Рішення № 58223532, 06.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Собіни І.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживача та стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вказує, що рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що встановлено, а також визнано відповідачем той факт, що останнім було прострочено виконання зобов»язання щодо повернення коштів вкладнику відповідно до умов договору банківського вкладу.

Стверджує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пені). Тобто даною нормою прямо вказано, що підставою для застосування неустойки (пені), може бути не лише договір, а й закон, а саме ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої у разі, коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги.

Доводить, що суд першої інстанції у своєму рішенні мотивує відмову у задоволенні позову тим, що повернення банком коштів вкладнику не є послугою, а тому не підпадає під дію ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, виходячи з положень ст.1058 ЦК України послугою за договором банківського вкладу є прийняття грошової суми,

________________

Справа № 569/15159/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Бучко Т.М.

Провадження № 22-ц/787/934/2016 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

її повернення та виплата процентів за користування. Це і є визначений законом повний обсяг

послуги.

Також вказує, що згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов»язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та інші.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ПАТ «Платинум Банк» на користь ОСОБА_4 пеню в розмірі 2280,52 доларів США.

У запереченні на апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність судового рішення в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обов»язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, та нормами ЦК України, які регулюють зобов»язальні правовідносини. Положення ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють. За умовами укладеного між сторонами договору відповідальність банку за несвоєчасне повернення вкладу у виді неустойки (пені) не передбачена. Оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо грошового зобов»язання, то суд має право застосувати положення ч.2 ст.625 ЦК України, однак позивачем такі вимоги заявлені не були.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 березня 2015 року між сторонами було укладено договір про розміщення вкладу № 00339808 «Готівка щомісяця», за умовами якого банк прийняв, а позивач передав грошові кошти в сумі 8000 доларів США.

Згідно з п.2.2 вказаного договору строк зберігання вкладу з дати укладання договору до дати повернення вкладу 30.06.2015 року. Процентна ставка за вкладом 13,2 % річних (п.2.3 договору) (а.с.5).

30.06.2015 року сторони уклали новий договір про розміщення вкладу № 00370125 «Знайомство», згідно з яким банк прийняв від вкладника на вкладний рахунок грошову суму у розмірі 5000 доларів США.

Згідно з п.2.2. вказаного договору строк зберігання вкладу з дати внесення вкладу 30.06.2015 року до дати повернення вкладу 14.07.2015 року. Процентна ставка за вкладом 10 % річних (п.2.3 договору) (а.с.6).

Решту - 3000 доларів США банк зобов"язувався виплатити в найкоротші строки, як зазначено в позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово зверталася в банк з вимогою повернути кошти, однак останній відмовився повертати вклад. У листі № 60-07-02/15659 від 09.07.2015 року ПАТ "Платинум Банк" вказано, що існує напружена ситуація з наявністю доларів в касах всіх банків України. Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 03.06.2015 року за № 354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", уповноважені банки зобов"язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

09 лютого 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, де вказував, що в процесі розгляду судом справи, відповідачем добровільно було задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по основному зобов»язанню, а саме по сплаті 6410,68 доларів США банківського вкладу. Просив стягнути з ПАТ «Платинум Банк» на користь ОСОБА_4 лише пеню в розмірі 2280,52 доларів США за період з 11.09.2015 по 22.09.2015 року (а.с 79).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

За змістом приписів ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-140цс13.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем договори не передбачають відповідальності банку у вигляді сплати пені, така відповідальність не передбачена і главою 72 ЦК України, яка регулює відносини між банком та вкладником, що склалися на підставі договору банківського вкладу, а приписи ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин не застосовуються.

У той же час на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що в силу вимог ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 2 ст. 551 ЦК України право кредитора на неустойку виникає на підставі порушення боржником виконання грошового зобов'язання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Встановивши факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами банківських вкладів, місцевий суд у той же час, не визначившись із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, не звернув уваги на те, що суть правовідносин, які виникли між позивачем та банком, полягають у наданні банком послуг позивачу з приводу зберігання та обслуговування коштів останньої на умовах, визначених договорами про відкриття банківських рахунків, та не врахував, що банк на вимогу позивача не повернув їй коштів, які зберігалися на її рахунках.

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеня у розмірі 3 % нараховується у випадку невиконання грошового зобов'язання.

При цьому суд не перевірив чи може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність у договорах умов про відповідальність банку за невиконання грошового зобов'язання за умови, що така відповідальність передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" .

Однак, як встановлено судом, пунктом 10 постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 вересня 2015 року № 581 передбачено,що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 20000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Враховуючи сутність пені та беручи до уваги вимоги постанови Правління НБУ, якою встановлено обмеження щодо здійснення виплат банками на певний період, не можна кваліфікувати дії ПАТ «Платинум Банк» як неналежне виконання покладених на нього зобов'язань.

Метою вищезазначеної постанови НБУ, яка набрала чинність з 04 вересня 2015 року та діяла до 04 грудня 2015 року включно, тобто в період, за який просить стягнути пеню позивач, було врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку України, зокрема його валютному сегменті.

Тому, на час дії постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 вересня 2015 року № 581, а саме з 04 вересня 2015 року по 04 грудня 2015 року, не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, що передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з встановленням обмеження щодо видачі банками коштів.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незастосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин у поєднанні з постановою Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 вересня 2015 року № 581, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у стягненні пені за період з 11 вересня 2015 року по 22 вересня 2015 року.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. ст. 313-314, ст. ст. 316-117 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживача та стягнення заборгованості за договором банківського вкладу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: І.М. Собіна

С.В. Хилевич