Рішення № 58223972, 02.06.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21137/15-ц

Провадження №: 2/752/1984/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ладиченко С.В.

при секретарі Рожок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» про визнання дій неправомірними, скасування рішення та встановлення факту ушкодження здоров'я пов'язаного з виконанням професійних обов'язків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просить суд про наступне:

1. Висновок Центральної лікарсько-експертної комісії клініки профзахворювань Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» від 02.11.2010 року (протокол № 34/1150) з встановленими ій діагнозами та що хронічна вертеброгенна попереко-крижова та шийнофудна радикулопатія не була віднесена до категорії професійних захворювань враховуючи: нехарактерний для професійної патології перебіг захворювання, наявність вираженої вертеброгенної патології, тривалу перерву в контакті з шкідливими умовами праці (1978-1986 p.p.), відсутність звернень за медичною допомогою з приводу даного захворювання за період з 1992 по 2005р.р., визнати нікчемним в наслідок прийнятих висновків з порушенням п.1 Статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на підставі порушенням принципу верховенства права, порушення принципу юридичної однозначності та остаточності прийнятого рішення; на підставі невідповідності встановлених діагнозів дійсному стану її здоров'я у повному обсязі.

2. Встановити факт причинно-наслідкового зв'язку між сукупністю фактору тривалого впливу фізичного статодинамічного перенавантаження, перенапруження, вимушеної робочої пози, у шкідливому виробничому середовищі з несприятливим мікрокліматом на підземних роботах та фактору наявності медичних протипоказань до цих робіт у поєднанні із забороною використання жіночої праці на цих роботах при виконанні професійних її професійних обов'язків на посадах: 10.08.1979р. - 03.01.1983р. - гірничий майстер ВТБ з повним робочим днем у шахті, 03.01.1983р. - 10.05.1984р.- нормувальник гірничого цеху, зв'язана з підземною роботою Шахтобудівельного управління № 4 комбінату «Дніпрошахтобуд»; 06.06.1984р. -25.08.1988р. - дільничний нормувальник зв'язана з підземною роботою шахти «ЛКУ» ВО «Павлоградвугілля» (на сьогодні шахта «Західно-Донбасська») з одного боку, і ушкодженням її здоров'я, що має прогресуючу течу з 1988 року у вигляді: міозиту м'язів шиї і спини, шийно-грудного і попереково-крижового радикуліту, люмбаго, остеохондрозу, вегето-судинної дистонії, ангіоспазму судин головного мозку, краніалгії з наступним поступовим розвитком етіопатогененично пов'язаних: хронічної вертеброгенної попереко-крижової та шийно-грудної радикулопатії, що ускладнилися статико-динамічними порушеннями та вираженими дегенеративно-дистрофічними ураженнями хребта з постійно рецидивуючими упорними полірадикулоневритами, а також лівобічним сакроілеїтом, періартритом лівого плечового суглоба, деформуючим артрозом лівого плечового суглоба, лівобічним брахіоплексітом, лівобічною цервікобрахіалгією, цервікокраніалгією, торакалгією, люмбоишиалгією, дисциркуляторною енцефалопатією, вестибулопатією.

В обґрунтування позову вказує що Постановою від 03.12.2009 р. окружний адміністративний суд м. Києва задовольнив її адміністративний позов до Державної установи Інституту медицини праці АМН України та визнав висновок (Протокол № 48/2750) не чинним. Наявний в неї Лист від 27.01.2011р. № 2/73 свідчить, що відповідач знову без її відома прийняв негативне рішення на тих же підставах («наявність вираженої вертеброгенної патології; тривала перерва в контакті із шкідливими умовами праці; відсутність звернень за медичною допомогою з приводу даного захворювання») та з новою причиною негативного висновку: нехарактерний для професійної патології перебіг захворювання»). У новому протоколі № 34\1150 від 02.10.2010 року немає посилань щодо умов праці санітарно-епідемологічні служби та відповідач керуються наказом МОЗ України від 27.12.2001 року № 528 яким не передбачені критерії оцінки умов праці на підземних роботах у тому числі для осіб жіночої статі який на її думку не враховує зв'язки захворювань з умовами праці.Відповідачем не враховані дані магніто-резонансної томографії її хребта, після якого був зроблений висновок професором Скляренко Є.Т. на підставі її амбулаторної карти та рентгенівських знімків про те, що захворювання в неї почалось з 1988 року, має прогресуючу течу, а патологічний процес у хребті та суглобах пов'язаний із тривалими несприятливими умовами праці на підземних роботах(1979-1991 р.), та медичний висновок лікаря невропатолога.

Позивач вважає, що наявне в неї захворювання пов'язане із її роботою з шкідливими умовами праці на підземних роботах з 10.08.1979р. - 03.01.1983р. - гірничий майстер ВТБ з повним робочим днем у шахті; 03.01.1983р. - 10.05.1984р.- нормувальник гірничого цеху Шахтобудівельного управління № 4 комбінату «Дніпрошахтобуд»; 06.06.1984р. -25.08.1988р. - дільничний нормувальник зв'язана з підземною роботою шахти «ЛКУ» ВО «Павлоградвугілля».

На обґрунтування позову позивач вказує, що вважає, що взагалі її праця у вказаний період на підземних роботах суперечила Конвенції № 45 Міжнародної організації праці «Про застосування праці жінок на підземних роботах в шахтах будь-якого роду» (Женева, 21.06.1935 року, ратифікованою Україною 04.08.1961 року) яка є нормою прямої дії щодо заборони використання жіночої праці на підземних роботах фізично типу та ст.68 Закону «Про затвердження основ законодавства СРСР і союзних республік про працю» від 15.06.1970 року якою передбачена «Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт(нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню)».

Позивач вказує на порушення відповідачем її прав передбачених ст.ст.3,8, ч.1 ст.9, ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини на підставі порушення принципу верховенства права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив до суду письмові заперечення на позов, у яких просив розглянути справу без участі представника відповідача. Відповідач Державна установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» у наданих запереченнях позов не визнав. На обґрунтування своєї позиції про невизнання позову відповідач вказує, що не визнають позовні вимоги, оскільки вони суперечать нормативним актам, які регулюють Порядок встановлення, розслідування та реєстрацію професійних захворювань.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112 «Про деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з професійної патології області направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

Спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів визначено Кабінетом міністрів України.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.03.2003року №133. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року №283/7604. затверджено Перелік спеціалізованих лікувально- профілактичних закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань. В цьому переліку є Клініка інституту медицини праці АМН України (м. Київ). Згідно з п.74 Постанови КМ України від 25.08.2004 року № 1112 у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України(м.Київ).

Перелік професійних захворювань затверджений Постановою КМ України від 08.11.2000 року № 1662 є основним документом яким слід керуватись при втановленні діагнозу професійного захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією, вирішенні питань експертизи працездатності, медичної і трудової реабілітації, а також при розгляді питань. пов'язаних з відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків.

До професійних захворювань належать такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. ОСОБА_1 спостерігається в Клініці профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМИ України» з 2005 року.

Державна установи не визнає позов ОСОБА_1, оскільки при неодноразовому вирішенні питання щодо наявності зв'язку її захворювання з умовами праці ОСОБА_1 Центральна-лікарська експертна комісія не порушила Порядок встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, передбачений у Додатку №13 до Постанови KМУ № 1112 від 25.08.2004року, та врахувала усі дані що містяться в копії трудової книжки позивачки, інформаційній довідці про умови праці ОСОБА_1 від 02.09.2005 року №2/2-43-413: санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці ОСОБА_1 №01/248; інформаційній довідці про умови праці ОСОБА_1 від 03.11.2005 року №2/2-45-2298; виписці із амбулаторної карти ОСОБА_4 з Фастівської ЦРЛ від 03.10.05 року за період з 14.05.1988 року по 06.05.2005 року: клінічного діагнозу встановленого після стаціонарного обстеження хворої в клініці з 15.09.05 по 29.09.05 року (протокол ЦЛЕК №41/2138 від 11.10.2005 року); клінічного діагнозу встановленого після стаціонарного обстеження з 15.09.05 року по 29.09.05 року (протокол №48/2520 від 29.11.2005 року): клінічного діагнозу встановленого після амбулаторного обстеження 19.10.2007 року (протокол №48/2750 від 22.1 1.2007 рику ); інформаційну довідку 2/2-43-2264 від 08.0.2010 року.

Після обстеження ОСОБА_1 комісією лікарів та науковців, які мають фахову підготовку та досвід роботи з питань професійної патології був встановлений клінічний діагноз (заключний) - хронічна вертеброгенна нопереково-крижана та шийно-грудна радикулопатія в стадії загострення із больовим компонентом, статико-динамічними порушеннями. Позивачка помилково посилається па Постанову КМУ №1662 від 08.11.2000 року в сенсі встановлення їй заключного клінічного діагнозу, оскільки встановлення діагнозу хворому є прерогативою лікарів клініки професійних захворювань та відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворювань, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівника цього закладу.

Клінічний діагноз позивачці ОСОБА_1 комісією ЦЛЕК був встановлений правильно па підставі переліку документів, зазначених у додатку №13 Постанови КМ України з дотриманням Порядку, встановленої процедури.

Оспорюючи правильність встановленого відповідачем клінічною діагнозу позивачка посилається па Перелік професійних захворювань (п.2.3 четвертого розділу), затверджений постановою КМУ №1662 від 08.11.2000 року, в якому зазначений діагноз професійного захворювання: радикулопатія шийного попереково крижового рівнів» (М 54.1), який в принципі не відрізняється від встановленого діагнозу в клініці профзахворювань. Інструкція про застосування Переліку професійних захворювань, затверджена 29.12.2000 року наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України N 374/68/338, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 року за N 68/5259 у п.2 зазначає, що професійні захворювання у Переліку розподілено на 7 груп згідно з причинними факторами, вплив яких може викликати професійне захворювання. А згідно пункту 9 Інструкції питання про постекспозиційний період, протягом якого може робитися висновок про зв'язок захворювання з умовами праці, повинно вирішуватись індивідуально з урахуванням характеру захворювання та особливостей етіологічного чинника. Саме інформаційна довідка умов прані ОСОБА_1 від 03.11.2005 року за № вих.2/2-42-2298 та 2/2-43-2264 від 08.10.2010 року свідчать про відсутність впливу етіологічної о чинника на стан позивачки, бо умови праці ОСОБА_1 як підземною гірничного майстра ВТБ Шахтобудівельного управління №3 комбінату «Дніпрошахтобуд» та нормувальника на шахті ім. «Сташкова» були оптимальні та допустимі.При нормативному значенні показників важкості праці разового підйому вантажу з чередуванням з іншою роботою до фізичні навантаження фактично не виконувалося, робоча поза вільна зручна, можливість зміни пози, знаходження в позі «стоячи» до 40% робочого часу зміни. Аналогічна картина характеристики важкості праці нормувальника гірничої ділянки, де відсутні відповідно до 50 раз, до 43000, 24000 при нормативному значенні нахилів корпусу, статичне навантаження за зміну, динамічні навантаження. за зміну, динамічні навантаження.

Позивачка, перелічивши у позові зазначені підприємства вказала на свій трудовий стаж в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці відповідно до Списку №1 строком 11,5 років з 1978 по 1986 роки. Але згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 30.06,1986 року працювала більше 2-х років в.о. начальника відділу праці та заробітної плати, де були відсутні шкідливі умови праці. ОСОБА_1 за даними виписки із амбулаторної карти від 03.10.05 року за період з серпня 1992 року по травень 2005 року не зверталася то лікаря за медичною допомогою з приводу захворювання опорно-рухового апарату. Центральна лікарсько-експертна комісія клініки профзахворювань неодноразово, в тому числі 02.11.2010 року (протокол №34/1150), розглядала її медичну документацію та результати проведеного обстеження.Наявна у ОСОБА_1 хронічна вертеброгенна поперекова-крижова та шийної-грудна радикулопатія не була віднесена до професійної категорії захворювань враховуючи нехарактерній для професійної патології перебіг захворювань, наявність вираженої вертброгенної патології, тривалу перерву в контакті з шкідливими умовами праці (1978-1986 p.p.). відсутність звернень за медичною допомогою з приводу захворювання за період з 1992-2005 роки.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача стосуються визнання нікчемним протоколу № 34/1150 від 02.11.2010 року який не відносить наявні в неї захворювання з умовами праці позивачки на підземних роботах, та встановлення факту причинно-наслідкового зв'язку наявних в неї захворювань з роботами на підприємствах вугільної промисловості згідно з записами її трудовий книжці, бо на думку позивача протокол № 34/1150 від 02.11.2010 року суперечить п.1 Статті 6 Європейської Конвенції з прав людини .

Відповідно до Висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» від 02.11.2010 року (протокол № 34/1150) лікарсько-експертна комісія прийшла до висновку що наявне в позивачки захворювання: хронічна вертеброгенна попереково-крижова та шийно-грудна радікулопатія в стадії загострення з больовим компонентом, статико-динамічними порушеннями не пов'язане з умовами праці позивачки, враховуючи нехарактерний для професійного перебігу захворювання, наявність вираженої вертеброгенної патології, тривалу перерву в контакті з шкідливими умовами праці в шахті, відсутність звернень з приводу хронічної шийної та попереково-крижової радикулопатії за період 1992-2005 року.(а.с.61).

Посилання позивачки на відсутність нормативно-правового регулювання для встановлення факту відношення її захворювань до професійних не можуть бути прийняти до уваги оскільки це не відповідає наявному діючому законодавству.

Відповідно до п.68 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві Затвердженого Постановою КМ України від 25.08.2004 року № 1112 професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.

Згідно з п.69 цього Порядку віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13.

Процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці визначена у додатку № 13 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві Затвердженого Постановою КМ України від 25.08.2004 року № 1112.

Згідно п.1 цього додатку професійний характер захворювання встановлюється експертною комісією спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, який затверджує керівник цього закладу.

Відповідно до п.74 цього порядку у спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України(м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржене в судовому порядку.

Таким чином безпідставним є посилання позивача на порушення ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини у частині відсутності можливості оскарження висновку Інституту медицини праці Академії медичних наук України.

Перелік професійних захворювань затверджений Постановою КМ України від 08.11.2000 року № 166 при встановленні діагнозу професійного захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією, та при розгляді питань, пов'язаних з відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків. Професійними є захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Інструкція про застосування Переліку професійних захворювань, затверджена 29.12.2000 року наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України N 374/68/338, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 .01.2001 року за N 68/5259 визначає розподілення професійних захворюваннь у Переліку на 7 груп згідно з причинними факторами, вплив яких може викликати професійне захворювання.

Позивачкою ОСОБА_1 не наведено переконливих доказів на спростування Висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» від 02.11.2010 року (протокол № 34/1150).

Надана позивачкою медична документація(а.с.24-30) у тому числі довідка від 12.01.2009 року не містить конкретних умов праці, та є суперечливою, оскільки враховує як період особливо-шкідливих умов праці з 1979 року по 1991 рік, тоді як з 1972по 1979 рік позивачка навчалась у Дніпропетровському горному інституті, з1983 по 1984 рік працювала інженером-кошторисником, в 1983 по 1984 рік працювала нормувальником, з 01.10.1988 року працювала начальником відділу праці та заробітної плати.

При встановленні причинно-наслідкового зв'язку хвороби з умовами праці не можна оминати діючий нормативний акт яким є Порядок встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, передбачений у Додатку №13 постанови Kабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004року.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Декларативно вказуючи на порушення відповідачем статей 3,8,9,19 Конституції України як норм прямої дії позивач належним чином не обґрунтовує конкретних фактів та обставин такого порушення.

Центральна лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» надаючи висновок від 02.11.2010 року(протокол № 34/1150) діяла в межах наданих повноважень визначених в п.п.68,69,74 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві Затвердженого Постановою КМ України від 25.08.2004 року № 1112.

Позивач просить встановити факт причинно- наслідкового зв'язку її захворювання з її роботою з шкідливими умовами праці на підземних роботах з 10.08.1979р. - 03.01.1983р. - гірничий майстер ВТБ з повним робочим днем у шахті; 03.01.1983р. - 10.05.1984р.- нормувальник гірничого цеху Шахтобудівельного управління № 4 комбінату «Дніпрошахтобуд»; 06.06.1984р. -25.08.1988р. - дільничний нормувальник зв'язана з підземною роботою шахти «ЛКУ» ВО «Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що взагалі її праця у вказаний період на підземних роботах суперечила Конвенції № 45 Міжнародної організації праці «Про застосування праці жінок на підземних роботах в шахтах будь-якого роду» (Женева, 21.06.1935 року, ратифікованою Україною 04.08.1961 року) та ст.68 Закону «Про затвердження основ законодавства СРСР і союзних республік про працю» від 15.06.1970 року якою передбачена заборона застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт(нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню.

Між тим суд вважає, що у цій частині вимог позов не може бути задоволений ще й з тих підстав що Державна установа «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» не може відповідати за викладеними у п.2 позовної заяви позовними вимогами, оскільки до його компетенції взагалі не може відноситися контроль за відповідністю умов праці та відповідальність за спричинену шкоду.

Посилання позивача на необхідність обов'язкового призначення по справі комплексної судово-медичної експертизи не враховуються судом, оскільки відповідно до ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим, якщо по справі необхідно встановити характер і ступень ушкодження здоров'я.

Предметом позовних вимог позивачки є питання професійного характеру її захворювання, а не характер і ступень ушкодження здоров'я, що відповідно до п.68 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві Затвердженого Постановою КМ України від 25.08.2004 року № 1112 що відноситься до компентенції спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.

Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я затверджене наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року зареєстроване в міністерстві Юстиції України 26.07.1995 року за № 258/794 яке визначає завданнями бюро:2.1. Забезпечення та проведення судово-медичних експертиз трупів у випадках насильницької смерті або при підозрі на застосування насильства, а також за інших обставин, що обумовлюють необхідність проведення також експертизи, для вирішення питань, поставлених особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом; 2.2. забезпечення та проведення судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб для визначення характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, з приводу статевих злочинів та вирішення інших питань, поставлених особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом; 2.3. Забезпечення та проведення судово-медичної експертизи речових доказів.

Таким чином шляхом проведення судово-медичної експертизи згідно діючого законодавства не встановлюється професійний характер захворювання та ступень втрати працездатності.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.10,11,57-61,208,209,212-215,218 ЦПК України, п.68 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві Затвердженого Постановою КМ України від 25.08.2004 року № 1112, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» про визнання дій неправомірними, скасування рішення та встановлення факту ушкодження здоров'я пов'язаного з виконанням професійних обов'язків відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, через Голосіївський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Ладиченко