Рішення № 58224668, 07.06.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4026/15-ц

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Руденка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про оскарження бездіяльності органу місцевої влади у зв'язку з невиконанням Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 29 вересня 2009 року, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про оскарження бездіяльності органу місцевої влади у зв'язку з невиконанням Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 29 вересня 2009 року, узаконення самочинних прибудов, мотивуючи свої вимоги тим, що є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 29 квітня 1996 року.

Зазначає, що за власний кошт здійснив реконструкцію старої частини домоволодіння. Згідно технічного паспорту реконструйована частина будинку значиться як приміщення під літерою «К» і складає кімнату площею 18,8 кв.м. та кухню площею 13,8 кв.м.

Посилається на те, що реконструкція частини домоволодіння під літерою «К» проведена згідно проекту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ».

Зазначає, що Кабінет Міністрів України своєю постановою №1035 від 9 вересня 2009 року зобов'язав органи місцевої влади узаконити, видати сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам власникам самовільно зведених будівель протягом десяти днів з дня подачі відповідних документів.

Вказує, що такий сертифікат повинен видаватися Державною архітектурно-будівельною інспекцію України як правонаступником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за результатами проведеного огляду об'єкту, здійснення якого Київською міською радою покладено на Головне управління архітектури м. Києва.

Посилається на те, що ним з 2009 року виконано усі дії, необхідні для узаконення реконструйованої частини будинку за постановою Кабінету Міністрів України №1035 від 9 вересня 2009 року.

Зазначає, що неодноразово звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з вимогою узаконити перебудови, однак у відповідь отримав листа від 16.11.2009 року з вимогою надати довідку КМР про погодження, а в свою чергу листом від 11.02.2015 року КМР повідомила про відсутність обов'язку надавати таку довідку.

Вказує, що на час подачі позову в Головному управлінні архітектури м. Києва знаходиться його заява про видачу довідки про погодження його самовільної реконструйованої будівлі, однак Головне управління архітектури м. Києва відмовляється проводити технічний огляд будівлі та видавати довідку.

Посилається на те, що листом від 18 лютого 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України з приводу прийняття об'єкта в експлуатацію запропонувала звернутися до Центру надання адміністративних послуг.

Вказуючи, що Київська міська рада та Державна архітектурно-будівельна інспекція України в своїх листах незаконно відмовляють йому в узаконенні реконструкції будинку нібито з підстав відсутності повноважень на це, чим порушують його права як власника будинку, звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати статус незаконних, самочинних забудов та надати їм статус законних приміщень під літерою «К» - кімнати площею 18,8 кв.м. та кухні площею 13,8 кв.м., а також гаража під літерою «Л» площею 21,6 кв.м.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, обґрунтувавши поясненнями, просить вимоги задовольнити, незважаючи на те, що дія постанови №1035 втратила свою силу.

Представник Київської міської ради у судове засідання не з'явився, надано заяву відповідно до якої просив справу розглядати без його участі, надавши також і письмові заперечення, з яких вбачається, що КМР просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що до її компетенції не належить узаконення самовільно збудованих будівель. Крім того, позивачем не надано суду доказів про те, що самовільно збудовані споруди відповідають будівельним, архітектурним, санітарним екологічним нормам і правилам, державним стандартам. Зазначають також те, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки така вимога як скасувати статус незаконних та надати їм статус законних приміщень не передбачений ст. 16 ЦК України.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача, відповідно до вимог ст. ст.158, 169 ЦПК України.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №1035 від 9 вересня 2009 року, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, втратила чинність в червні 2011 році. На час звернення позивача 16 лютого 2015 року до Інспекції вже діяла норма Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт», який набрав чинності 01.02.2015 року, відповідно до якої, орган державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає їх в експлуатацію. Порядок прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 № 79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №547/26992.

Згідно даного Порядку позивач повинен був надати до органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та надати документи згідно переліку. Обгрунтовує свої заперечення тим, що позивач не звертався згідно з Порядком від 24.04.2015року за № 79 та не надав документи згідно переліку, документи були правомірно йому повернуті, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору дарування від 29 квітня 1996 року набув право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 53).

Як вбачається з копії технічного паспорту на будинок від 19 вересня 2008 року, за адресою по АДРЕСА_1 значиться самочинне будівництво, а саме прибудова літ. а-1, літня кухня літ. Ж, сарай літ. З, гараж літ. Л, навіс літ. В, житлова будівля літ. К (а.с.54-63).

За здійснення самочинного будівництва позивача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу постановою №98 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (а.с. 77).

З приводу узаконення житлової прибудови під літ. К - кімнати площею 18,8 кв м. та кухні площею 13,8 кв. м., позивач 29 жовтня 2009 року звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (а.с. 79).

Як вбачається з наданих суду матеріалів листом від 16.11.2009 року Інспекцією було запропоновано позивачу надати довідку встановленої форми про погодження прийняття приватної будівлі в експлуатацію, видану на підставі рішення КМДА (а.с. 80).

10.12.2012 року позивач повторно звернувся до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві із заявою про прийняття об'єкта в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року за № 1035 (а.с. 142).

За результатами розгляду даного звернення, листом від 20.12.2012 року за № 7/26-55/2012/10 Інспекцією було повідомлено позивача про втрату чинності Тимчасовим порядком № 1035 з 02.06.2011 року та роз'яснено, що на час звернення позивача до Інспекції процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, збудованих до 31.12.2009 року без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012 року, встановлював Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91. Однак позивач не звертався щодо прийняття в експлуатацію об'єкта згідно вищезазначеного Порядку (а.с.143).

Судом встановлено, що 02.02.2015 року позивач звернувся зі скаргою до Київської міської ради (а.с.81-83), на яку було отримано відповідь від 11.02.2015 року про відсутність повноважень у Київської міської державної адміністрації на введення в експлуатацію будівлі та рекомендовано звернутися до Держархбудінспекції (а.с. 84-86).

Як вбачається з наданих суду матеріалів 16.02.2015 року позивач звернувся до Інспекції із заявою про прийняття об'єкта в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1035 (а.с.89-91), та за результатами розгляду даного звернення, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було надано відповідь від 18.02.2015 року № 7/26-57/1802/10 та повторно повідомлено останнього, що Тимчасовий порядок згідно постанови № 1035 втратив чинність з 02.06.2011 року, а новий Порядок розробляється (а.с. 92-93).

Встановлено, що на час розгляду справи в суді питання прийняття в експлуатацію будинків регулювалось Порядком прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 року № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 року за № 547/26992, який набрав чинності 26.05.2015 року.

Відповідно до п. 2 розділу III зазначеного Порядку, замовник або його уповноважена особа подає з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги» до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додаються: два примірники заповненої декларації;

звіт про проведення технічного обстеження об'єкта з інформацією щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно); засвідчені в установленому порядку копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт ; технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження у випадках передбачених пунктом 6 розділу II цього Порядку).

Судом встановлено, та не спростовано позивачем, що він із завою про прийняття в експлуатацію об'єкта згідно Порядку № 79 не звертався.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Частиною другою ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тому, об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкта в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, аналізуючи надані позивачем матеріали в підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання порушень прав позивача відповідно до наданих ним доказів, оскільки позивач не скористався процедурою узаконення самочинних об'єктів згідно з Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, який діяв на момент звернення до відповідача 10 грудня 2012 року, та згідно з Порядком прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 року за № 547/26992, який набрав чинності 26.05.2015 року.

Судом встановлено та не спростовано позивачем та обставина, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року за № 1035 дійсно втратила свою чинність в червні 2011 році і тому не може бути застосована судом, як підстава для задоволення вимог позивача.

Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, позивач для захисту свого цивільного права обрав спосіб, що не передбачений ст. 16 ЦК України, а тому позовні вимоги, сформульовані як «скасувати статус незаконних, самочинних забудов та надати їм статус законних приміщень під літерою «К» - кімнати площею 18,8 кв.м. та кухні площею 13,8 кв.м., а також гаража під літерою «Л» площею 21,6 кв.м.» не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами статей 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє доведення в судовому засіданні, не є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, ст. 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 182, 331, 376 ЦК України, ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 10 ЗУ «Про архітектурну діяльність», Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015 року № 79, керуючись ст.ст. З, 10, 11, 14,57, 60, 209,213,214,215,218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про оскарження бездіяльності органу місцевої влади у зв'язку з невиконанням Постанови Кабінету Міністрів України № 1035 від 29.09.2009 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко