Постанова № 58223299, 09.06.2016, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/118/16-а

Провадження № 2-а/549/3/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2016 року Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Орел І.І.

при секретарі: Бибик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорнухинського районного суду Полтавської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Полтавського обласного військового комісаріату, про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому місяці 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Полтавського обласного військового комісаріату, про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії. Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги позивач зазначив, що він є інвалідом війни ІІ групи, в період з 06.11.1988 року по 30.10.1989 року проходив військову службу і приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. В період проходження військової служби отримав поранення, яке згідно акту судово-медичного експерта № 74 від 18.06.2014 року за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Афганістані. Згідно витягу з протоколу засідання №1821 від 03.07.2014 року Центральної військо-лікарської комісії Міністрерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується протоколом засідання ЦВ ЛК від 03.07.2014 року. 30.12.2014 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0187117 від 30.12.2014 року. Позивач зазначає, що він звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності, але відповідач по суті його заяву не розглянув, оскільки не прийняли рішення про її задоволення чи відмову, лише зазначили що Постанова КМУ від 25.12.2013 №975 на позивача не поширюється, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що ОСОБА_1 в 1988-1989 роках проходив військову службу у Радянській Армії колишнього Радянського союзу, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. Був поранений, 30 грудня 2014 року йому була встановлена ІІ група інвалідності. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач звертався до Полтавського військового комісаріату з приводу нарахування та виплати допомоги, але його заява залишилася без розгляду, що і стало причиною звернення його до суду з позовом про стягнення одноразової допомоги в судовому порядку.

Позивач в судовому засіданні згідний з вимогами його представника.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з"явився надав на адресу суду заяву в якій прохав розглянути адміністративну справу без його його участі, при розгляді справи врахувати письмове заперечення та відмовити в задоволенні позову.

Із заперечення вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік у військовій частині, яка належала до прикордонних військ, та являвся військовослужбовцем прикородонних військ. Позивач звільнений зі строкової військової служби з прикордонних військ, які не входили до складу Міністерства оборони та правонаступником яких є Державна прикордонна служба, тобто у Міністерства оборони України відсутня компетенція щодо виплати грошової допомоги в разі настання інвалідності.

Позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження отриманого ним поранення, травми, контузії або іншого ушкодження здоров"я, яке мало місце під час виконання військового обов"язку у 1987-1989 роках та ненадано жодного документа про проходження позивачем лікування у військовому квитку та його особистих документах.

ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби з прикордонних військ, а вони в свою чергу підпорядковувались та знаходились на фінансовому забезпеченні у Комітеті державної безпеки СРСР, правонаступником якого в подальшому стала адміністрація Державної прикордонної служби України, то встановлення причинного зв"язку поранення, травми, контузії позивача не відноситься до компетенції Центральної ВЛК Міністерства оборони України, а відноситься до компетенції Центральної ВЛК Державної прикородонної служби, а тому протокол Центральної ВЛк від 03 липня 2014 року є незаконним.

Таким чином Міноборони вважає, що дії Полтавського ОВК щодо неподання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги є правомірними і законними та такими, що відповідають чинному законодавству в сфері соціального захисту вйськовослужбовців і звільнених з військової служби осіб.

Представник Полтавського обласного військового комісаріату в судове засідання не з"явився, надав до суду заяву в якій прохав розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши представника позивача, позивача самого позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.10.1989 року позивача було звільнено в запас у зв'язку з закінченням строкової служби. Він є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан в період з 06.11.1988 року по 30.10.1989 року, що підтверджується довідкою Лохвицько-Чорнухинського об»єднаного районного військового комісаріату Полтавської області від 05.01.2015 року № 2, військовим квитком та посвідченням учасника бойових дій.

Згідно акту судово-медичного експерта №74 від 18.06.2014 року, в період проходження військової служби позивачем було отримано поранення, яке за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Республіці Афганістан.

Згідно витягу з протоколу засідання №1821 від 03.07.2014 року Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, конфузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0187117 від 30.12.2014 року позивачу 23.12.2014 року встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є травма, з виконанням обов'язків військової служби. Отже, позивач починаючи з 23.12.2014 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

09.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Полтавського обласного комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги.

21.10.2015 року за Вих. №10/594 від Полтавського обласного комісаріату надійшов лист в якому вказано, що позивач проходив військову службу не в Збройних силах СРСР, а в прикордонних військах КДБ СРСР, а тому витрати пов»язані з виплатою одноразової грошової допомоги військовослужбовцям прикордонних військ мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Військовий комісар Полтавської обласного військового комісаріату не розглянув заяви позивача згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року №975 хоча і посилався на неї, а повернув її без розгляду рекомендувавши ОСОБА_1 звернутися в адміністрацію Прикородонної служби України.

Після отримання відповіді від Полтавського обласного військового комісаріату в якій він відмовив у розгляді заяви ОСОБА_1, останній звернувся в адміністрацію державної прикордонної служби України з аналогічним листом.

Заступник голови Державної прикордонної служби України послався на те, що Державна прикордонна служба України не вправі виплачувати одноразову грошову допомогу передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У своїй відповіді заступник Голови Державної прикордонної служби України послався на те, що призив позивача на строкову військову службу та звільнення з служби здійснювали на підставі наказу Міністерства оборони колишнього СРСР. Також згідно із законодавством позивач перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, і те, що причинний зв»язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов»язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральної військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, адміністрація Держприкордонслужби України вважає, що призначити виплату позивачу одноразової допомоги має Міністерство оборони України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та на умови, виплати грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в різний період часу регулювались наступними прийнятими Кабінетом Міністрів України нормативно правовими актами: Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" ; Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Інвалідність позивача настала 23.12.2014 року, отже виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу інвалідності.

При розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен був врахувати,постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до п.6,7 названої постанови, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Згідно пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 керівник уповноваженого органу (військового комісаріату) подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи вищевикладені обставини прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги чи про відмову у її призначенні може вирішувати тільки Міністерство оборони України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Нерозглянувши по суті заяви з документами позивача відповідачі порушили норми вищевказаного законодавства, якими визначено порядок призначення допомоги, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд вважає, що в задоволенні вимоги про визнання за позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги у зв»язку з настанням інваліднсті внаслідок травми пов»язаної з виконанням обов»язків військової служби, необхідно відмовити, оскільки дане право виникає у позивача в силу вищевказаного закондавства і повторного його визнання не потребує.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з Міністерства оборониУкраїни кошти у сумі 243600 грн одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи на користь позивача, тому що це протирічить порядку нарахування та виплаті допомоги, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, ст.ст. 2,3,9,71,86,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Полтавського обласного військового комісаріату, про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат відповідно до діючого порядку оформити і направити в Міністерство оборони України пакет документів на призначення і виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського адміністративного апеляційного суду через Чорнухинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий