Ухвала суду № 58220982, 10.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5043/15-к Головуючий у 1-й інст. Скрипка О. В.

Категорія ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Ткач С. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м. Житомир.

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Ткача С.О.,

суддів: Мельничук Н.М., Заліщука М.С.,

секретаря Кашенко Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120150600200001301 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 03 березня 2016 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Апеляційний розгляд відбувся з участю прокурора Шпірука М.В., захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1.

встановив:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичних обставин справи, доведеність винності і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України, просить змінити вирок суду в частині визначеного судам першої інстанції покарання, призначити більш м'яке покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Мотивує тим, що він з'явився із зізнанням, щиро кається, вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких життєвих і сімейних обставин, має на утриманні неповнолітню дитину і матір похилого віку, хворіє на туберкульоз, матеріальну і моральну шкоду потерпілому відшкодував.

Згідно вироку суду першої інстанції, 27 лютого 2015 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у підсобному приміщенні актового залу Житомирського національного агроекологічного університету в місті Житомирі по вулиці Старий Бульвар, 7, з корисливих мотивів, з металевої полиці таємно, повторно викрав чуже майно - ноутбук «Acer» моделі «Extensa 4220-100508МІ» в корпусі чорного кольору, вартістю 1181, 72 грн., чим спричинив шкоду на вказану суму.

Суд визнав ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 185 КК України і засудив на 1 рік 6 місяці позбавлення воді.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання суд частково приєднав не відбуте покарання визначене вироком Богунського районного суду міста Житомира від 10 червня 2011 року та остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишений попередній-тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2, які підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав у ній наведених, заперечення прокурора Шпірука М.В. проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах визначених ст. 404 КПК України, переоцінивши встановлені судом першої інстанції докази, обговоривши доводи учасників судового розгляду, апеляційний суд не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, грунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, не оскаржується в апеляційній скарзі обвинуваченим і будь ким із можливих апелянтів.

Перевіряючи доводи засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного покарання, апеляційний суд вважає їх надуманими і такими, що спростовуються матеріалам кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував особу винного, який раніше неодноразово засуджувався і вчинив чергове кримінальне правопорушення під час умовно-дострокового звільнення, ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання і призначив покарання межах, установлених у санкції статті особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд визнав: щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Повторне вчинення кримінального правопорушення свідчить про стійкість протиправної поведінки ОСОБА_1 та його небажання до нормальної адаптації у суспільстві, оскільки він працездатний, однак суспільно корисною працею не займається і будучи умовно-достроко звільненим з місць позбавлення волі вчинив чергове кримінальне правопорушення.

Вказані обставини вкрай негативно характеризують ОСОБА_1 і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Тому, підстав вважати позитивною особу ОСОБА_1, з урахуванням суб'єктивних ознак, які знижують ступінь суспільної небезпеки особи винного, не встановлено.

Зазначені судом і обвинуваченим пом'якшуючі обставини викликають великий сумнів, оскільки при їх припустимій наявності вони не настільки істотно знижує ступінь тяжкості злочину і не впливають на рівень небезпечності особи винного, тому що не мають як кількісної так і якісної характеристики.

Так, щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї противоправної діяльності шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що фактично відсутнє у діях засудженого.

Як видно із матеріалів кримінального провадження, вчинення ОСОБА_1 крадіжки було встановлено не залежно від його волі.

За наведених обставин, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1, обставини вчиненого кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при визначенні виду і розміру покарання загалом дотримані вимоги ст. 65 КК України, враховані обставини, на які посилається в апеляційній скарзі засуджений, а призначене покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до вимог ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, є правильним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи обвинуваченого про добровільне відшкодування заподіяної шкоди також спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки ОСОБА_1 залишив на місці вчинення кримінального правопорушення відбитки пальців рук і зібраними слідством доказами був викритий у вчиненні злочину, з послідуючим вилученням викраденого.

Стосовно заяви ОСОБА_1 про тяжке захворювання, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 84 КК України передбачена можливість звільнення особи від покарання за хворобою.

Наявність тяжкої хвороби, що перешкоджає подальшому відбуттю покарання відповідно до КВК України, має бути підтверджено висновком спеціальної лікарської комісії територіальних органів ДПтС України і це захворювання повинно бути зазначене в «Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від відбування покарання», що регламентується Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року.

Пунктом 2 розділу VI Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі визначено, що медичний огляд таких хворих проводиться комісією після обов'язкового лікування і ретельного обстеження хворого в стаціонарних умовах лікарняних закладів або закладів охорони здоров'я з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.

Наявність тяжкого захворювання ОСОБА_1, яке може бути підставою для звільнення від покарання, відповідно до діючих правил, не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, застосування ст. ст. 69, 75 КК України, зміни вироку суду і пом'якшення призначеного йому покарання.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 03 березня 2016 року щодо нього, без зміни.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 у строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення в період з 28.01.2016 року по 10.06.2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду

Житомирської області: