій земельній ділянці. Право власності на будинок нею оформлено згідно чинного законодавства, що діяло станом на 12.12.2012 р. Згідно чинного законодавства на цей момент, їй потрібно здійснити перереєстрацію в реєстраційній службі Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області. Проте вона не може звернутися до реєстраційною служби з заявою про внесення вищевказаного обєкта незавершеного будівництвом будинку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (будинок з незавершеним будівництвом за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, Ужгородського району) без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Нею 03.04.2014 р. було направлено ОСОБА_5 заяву про пропозицію укласти договір суперфіцію, до якої було додано два примірники проекту договору про надання їй права користування земельною ділянкою, належною ОСОБА_5 для забудови та обслуговування її житлового будинку (суперфіцій), що підтверджується поштовою квитанцією та поштовим описом від 03.04.2014 р. Про результати розгляду такої пропозиції вона просила її повідомити письмово у 20-денний строк. Письмової відповіді вона не отримала. Усно ОСОБА_5 повідомив, що він відмовляється укладати договір суперфіцію.

Посилаючись на ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, просить визнати за нею, ОСОБА_4 право безстрокового користування чужою земельною ділянкою площею 0.0606 га, що є часткою земельної ділянки загальною площею 0.1209 га, кадастровий номер 2124886301:02:007:0073, що належить на праві власності ОСОБА_5 на праві приватної власності та яка знаходиться за адресою: с. Сторожниця, Ужгородського району Закарпатської області, вул. Перемоги, 138 для забудови та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: с. Сторожниця, Ужгородського району Закарпатської області, вул. Перемоги, 138, облаштування та експлуатація свердловини, водогону, каналізації, системи газопостачання, підїзного шляху з вулиці до будинку з оплатою за користування земельною ділянкою за ціною 2181.6 грн. на рік, при тому, що у разі зміни власника земельної ділянки, її право користування чужою земельною ділянкою залишається без змін, а у випадку зміни власника будинковолодіння , право користування чужою земельною ділянкою переходить до правонаступників на тих же умовах і в тому ж обсязі, які належали їй.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи ПАТ «Банк «Форум» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК № 050227, виданого 24.07.2007 р. Сторожницькою сільською радою Ужгородського району, на праві власності належала земельна ділянка площею 0.1209 га, розташована за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, № 138, Ужгородського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 32).

24.09.2008 р. між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання зобовязань позичальника ОСОБА_8 за кредитним договором № 0558/08/26-ZLv від 24.09.2008 р. ОСОБА_4 в іпотеку банку передано нерухоме майно земельну ділянку площею 0.1209 га, розташовану за адресою: с. Сторожниця, вул. Перемоги, № 138, Ужгородського району Закарпатської області (а.с. 33-35).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2010 р. у цивільній справі № 2п-3952/10 стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «Банк «Форум» в особі Ужгородської філії заборгованість за кредитним договором № 0558/08/26-ZLv від 24.09.2008 р. у розмірі 460501.76 грн., та з метою погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «Банк «Форум» в особі Ужгородської філії по вказаному кредитному договору, звернуто стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку загальною площею 0.1209 га., що знаходиться в с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138 Ужгородського району, що на праві приватної власності належить майновому поручителю ОСОБА_4 (а.с. 39-41).

При примусовому виконанні виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2п-3952/10 виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про звернення стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку площею 0.1209 га, що розташована в с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, 01.11.2012 р. уповноваженою особою РВ ДВС Ужгородського МРУЮ складено акт про проведення прилюдних торгів та реалізацію вказаного предмета іпотеки, відповідно до якого переможцем торгів став відповідач ОСОБА_5 (а.с. 42).

На підставі акту про право власності на земельну ділянку серії ЗК № 050227 за позивачкою ОСОБА_4 Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна 12.12.2012 р. було зареєстровано право власності в цілому на обєкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 44 %, розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Строжниця, вул. Перемоги, будинок 138 (а.с. 37, 38).

03.04.2014 р. ОСОБА_4 направила відповідачеві ОСОБА_5 письмову заяву з пропозицією укласти договір суперфіцію, в якій вказала, що відповідачеві належить земельна ділянка, розташована за адресою будинок № 138 по вул. Перемоги в с. Сторожниця Ужгородського району, а їй належить на праві власності обєкт незавершеного будівництва житлового будинку № 138 по вул. Перемоги в с. Сторожниця Ужгородського району, і для будівництва та обслуговування будинку для підїзду до будинку, для вигрібної ями, їй необхідно користуватися частиною його земельної ділянки, а тому позивачка запропонувала відповідачеві укласти з нею нотаріально посвідчений договір суперфіцію, та про результат розгляду даної заяви просила повідомити її письмово у 20-денний строк. До вказаної заяви позивачка додала договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови та обслуговування житлового будинку (суперфіцій) у двох екземплярах (а.с. 43-52).

Однак не отримавши письмової відповіді на вказану пропозицію від відповідача та після усного повідомлення останнім про відмову укласти договір суперфіцію, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 14 ЦК України відповідно до якої особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 102-1 ЗК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Статтею 413 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.

За приписами ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами у судовому засіданні, на земельній ділянці, розташованій в с. Сторожниця по вул. Перемоги № 138, яка на даний час належить на праві власності відповідачеві, знаходиться належний позивачці обєкт незавершеного будівництва.

Зі змісту позовних вимог та встановлених судом обставин вбачається, що після направлення позивачкою відповідачеві підготовленого договору суперфіцію та відмови останнім укласти такий договір, позивачкою заявлені вимоги до суду про визнання за нею права безстрокового користування чужою земельною ділянкою (відповідача) для забудови та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою с. Сторожниця, вул. Перемоги, 138, на умовах, встановлених нею у вказаному договорі суперфіцію (а.с. 44-48).

Тобто, фактично ОСОБА_4 заявляються вимоги зобовязати ОСОБА_5 укласти договір суперфіцію щодо спірної земельної ділянки на встановлених нею умовах.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 вказаного Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобовязує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Заявлені ОСОБА_4 вимоги про визнання за нею права безстрокового користування частиною земельної ділянки відповідача, на думку суду, не являються належним способом захисту порушеного права в даному випадку.

Із змісту ст. 413 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України вбачається, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає виключно на підставі заповіту або договору, між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.

Таким чином, відповідач, як власник спірної земельної ділянки, наділений правом, а не обовязком, надати в користування позивачці частину земельної ділянки шляхом укладення з нею відповідного договору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідний договір між сторонами не укладався. При цьому законом не передбачено встановлення зазначеного суперфіцію в судовому порядку.

Отже, вимоги позивачки надати їй в безстрокове користування частину спірної земельної ділянки до задоволення не підлягають.

З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, суд вважає, що позов безпідставний, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 12, 15, 16, 319, 395, 413 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України суд,

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог публічне акціонерне товариство «Банк «Форум» про визнання права користування чужою земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.