Постанова № 58220488, 10.06.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №274/2068/16-п Провадження №3/0274/374/16

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд), розглянувши 10.06.16р. матеріали, що надійшли з Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, який народився 11.09.1968р., проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працює (зі слів), за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та частиною першою ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 14.03.2016р. серії АП1 №251915 та АП1 № 251914 від 14.03.2016р. ОСОБА_1 14.03.2016р. о 18:05 у м.Бердичеві Житомирській області по вул.Житомирській керував автомобілем Щкода Феліція (д.н.з. НОМЕР_1) в стані алкогольного сп'яніння, та допустив самовільне котіння автомобіля, і, не впоравшись з керуванням та не дотримуючись безпечної дистанції, скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ 11183 (д.н.з. НОМЕР_2), який стояв позаду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пп."б" п.2.3, пп. "а" п. 2.9., п.10.1, п.12.1 та п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР).

ОСОБА_1 дав пояснення про те, що 14.03.2016р. він був пасажиром та за кермом автомобіля Шкода Феліція не перебував, автомобілем керував його товариш ОСОБА_2, який поспішав. Коли переїзд закрився, товариш пішов по справах. Чи він, чи товариш, він точно не пам'ятає, зателефонував іншому знайомому, що б той прийшов забрати автомобіль. Він чітко не пам'ятає, що було, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння. Можливо, він зняв машину з ручного гальма, або з передачі. Він намагався зупинити автомобіль, але як не пам'ятає. Що було далі не пам'ятає. Він потім виходив, але нічого детально сказати не може. Чи сидів на місці водія теж не пам'ятає.

Від ОСОБА_2 надійшла заява від 18.05.2016р., у якій той зазначає, що, зокрема, 14.03.2016р. транспортним засобом керував він, а ОСОБА_1 сидів на місці пасажира. Через закриття переїзду він запізнювався, оскільки шлагбаум фактично опустили перед машиною. В цей саме час йому подзвонили, він повідомив ОСОБА_1, що необхідно бігти, так як його чекає машина. Він подзвонив знайомому і попросив забрати автомобіль, після чого вискочив з автомобіля, сів в інший автомобіль та поїхав. ОСОБА_1 не керував автомобілем.

Суд, оцінюючи вказані пояснення та заяву, вважає, що з них не вбачається, що ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля Шкода Феліція (д.н.з. НОМЕР_1) у момент дорожньо-транспортної пригоди, так як у ОСОБА_1 у цих поясненнях неодноразово наголошував, що точно, детально нічного не пам'ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння, зокрема, він не пам'ятає, чи сидів на місці водія, а ОСОБА_2 взагалі не був свідком дорожньо-транспортної пригоди, і йому особисто не може бути відомо, чи керував ОСОБА_1І автомобілем Шкода Феліція у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, з показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 випливає, що у момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.03.2016р., за кермом автомобіля автомобілем Шкода Феліція перебував ОСОБА_1

Так, свідок ОСОБА_4 дав пояснення про те, що у день дорожньо-транспортної пригоди він керував автобусом "Рута", зупинився біля залізничного переїзду. Перед ним стояло дві машини автомобіль ВАЗ, перед яким автомобіль Шкода Феліція. Коли переїзд відкрився, водій автомобіля ВАЗ почав сигналити, потім трохи здав назад, оскільки на нього котився автомобіль Шкода Феліція. У подальшому сталось зіткнення цих автомобілів. Потім із-за керма автомобіля Шкода Феліція вийшов ОСОБА_1, який перебував у нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_3 дав пояснення про те, що у день дорожньо-транспортної пригоди він керував автомобілем ВАЗ, зупинився на залізничному переїзді. Попереду його автомобіля знаходився автомобіль Шкода Феліція. Після відкриття переїзду автомобілі почали рух вперед, однак автомобіль Шкода Феліція почав рух назад, на його автомобіль. Він почав сигналити, але реакції не було. Він здійснив рух заднім ходом, але зіткнення машин уникнути не вдалось. Після зіткнення він підійшов до автомобіля Шкода Феліція, за кермом був ОСОБА_1, який перебував у сатані алкогольного сп'яніння, та почав його звинувачувати у тому, що саме він в нього в'їхав.

Зазначені пояснення відповідають письмовим поясненням від 14.03.2016р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4

При цьому Суд звертає увагу на те, що ні свідок ОСОБА_3, ні свідок ОСОБА_4 не дали пояснень про те, що за деякий час до дорожньо-транспортної пригоди з автомобіля Шкода Феліція виходила якась особа, на що посилається у своїх поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заяві від 18.05.2016р.

Після надання пояснень та заслуховування свідків (08.06.2016р.) ОСОБА_1 подав письмові пояснення-заперечення від 09.06.2016р., у яких, зокрема, вказав, що якби він сидів за кермом, то він зі своїм водійським стажем автоматично натиснув би на гальма, що б зупинити рух автомобіля, а також те, що він переліз на місце водія метою зупинити автомобіль, який котився назад під уклон.

Суд критично оцінює ці письмові пояснення-заперечення ОСОБА_1 з таких підстав.

По-перше, вони не відповідають усним поясненням ОСОБА_1, які були надані раніше та наведені вище, з яких вбачається, що він з приводу своїх дій безпосередньо перед моментом дорожньо-транспортної пригоди, майже нічого не пам'ятає, у тому числі не пам'ятає, чи сидів він на місці водія, тоді як в письмових поясненнях-запереченнях він вже стверджує, що переліз на місце водія.

По-друге, ці твердження, у письмових поясненнях-запереченнях є суперечливими, оскільки, з одного боку, ОСОБА_1 стверджує, що якби він сидів за кермом, то натиснув би на гальма, а, з другого боку, з них випливає, що ОСОБА_1 переліз на місце водія, тобто фактично сів за кермо, але чомусь на гальма не натиснув.

По-третє, твердження ОСОБА_1 про те, що якби він сидів за кермом, то автоматично натиснув би на гальма, що б зупинити рух автомобіля, є лише припущенням ОСОБА_1 та будь-якими доказами не підтверджено.

Таким чином Суд приходить до висновку, що рух автомобіля Щкода Феліція (д.н.з. НОМЕР_1) розпочався виключно через дії ОСОБА_1 (проти чого останній, зважаючи на його пояснення не заперечує), при цьому Суд наголошує, що будь-які дії особи, яка перебуває у транспортному засобі, завдяки яким транспортний засіб розпочинає, припиняє, змінює свій рух тощо є керуванням транспортним засобом.

Враховуючи викладене, а також висновок від 14.03.2016р. №90 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, схему від 14.03.2016р. огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, Суд вважає, що ОСОБА_1 14.03.2016р. о 18:05 у м.Бердичеві Житомирській області по вул.Житомирській керував автомобілем Щкода Феліція (д.н.з. НОМЕР_1) в стані алкогольного сп'яніння, та допустив самовільне котіння автомобіля, і, не впоравшись з керуванням та не дотримуючись безпечної дистанції, скоїв наїзд на автомобіль ВАЗ 11183 (д.н.з. НОМЕР_2), який стояв позаду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з пп."б" п.2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

П.10.1 ПДР передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

П.12.1 ПДР встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив зазначені норми ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно зі ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Частиною першою ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та частиною першою ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Частиною другою ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Між тим, Суд зважаючи на завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення та мету адміністративного стягнення (статті 1 та 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення), вважає за при накладенні стягнення врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 (Суд зважає на пояснення ОСОБА_1 про те, що він періодично заробляє грошові кошти, займаючись певними перевезеннями на автомобілі), ступінь його вини, майновий стан, Суд приходить до висновку про накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400,00грн.)

Керуючись ст.ст.23, 24, 27, 33 36, 40-1, 124, 130, 221, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та частиною першою ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00грн., який підлягає сплаті за такими реквізитами: р/р 31117149700001, одержувач ГУК у Житомирській області, код 21081300, ЄДРПО 37976485, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (ГУ ДКСУ в Житомирській області, код 22030101, ЄДРПО 37752874, МФО 811039, р/р 31216206700005) судовий збір у розмірі 275,60 грн.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Апеляційного суду Житомирської області апеляційної скарги.

Суддя В.В.Корбут