Ухвала суду № 58223547, 10.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача, стягнення коштів ,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2016 року стягнуто з ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33 000 грн. та неустойку в розмірі 14190 грн.

Стягнуто з ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" в рахунок Державного бюджету України судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом не взято до уваги ту обставину, що позивач отримав повну інформацію від менеджера-консультанта щодо договору лізингу, був ознайомлений з його умовами, самостійно обрав предмет лізингу згідно поданої заяви від 03 грудня 2015 року, підписав договір та сплатив комісію саме за послугу з організації та оформлення вказаного договору.

Вважає безпідставним висновки суду про те, що договір лізингу є нікчемним з підстав його підписання поза торгівельним або офісним приміщенням, оскільки такий договір було підписано за місцем фактичного ведення діяльності ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в офісі, що орендується відповідачем згідно договору оренди нежитлового приміщення від 25 липня 2015 року за адресою м. Луцьк, пр-кт Волі, 54.

Зазначає, що суд помилково посилався на те, що відповідачем визнано, що послуги надані ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» не є продукцією контексті ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки таких заяв представник відповідача не заявляв та не визнавав.

Просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову .

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обгрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, що 03 грудня 2015 року між ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №003286, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу мінітрактор "Донг-фенг 404" та передати предмет лізингу у користування позивача на строк на умовах, передбачених цим договором, а ОСОБА_1 зобов'язався прийняти предмет лізингу та виплатити лізингові платежі та інші платежі за умовами договору ( а.с. 4-11).

На виконання умов цього договору позивач сплатив комісію у розмірі 33 000 грн., що підтверджено Додатком № 1 до договору та квитанцією банку (а.с.10,13).

22.12.2015 року договір лізингу розірвано за заявою позивача та згодою відповідача, в якій ОСОБА_1 просив останнього повернути сплачені як авансовий платіж 33 000грн. ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" відмовило у поверненні цих коштів на підставі п.12.12 ст. 12 договору. (а.с. 32).

Відповідно до п. 12.12 договору лізингу у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. У такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Статтею 806 ЦК України визначено, що договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених законом, про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, виходячи з положень статей 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» укладений між сторонами договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договором найму автотранспортного засобу. Крім цього, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджуєтьсяй положення Закону України «Про захист прав споживачів».Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції проте, що пункт 12.12 договору лізингу № 003286 від 03.12.2015 року, на підставі якого відповідач відмовив позивачу у поверненні грошових коштів, коли той у 14 денний строк повідомив ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про розірвання договору і наполягав на поверненні грошових коштів, не відповідає положенням ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки обмежує права споживача , які йому гарантовані законом, а тому є нікчемним в тій частині, що суперечить положенням вищевказаної правової норми.

Вірним є висновок суду і щодо стягнення з відповідача неустойки на підставі ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки він відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Покликання апеляційної скарги на те, що договір позивачем укладено у офісному приміщенні ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" за адресою: м. Луцьк проспект Волі,54 безпідставні, оскільки договір даних щодо цього місця його укладення не містить.

Інші доводи скарги правильності висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.303,304,307,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" відхилити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: