Рішення № 58221729, 24.05.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/71/16-ц

Провадження № 2/369/866/16

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Кондратенко М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області, державного нотаріуса ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов»язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області, державного нотаріуса ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов»язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що державний нотаріус ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 18 грудня 2015 року винесла постанову № 1274/02-31, якою відмовила їм у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Ленінградська, буд. 18, с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області. Вони вважають, що постанова державного нотаріуса порушує їхні права, є незаконною, оскільки суперечить ст. 19 Конституції України та ст. 49 Закону України «Про нотаріат», яка забороняє нотаріусу безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, та містить вичерпний перелік для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

ОСОБА_5 згідно наданих йому на той час дозвільних документів побудував жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що був розташований за адресою: вул. Ленінградська, буд. 14, с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області. Підтвердженням законності забудови слугує Свідоцтво про забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР № 766 від 03 жовтня 1964 року, що згідно штампа на звороті зареєстровано Крюківщинською сільською радою 05 листопада 1964 року за № 32, яке є документом, що посвідчує право особистої власності на будівлі і право користування земельною ділянкою, та план забудови садиби, де вказаний розмір земельної ділянки, її ширину та довжину. Згодом адресний № 14 жилого будинку був змінений на № 18, що підтверджується довідкою Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 1388 від 09 жовтня 2015 року. В засвідчення права власності на будинок згодом на підставі рішення Крюківщинської сільської ради від 22 грудня 1995 року було видано 22 січня 2002 року свідоцтво про право власності на жилий будинок. Згідно довідки Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» № 684 від 03 вересня 2015 року право власності на жилий будинок № 18 по вул. Ленінградській в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області зареєстровано за ОСОБА_5.

23 травня 1994 року ОСОБА_5 помер, що засвідчується свідоцтвом про смерть від 24 травня 1994 року серії І-БК № 322345.

Разом з ОСОБА_5 на момент його смерті проживали його спадкоємці першої черги-дружина ОСОБА_6 (свідоцтво про одруження від 07 лютого 1957 року серії ЯУ-І № 871404) та син ОСОБА_7 (свідоцтво про народження від 21 листопада 1957 року серії ІІ-ЯР № 087114), що підтверджується довідкою Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району № 1389 від 09 жовтня 2015 року.

Згідно вимог ст. 549 ЦК УРСР у чинній на той час редакції визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. ОСОБА_6 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_7 (син спадкодавця) фактично вступили в управління будинком, проживали у будинку, були прописані (зареєстровані) за цією адресою, дбали про нього, сплачували належні за нього комунальні платежі (наприклад, квитанції про сплату за газ за 2002-2004, 2007, 2009, 2010, 2013 р.р. додаються), страхували будинок за власний кошт (в підтвердження надаються страхове свідоцтво про страхування будівель, що належить громадянам від 11 січня 2002 року серії ДБ № 0274441, договір страхування майна від 08 січня 2010 року серії МТ № 2416808, що укладені ОСОБА_6, договір страхування майна від 21 січня 2013 року серії 97-20 № 1964125, укладений ОСОБА_7М.), виконували інші дії, що підтверджують факт прийняття спадщини.

10 березня 2012 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 березня 2012 року серії І-ОК № 235956.

ОСОБА_7, продовжуючи проживати у жилому будинку за адресою: вул. Ленінградська, буд. 18, с. Крюківщина, і не подавши заяву про відмову від спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Крім того, за його заявою ОСОБА_3 міською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа у спадковому реєстрі № 53067536, номер у нотаріуса 138, що засвідчує Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі від 10 липня 2012 року № 31009650. Проте отримати ОСОБА_7 свідоцтва про спадщину за законом не встиг.

27 травня 2014 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28 травня 2014 року серії І-ОК № 300915.

Після смерті ОСОБА_7 згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають його дружина ОСОБА_1, що засвідчує свідоцтво про шлюб (дублікат) від 19 лютого 2014 року серії І-ОК № 155458, та дочка ОСОБА_2, що засвідчує свідоцтво про народження від 07 липня 1984 року серії ІУ-БК № 437247. На підставі їхніх заяв про прийняття спадщини була заведена спадкова справа.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. На цій підставі вони подали до ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області відповідні заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину.

Однак, постановою № 1274/02-31 від 18 грудня 2015 року їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на жилий будинок, оскільки правовстановлюючий документ на будинок-свідоцтво про право власності на житловий будинок, було видано після смерті його власника.

Позивачі не погодились з вказаною постановою, так як вважали, що чинне законодавство не містить положень, що виданий після смерті фізичної особи правовстановлюючий документ є недійсним. Крім того, у державному реєстрі та облікових даних БТІ Крюківщинської сільської ради, яке здійснювало облік права власності на нерухоме майно згідно законодавства, чинного на час виникнення права власності на жилий будинок, зазначено, що право власності на жилий будинок (довідка КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» № 684 від 03 вересня 2015 року) зареєстровано за ОСОБА_5.

Також позивачі зазначали, що відсутнє будь-яке судове рішення про визнання недійсним свідоцтва на право власності на жилий будинок від 22 січня 2002 року чи про його оспорювання або про оспорювання права власності на жилий будинок третіми особами.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов»язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст. ст. 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України). Отже, немає законних перешкод для прийняття ними в спадщину жилого будинку, який після смерті ОСОБА_5 перейшов до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в рівних частках), після смерті ОСОБА_6 її частка перейшла до ОСОБА_7 (тобто весь будинок), а після смерті останнього-до них, позивачів у справі, в рівних частках.

Оскільки право власності на житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 22 січня 2002 року. яке є чинним, поки не буде скасовано і не доведено судовим рішенням інше, право власності на будинок є зареєстрованим, тому у державного нотаріуса не було правових підстав відмовити у видачі на їхнє ім»я свідоцтв про право на спадщину за законом на вказаний жилий будинок.

Враховуючи викладене, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили скасувати постанову державного нотаріуса ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 від 18 грудня 2015 року № 1274/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Ленінградська, буд. 18, с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області та зобов»язати ОСОБА_3 міську державну нотаріальну контору Київської області видати свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 18 по вул. Ленінградській в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках-по ? частині кожній.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представник позивача позов підтримали і просили його задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з»явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_3 міської державна нотаріальна контора Київської області, державний нотаріус ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідачі надали суду заяви про розгляд справи у їхню відсутність.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 27 травня 2014 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОК № 300915, виданого Виконавчим комітентом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 травня 2014 року. Після його смерті відкрилась спадщина і 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_7. 04 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7.

Згідно довідки Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10 вересня 2014 року № 1086 ОСОБА_7 дійсно проживав і був зареєстрований з 23 травня 1974 року в с. Крюківщина, вул. Ленінградська, № 18, Києво-Святошинського району, Київської області до дня смерті-27 травня 2014 року. В матеріалах спадкової справи наявна копія свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26 січня 2001 року, згідно якого виконавчий комітет Крюківщинської сільської ради посвідчує, що цілий будинок, який розташований в с. Крюківщина по вул. Ленінградській за № 18 дійсно належить ОСОБА_5 на праві приватної власності; в цілому складається з одного будинку, і дане свідоцтво видано на підставі рішення в/к Крюківщинської сільської ради від 22 грудня 1995 року № 41.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 03 серпня 2015 року № 684 згідно матеріалів інвентаризаційної справи право власності на житловий будинок № 18 по вул. Ленінградська в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності на житловий будинок від 26 січня 2002 року, виданого виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради на підставі рішення від 22 грудня 1995 року № 41 (зареєстровано в БТІ 12 лютого 2002 року за реєстраційним номером 716 в реєстраційній книзі № 2). За результатами поточної інвентаризації встановлено, що загальна площа будинку становить 90,2 кв.м., житлова-49,8 кв.м.. Домоволодіння складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В» та літ. «Ж», вбиральня літ. «Г», погріб літ. «З», вбиральня-літній душ літ. «Л», гараж літ. «М», навіс літ. «Н», огорожа 1-4, колодязь 5, свердловина І, вигрібна яма ІІ.

10 березня 2012 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 13 березня 2012 року виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серії І-ОК № 235956.

23 травня 1994 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 24 травня 1994 року Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно довідки Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 09 жовтня 2015 року № 1389, померлий свекор ОСОБА_1 ОСОБА_5 за життя дійсно проживав і був зареєстрований з 16 березня 1959 року до дня смерті -23 травня 1994 року, в с. Крюківщина, вул. Ленінградська, № 18, Києво-Святошинського району, Київської області. На день його смерті у будинку за вищевказаною адресою проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_6, син ОСОБА_7, невістка ОСОБА_1 проживала, але не зареєстрована, та вели спільне господарство.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18 грудня 2015 року державним нотаріусом ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Ленінградська, будинок № 18, у рівних частках кожній, з наступних підстав: 1. 27 травня 2014 року помер ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який в свою чергу був спадкоємцем його матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 10 березня 2012 року, яка проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. ОСОБА_6, в свою чергу, була спадкоємицею її чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер 23 травня 1994 року, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. У поданому для огляду нотаріусу Свідоцтві на право власності на житловий будинок, виданого 26 січня 2002 року виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області згідно з рішенням виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26 грудня 1995 року за № 41, право власності зареєстровано Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації Київської області 12 лютого 2002 року, та записано у реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 116, власник записаний ОСОБА_5, який помер 23 травня 1994 року, тобто вищевказане свідоцтво про право власності на житловий будинок було видане після смерті ОСОБА_5 та право власності було зареєстроване Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації Київської області теж після смерті ОСОБА_5; 2. У спадковій справі відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка відповідно до свідоцтва про одруження серії ЯУ № 871404, виданого 01 лютого 1957 року Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено запис про шлюб 01 лютого 1957 року за № 1, шлюб укладено між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, де в графі «після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища»: «чоловіку-Пікарський, дружині- Пікарська». За вищевказаним документом ідентифікувати особу ОСОБА_8 у безспірному порядку неможливо. 3. До спадкової справи не поданий оригінал правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на житловий будинок, тобто без помилок, після подання якого відповідно до пункту 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, державний нотаріус ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 пропонувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернутись до суду для та визнання права власності на вищевказаний житловий будинок, у рівних частках кожній. У постанові вказано, що вона може бути оскаржена у позовному порядку на загальних підставах відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори № 184/2014 року до майна померлого 27 травня 2014 року ОСОБА_7.

Слід зазначити, що порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат».

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні-це система органів і посадових осіб, на які покладено обов»язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст. 1 даного Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 вказаного Закону передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Обов»язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч. 3 ст. 49 даного Закону, де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Як випливає з вказаного Закону, підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом. Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону, не є вичерпним. За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону, на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обгрунтовувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

З вказаної постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18 грудня 2015 року державним нотаріусом ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 вбачається, що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Ленінградська, будинок № 18, у рівних частках кожній, з тих підстав, що право власності на вказаний будинок було зареєстровано Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації Київської області 12 лютого 2002 року та записано у реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 116, власник записаний ОСОБА_5, який помер 23 травня 1994 року, тобто вказане вище свідоцтво про право власності на житловий будинок було видане після смерті ОСОБА_5 та право власності було зареєстроване Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації Київської області теж після смерті ОСОБА_5.

Таким чином, відмовляючи позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину в порядку спадкування за законом, державним нотаріусом не вказано яким нормам чинного законодавства України відповідає її висновок про відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав, які нотаріус зазначала в постанові, та нотаріусу слід було обгрунтувати своє рішення з посиланням на норми діючого законодавства, що регулюють ці правовідносини.

В даному випадку державний нотаріус при перевірці правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно- Свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого 26 січня 2002 року виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області згідно з рішенням виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26 грудня 1995 року за № 41, піддав його сумніву, однак не звернув уваги, що вказане свідоцтво не визнавалось недійсним у судовому порядку.

Крім того, в п. 2 оскаржуваної постанови державний нотаріус вказує, що неможливо ідентифікувати особу ОСОБА_8 у безспірному порядку. При цьому, державний нотаріус належним чином не обгрунтував свій висновок та не мотивував свою відповідь, а саме яке значення буде мати для вирішення справи наявність у спадковій справі свідоцтва про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, про необхідність якого він наголошує у постанові про відмову у вчинені нотаріальних дій.

Також державний нотаріус посилається в постанові, як на підставу відмови у вчиненні нотаріальних дій, ненадання позивачами у справі правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на житловий будинок, тобто без помилок. Однак, державний нотаріус не мотивував належним чином в постанові, а саме які помилки він конкретно мав на увазі та на підставі яких норм діючого законодавства він дійшов висновку про існування таких помилок, що унеможливлюють ним видачі свідоцтв про право на спадщину в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Також слід зазначити, що при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18 грудня 2015 року державному нотаріусу ОСОБА_4 слід було конкретно роз»яснити ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яким він відмовив у вчиненні нотаріальних дій, порядок і строк оскарження вказаної постанови.

За таких обставин постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій державного нотаріуса ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 від 18 грудня 2015 року № 1274/02-31 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Ленінградська, будинок № 18, у рівних частках кожній, не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивачів про зобов»язання ОСОБА_3 міську державну нотаріальну контору Київської області видати свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 18 по вул. Ленінградській в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках-по ? частині кожній, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дане питання відноситься до компетенції державного нотаріуса державної нотаріальної контори, який вчиняє нотаріальні дії.

Керуючись ст. ст. 3, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій державного нотаріуса ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 від 18 грудня 2015 року № 1274/02-31 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Ленінградська, будинок № 18, у рівних частках кожній.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.